yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Гроші і кредит.Менеджмент->Содержание->ТЕМА 2 ПРОБЛЕМИ МЕНЕДЖМЕНТУ ПЕРСОНАЛУ ФІНАНСОВИХ СЛУЖБ

Менеджмент персоналу фінансових служб

ТЕМА 2 ПРОБЛЕМИ МЕНЕДЖМЕНТУ ПЕРСОНАЛУ ФІНАНСОВИХ СЛУЖБ

 

2.1. Особливості функціонування фінансових служб і формування колективу фінансистів.

2.2. Вимоги до професійно-кваліфікаційного складу фінансових служб.

2.3. Особливості фінансової відповідальності та їх вплив на формування і функціонування фінансових установ та підрозділів.

2.1. Особливості функціонування фінансових служб і формування колективу фінансистів.

Завданнями фінансової служби підприємства є:

·        фінансування витрат на виробництво, капітальних вкладень і інших витрат;

·        виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом, банками, постачальниками, працівниками, засновниками;

·        пошуки шляхів збільшення грошових надходжень;

·        забезпечення збереження і оборотності оборотних засобів;

·        контроль за ефективністю використання засобів виробництва;

·        організація і вдосконалення форм грошових розрахунків.

Функції фінансової служби підприємства:

·        фінансово-кредитне планування;

·        розрахунки з робітниками і спеціалістами, бюджетом, банками, постачальниками і підрядними організаціями.

Крім того, фінансові служби працюють на підвищення ефективності виробництва, для чого систематично:

·        вдосконалюють організацію використання оборотних засобів та їх оборотності;

·        виявляють непотрібні матеріальні цінності;

·        вивчають попит зі службою маркетингу;

·        вивчають динаміку складу і структури засобів виробництва і показники їх використання;

·        розробляють систему фінансових показників;

·        здійснюють фінансовий контроль;

·        аналізують фінансово-господарську діяльність.

Колектив працівників служби (підрозділу) — це стійке об'єднання людей, що прагнуть досягнути загальної спільної мети – місії служби (підрозділу), і яке характеризується груповою згуртованістю.

Складовими, що визначають і характеризують згуртованість колективу є:

1.     цілі колективу;

2.     засоби досягнення цілей;

3.     механізми здійснення внутрішніх і зовнішніх контактів, підтримки згуртованості;

4.     особисті риси та особливості членів колективу;

Деякі американські автори називають колектив «самим могутнім знаряддям, відомим людині». Потенційно він є найефективнішим мотиватором праці, фактором підтримки індивідуальних зусиль і наснаги працівників, творчим середовищем, у якому розкриваються індивідуальні здібності і якості робітників. Люди можуть одержувати задоволення від належності до колективу, присвячувати йому себе, вважати колективні цілі пріоритетними.

Організаційні можливості колективу:

·        колективний підхід є ознакою сильного і рішучого стилю управління;

·        колективом краще вирішуються великі або міждисциплінарні задачі, зокрема такі, котрі не можуть бути вирішені простою сумою зусиль членів групи;

·        колектив — діючий регулятор поведінки робітників; колективна діяльність зменшує стресові ситуації;

·        у колективі виробляється більше ідей і зростає інноваційна здатність групи;

·        як правило, у колективі більш успішно вирішуються проблеми, що виникають у зв'язку з нечітким розподілом обов'язків і низьким особистим внеском;

·        колектив дозволяє швидко інтегрувати нових робітників і стабілізувати культуру підприємства.

Колективний, груповий підхід не є універсальним засобом ефективного рішення будь-яких управлінських проблем, однак він відкриває шлях для ефективного, швидкого досягнення цілей і одержання при цьому задоволення від спільної праці. До ознак колективу належать:

1.     наявність загальної цілі у членів колективу. Ціль може формуватися в результаті взаємного впливу індивідуальних цілей членів колективу або задаватися ззовні відповідно до місії підприємства, але завжди буде спільною, єдиною для усіх, а не просто однаковою, схожою.

2.     психологічне визнання членами групи один одного та ототожнення себе з нею (основою чого є спільні інтереси, ідеали, принципи, подібність або взаємна доповнюваність характерів, темпераментів і т. п.);

3.     особиста практична взаємодія людей у процесі досягнення їхньої спільної мети. У результаті такої взаємодії потенціал колективу виявляється набагато більше суми потенціалів кожного з його членів. Це обумовлено тим, що в результаті взаємодії стає можливим те, що в принципі недоступно одній людині. По-перше, уникається обмеженість фізичних і інтелектуальних здібностей більший обсяг звичайної роботи. Це стає можливим внаслідок розподілу праці, спеціалізації, що обумовлюють зростання її ефективності, а кожного окремо — без колективної праці неможлива була б і сучасна цивілізація. По-друге, на основі спільної діяльності вдається виконати набагато також виникнення духу змагання, що мобілізує сховані резерви, і підвищує інтенсивність діяльності робітників.

4.     сталість взаємодії протягом усього часу існування групи (хоча не обов'язково безпосередньо усіх її членів з усіма).

У результаті цього і стає можливим їхній вплив один на одного, що веде до формування загальних цілей і інтересів, реального усвідомлення цієї спільності і єдності практичних дій.

Колектив відіграє величезну роль у житті кожної людини. Насамперед, у його межах задовольняється природна потреба людини у спілкуванні і діловій взаємодії, у належності до групи собі подібних; у колективі людина у необхідних випадках знаходить підтримку і захист; у колективі вона знаходить визнання своїх успіхів і досягнень.

