ГоловнаЗворотній зв'язок
Главная->Гроші і кредит.Менеджмент->Содержание->ТЕМА 3 Стратегічне планування в міжнародних корпораціях

Міжнародний менеджмент

ТЕМА 3 Стратегічне планування в міжнародних корпораціях

          3.1 Суть міжнародного стратегічного планування.

                   3.2 Сучасні стратегічні орієнтації транснаціональних корпорацій.

                   3.3 Основні типи міжнародних стратегій.

                   3.4 Основні етапи розроблення і реалізацій міжнародних стратегій.

 

3.1 Суть міжнародного стратегічного планування

Слід усвідомити суть категорії «стратегія», яку було запозичено з військового лексикону спочатку стосовно загального, а згодом і міжнародного менеджменту. Класиками військового визначення стратегії вважаються китайський полководець Сунь-Цзи та австрійський військовий дослідник К. Клаузевіц, котрі пов'язували стратегію як використання бойових дій для досягнення цілей війни.

Необхідність стратегії в міжнародному менеджменті полягає у такому:

1.  Визначення і утримання основного напрямку розвитку компанії в умовах диверсифікації міжнародних операцій.

2.  Потреба координації та інтеграції різноманітних операцій в масштабах корпорації.

3.  Посилення позицій в конкурентній боротьбі.

Переваги стратегічного планування:

1.  Координація і моніторинг довготривалих міжнародних операцій.

2.  Детальне комплексне опрацювання проблем, пов’язаних з політичними ризиками, конкурентами, стабільністю валютних курсів і т. д.

Принципова особливість стратегічного планування в міжнародних корпораціях полягає в тому, що міжнародним компаніям доводиться при розробленні стратегій робити складний вибір між глобалізацією та національною відданістю. Цей вибір ілюструє наведена матриця (рис. 3.1).

Автори цієї матриці К. Барлетт та С. Гошал у процесі дослідження практики міжнародного менеджменту виявили конфлікт між прагненням корпорацій зробити свій бізнес однорідним по всьому світу і відповідним світовим стандартам, а отже, і прибутковішим, з одного боку, та зважувати на різницю національних смаків своїх споживачів — з іншого.

Рисунок 3.1 – Матриця „глобалізація - національна відданість”

 

Виходячи з цих двох протилежних підходів, корпорація може скористатись перевагами глобалізації (квадрат 1) за рахунок переваг масштабів і цінової конкуренції або ж перевагами диференціації (квадрат 4), яка дає можливість запропонувати місцевим споживачам унікальні товари (послуги). Зазначені квадрати є сферами прийняття простих, але ризикованих стратегічних рішень.

Проте важливо зазначити, що найбільш успішні корпорації, такі як, «Дженерал Електрик», «Моторола», «Філіпс», «Нокіа» та ін., намагаються діяти в квадраті 1.

Слід наголосити на тому, що стратегічне планування — це процес визначення основної лінії організації, довгострокових цілей і виконання планів діяльності щодо досягнення зазначених цілей.

Необхідність і значення стратегічного планування в міжнародному менеджменті зумовлені:

·          утриманням напряму розвитку компанії в умовах диверсифікації міжнародних операцій;

·          потребою в координації та інтеграції різноманітних операцій у масштабах усієї корпорації;

·          належною підготовкою до нових міжнародних викликів і проривів, що виникають.

Переваги стратегічного планування полягають у:

·          координації і моніторингу тривалих міжнародних операцій;

·          детальному опрацюванні проблем, зв'язаних з політичними ризиками, конкурентами, стабільністю валютних курсів та ін.

Основні підходи до формулювання і реалізації міжнародних стратегій:

·          економічний імператив;

·          політичний імператив;

·          якісний імператив;

·          адміністративний імператив.

Економічний імператив стратегічного планування ґрунтується на виборі міжнародними корпораціями належних продуктів для просування в інші країни шляхом використання брендів цінової конкуренції, обслуговування і т. ін. (автомобілі, побутова електроніка і хімія, сталь тощо).

Політичний імператив означає насамперед відбір міжнародними корпораціями певних країн для ведення бізнесу, забезпечення захисту своїх позицій на зарубіжних ринках за допомогою Урядів своїх країн (АвтоЗАЗ-Деу).

Якісний імператив означає використання нових систем управління якістю для докорінного поліпшення позицій міжнародної компанії як на внутрішніх, так і зарубіжних ринках.

Адміністративний імператив базується на врахуванні особливостей кожної ситуації та обґрунтуванні рішень в умовах високого рівня невизначеності, використанні гнучких систем координації.

Зазначені імперативи застосовуються у комбінації.

Важливо звернути увагу на стратегію глобального розміщення, що дозволяє міжнародним корпораціям привести в дію такі фактори збільшення прибутковості, які недоступні для національних підприємств:

1. Передача зарубіжним відділенням базових знань і навичок, які не піддаються швидкому відтворенню чи імітації конкурентами.

2. Економія на розташуванні компанії та її підрозділів шляхом розміщення виробництва в тих місцевостях, в яких конкретні операції зі створення цінностей можуть здійснюватись ефективніше і формування на цій основі глобальної мережі.

3. Використання кривої досвіду, що являє собою систематичне скорочення виробничих витрат протягом усього життєвого циклу продукції шляхом набуття досвіду виробництва й реалізації продукції та економії за рахунок розширення масштабів бізнесу.

Складові глобального розміщення виробництва наведені на рис. 3.2.

Рисунок 3.2 – Складові глобального розміщення виробництва

 

 

 

13