yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Гроші і кредит.Менеджмент->Содержание->13.3 Соціальна відповідальність міжнародних корпорацій

Міжнародний менеджмент

13.3 Соціальна відповідальність міжнародних корпорацій

Менеджмент ділових організацій несе перед суспільством подвійну відповідальність: юридичну і соціальну.

Юридична відповідальність притаманна компаніям, які дотримуються традиційної моделі бізнесу.

Соціальна і юридична відповідальність притаманні сучасній моделі бізнесу. Кожен із видів відповідальності має свої критерії.

Проблема соціальної відповідальності виникла ще наприкінці XIX— на початку XX ст., але й досі стосовно цієї проблеми не вщухають дискусії. З одного боку, до Великої депресії 1920-1933 рр. панувала концепція, що бізнес має лише один обов'язок— приносити прибуток. Відомий залізничний магнат Уїльям Вандербілд у цьому зв'язку в 1918 р. за допомогою газет «Нью-Йорк Таймс» та «Нью-Йорк Гералд» оприлюднив цей підхід крилатим висловом: «До чорта народ! Я працюю на акціонерів». Серед прихильників цієї позиції — відомий американський економіст, лауреат Нобелівської премії (1976 р.) Мільтон Фрідман, який вважав, що доктрина соціальної відповідальності як ніщо інше може підірвати основи вільного суспільства. Єдина відповідальність корпорації полягає у вилученні прибутку для акціонерів.

З іншого боку, чимало бізнесменів прагнуло зробити особистий внесок у розв'язання болючих соціальних проблем суспільства. Дуже часто при цьому згадують ім'я Е. Карнегі. Ендрю Карнегі — провідний бізнесмен у виробництві сталі — видав у 1990р. «Євангеліє процвітання», де виклав доктрину капіталістичної благодійності, відповідно до якої прибуткові організації повинні жертвувати частину своїх коштів на благо суспільства. Він вклав понад 330 млн дол. у соціальні програми і побудував понад 2000 публічних бібліотек. Не менш відомий американський бізнесмен Джон Д. Рокфеллер пожертвував 550 млн дол. і заснував фонд Рокфеллера, кошти якого використовуються для розв'язання соціально значущих проблем у сфері економіки, науки, культури. Ще одним прихильником соціальної відповідальності ділових організацій став Роберт Вуд — президент торговельної фірми «Сірс Рьобак енд Ко», який у звіті за 1936 р. нагадував своїм акціонерам про соціальні зобов'язання організації.

Ставлення до соціальної відповідальності може бути різним — від сприятливого до ворожого.

Слід урахувати наявність аргументів «за» і «проти» соціальної відповідальності.

Аргументи на користь соціальної відповідальності:

·          сприятливі для бізнесу довгострокові перспективи;

·          зміна потреб і сподівань широкої громадськості;

·          залучення додаткових ресурсів для надання допомоги в розв'язанні соціальних проблем;

·          моральні зобов'язання щодо соціальної відповідальності.

Аргументи проти соціальної відповідальності:

·          порушення принципу максимізації прибутку;

·          додаткові витрати на соціальну відповідальність;

·          недостатня звітність широкій громадськості;

·          недостатня кваліфікація у розв'язанні соціальних проблем.

Концепція корпоративної соціальної відповідальності була запропонована Кітом Девісом у 1975 р. Вона охоплює п'ять ключових положень:

1. Соціальна відповідальність виникає із суспільної влади. Органи влади мають створювати умови і показувати приклади соціальної відповідальності.

2. Бізнес повинен діяти як двостороння відкрита система: з одного боку, враховувати вплив суспільства, ринкові сигнали, а з іншого — бути відкритим у своїх операціях для громадськості.

3. Соціальні витрати мають бути ретельно обчислені й розглянуті з погляду правомірності їх віднесення до собівартості виготовлення того чи іншого продукту, надання тієї чи іншої послуги.

4. Соціальні витрати, що розподіляються за кожним продуктом, послугою, видом діяльності, в остаточному підсумку оплачуються споживачем.

5. Ділові організації, як і громадяни, залучаються до відповідальності за розв'язання поточних соціальних проблем, які перебувають за межами звичайних сфер їх діяльності.

Аналізуючи діяльність багатьох корпорацій, Кіт Девіс та інші дослідники дійшли висновку, що соціальна відповідальність сприяє розвитку компаній і, навпаки, уникнення соціальної відповідальності звужує можливості успіху організацій. Це дало змогу сформулювати «залізний закон відповідальності», згідно з яким у довгостроковій перспективі ті, хто не використовує наявну владу в такому напрямі, що його суспільство розглядає як відповідальний, має тенденцію втратити цю владу. Цей закон було підтверджено і в обстеженні Гарвардського та інших американських, а також британських університетів у 1997-2000 pp. Компанії, що втілювали в життя концепцію соціальної відповідальності, мали в 2-4 рази вищі темпи зростання, ніж конкуренти, що обмежують свої цілі вилученням прибутку.

Важливо зосередитись на прагненні міжнародних організацій сформулювати загальноприйняті принципи корпоративної соціальної відповідальності. У цьому зв'язку заслуговує на увагу кодекс поведінки соціально відповідальної компанії — «Загальні принципи Саллівана», запропонований у 1977 р. відомим американським правозахисником і громадським діячем преподобним Леоном Салліваном. Значний внесок у розроблення кодексу поведінки міжнародних корпорацій у 1997—1999 pp. зробила недержавна організація «Global reporting inishiative», яка заснована великими корпораціями, громадськими об'єднаннями, університетами різних країн та ООН. Важливо зазначити, що саме Організація Об'єднаних Націй є головним пропагандистом ідей корпоративної соціальної відповідальності. Цілком закономірним у цьому зв'язку є проект Всесвітньої угоди щодо дотримання провідними міжнародними корпораціями принципів соціальної відповідальності. Цей проект було проголошено генеральним секретарем ООН Кофі Аннаном на Всесвітньому економічному форумі, який проходив у Давосі 31 грудня 1999 р. Він містить такі дев'ять принципів корпоративної соціальної відповідальності:

1.Підтримувати міжнародні права людини в рамках діяльності корпорації.

2.Суворо стежити за дотриманням цих прав місцевими відділеннями і партнерами корпорації.

3.Визнавати за трудовими колективами право на створення асоціацій та укладання колективного договору.

4.Усувати всі форми примусової праці.

5.Не вдаватись до дитячої праці.

6.Боротись з усіма видами дискримінації у трудовому колективі.

7.Підтримувати заходи щодо запобігання глобальним екологічним катастрофам.

8.Сприяти більшій екологічній відповідальності.

9.Заохочувати впровадження екологічно безпечних технологій.

Всесвітня угода не є договором для підписання, а розглядається як базовий документ, прихильники якого можуть взяти на себе зобов'язання щодо виконання зазначених зобов'язань і стати своєрідним членом клубу соціально відповідальних компаній.

 

 

55