Впливаючи на поведінку людини, колектив багато в чому сприяє її зміні. У колективі людина має можливість по-новому глянути на себе з боку, оцінити себе і свою роль у суспільстві; вона вчиться жити і працювати в оточенні інших людей, пристосовувати до них свої бажання, прагнення, інтереси; колектив значною мірою стимулює творчу активність більшості людей, формує у них прагнення до удосконалення, до першості у змаганні.

Однак, потрібно мати на увазі, що у залежності від характеру самого колективу його вплив на особистість може бути як позитивним, так і негативним. Так, згуртований, але не націлений на конструктивну поведінку колектив, може негативно впливати на людину, змушувати її до антисоціальної поведінки.

У свою чергу, людина також намагається впливати на колектив, робити його більш «зручним» для себе. Результативність такого впливу залежить від сили обох сторін. Сильна особистість може підкорити собі колектив, зокрема, в результаті конфлікту з ним; слабка, навпаки, сама підкоряється колективу.

Ідеальна з управлінської точки зору ситуація характеризується довірчими партнерськими відносинами між колективом і його членами, що не відмовляються від власних позицій, але шанобливо ставляться до цілей і потреб колективу.

Колектив — це складне соціальне явище, класифікацію якого можна здійснювати за багатьма ознаками.

Процес створення трудового колективу являє собою послідовну зміну дій керівників вищої і середньої ланки, спрямованих на формування персоналу підприємства.

Процес створення трудового колективу складається з таких етапів:

1.     Встановлення конкретних цілей.

2.     Складання графіку робіт.

3.     Узгодження різних видів робіт (проведення експерименту).

4.     Організаційна робота з розподілу повноважень.

5.     Обговорення проблем, проведення дискусій.

6.     Аналіз ходу і результатів роботи.

7.     Забезпечення зворотного зв'язку.

Для успішного створення трудового колективу підприємства необхідно забезпечити такі умови:

·        усі члени колективу повинні чітко уявляти собі цілі спільної роботи;

·        вміння кожної людини відомі керівнику та іншим робітникам (відповідно до цього розподілені функції);

·        організаційна побудова колективу повинна відповідати завданням, що стоять перед ним;

·        у колективі аналізують методи роботи і намагаються їх удосконалювати;

·        розвинута самодисципліна, що дозволяє добре використовувати час і ресурси;

·        колектив підтримує своїх членів і створює тісні взаємовідносини; відносини у колективі є відкритими.

Для створення ефективного трудового колективу його керівник повинен відповідати таким вимогам: наявність навичок керівництва;

·        послідовність;

·        вміння щодо правильного підбору робітників;

·        турбота про членів колективу;

·        здатності до створення сприятливого морально-психологічного клімату;

·        підтримка особистого розвитку робітників, заохочення їхнього творчого потенціалу;

·        вміння раціонально використовувати робочий час;

·        високі вимоги до працівників;

·        прагнення до зворотного зв'язку.

Навички керівника по формуванню трудового колективу особливо важливі у випадках, коли потрібно об'єднати разом велику кількість людей і навчити їх ефективно працювати на загальну мету в атмосфері співробітництва.

В процесі свого розвитку трудові колективи проходять через ряд послідовних етапів (стадій) (рис. 2.1).

 

І етап

Формування колективу

 

 

II етап

Становлення колективу

 

 

ПІ етап

Зрілість колективу

 

 

IV етап

Старіння колективу

 

Рис. 2.1 Етапи розвитку трудового колективу

1.     Формування (зародження) колективу

Для стадії формування трудового колективу є характерними: наявність групи мало пов’язаних між собою людей, відсутність соціального контролю, традицій.

На даному етапі формуються усі види відносин, норми поведінки, правила регулювання внутрішньо колективних зв'язків, зміцнюються усі види дисципліни, затверджується певний стиль роботи. Формальний характер колективу визначає автократичний стиль керівництва. Для такого колективу є характерною централізація управління в руках керівника, що ставить перед підлеглими конкретні задачі, детально регламентує і жорстко контролює їхнє виконання. На даній стадії розвитку трудового колективу переважають організаційно-розпорядницькі методи управління.

2.          Становлення колективу

На етапі становлення трудового колективу формується актив, що поєднує більшість членів колективу, починають складатися традиції, громадська думка, яка спрямована на підтримку вимог керівника більшістю робітників. Як наслідок, рішення всі частіше приймаються колегіально, стиль керівника стає більш демократичним. Задача керівника на даному етапі полягає в тому, щоб, спираючись на актив колективу, визначити позиції, цілі і мотиви діяльності кожного члена трудового колективу. Це дозволить йому обрати найбільш ефективні методи впливу на мотиви поведінки людей, активізувати і залучити до участі в управлінні усіх членів колективу.

3.          Зрілість колективу

Трудовий колектив на стадії зрілості має усі ознаки і виконує усі функції, які властиві трудовому колективу. Основні регулятори поведінки людей на даному етапі — взаємна вимогливість, соціальний контроль.

Для даного етапу є характерними: демократичний стиль керівництва, колегіальне прийняття рішень, переважне застосування соціально-психологічних методів впливу.

Даній стадії розвитку трудового колективу притаманні високі економічні показники діяльності підприємства, найбільш повний збіг особистих інтересів з інтересами колективу, сприятливий морально-психологічний клімат.

4.      Старіння колективу

На стадії старіння колектив перестає розвиватися, втрачає здатність до адаптації, соціальний контроль набуває консервативного характеру і визначає статику колективу. На даному етапі роль керівника полягає у підтримці колективу в стані відкритості, поповненні колективу новими членами, орієнтуванні персоналу на інновації, що забезпечать виживання колективу, його адаптацію до оточення, що змінюється.

 

 

 

8