ГоловнаЗворотній зв'язок
Главная->Медицина->Содержание->           ДИФЕРЕНЦІЙНИЙ ДІАГНОЗ

Інфекційний мононуклеоз

           ДИФЕРЕНЦІЙНИЙ ДІАГНОЗ

             Інфекційний мононуклеоз, що супроводжується ангіною, у

            першу чергу, необхідно диференціювати від дифтерії ротоглотки.

           

            23

            Інфекційний мононуклеоз відрізняється від дифтерії характером і

            кольором нальотів на мигдаликах, невідповідністю ураження

            ротоглотки збільшенню лімфатичних вузлів (зміни в ротоглотці

            можуть бути незначними, а збільшення лімфатичних вузлів різко

            виражене), а також збільшенням розмірів печінки і селезінки. При

            інфекційному мононуклеозі збільшені всі інші групи лімфатичних

            вузлів, виявляються типові зміни крові (наявність атипових

            мононуклеарів). Загальний стан, незважаючи на виражене

            утруднення носового дихання і високу температуру тіла,

            страждає звичайно незначно. Має значення і більш тривалий

            гарячковий період при інфекційному мононуклеозі, на відміну від

            дифтерії, при якій підвищена температура тіла тримається не

            більше 3-4 днів, після чого знижується, незважаючи на досить

            часте прогресування локальних змін у ротоглотці.

            Значні утруднення виникають при диференційній діагностиці

            інфекційного мононуклеозу й ГРВІ, особливо аденовірусної

            етіології, при якій може бути виражений мононуклеозоподібний

            синдром.

            Порівнюючи клінічну картину і перебіг цих захворювань,

            можна виявити такі відмінності: виражені катаральні явища

            (нежить, кашель, хрипи в легенях) не властиві інфекційному

            мононуклеозу; збільшення мигдаликів при ГРВІ виражено слабше,

            ніж при інфекційному мононуклеозі. Розміри печінки і селезінки

            при ГРВІ якщо і збільшуються, то незначно і частіше при

            аденовірусній інфекції у дітей раннього віку. Атипові

            мононуклеари в звичайних мазках із периферичної крові при

            ГРВІ виявляються дуже рідко, одноразово та у незначній

            кількості (не більше 5-10%). Кон`юнктивіту при інфекційному

            мононуклеозі не буває. Активність лужної фосфатази

            нейтрофільних лейкоцитів при інфекційному мононуклеозі

            майже у 80% випадків знижена; при ГРВІ, що супроводжується

            ангіною, активність лужної фосфатази нейтрофільних лейкоцитів,

            навпаки, майже в усіх хворих підвищена. Остаточно питання

            вирішується після серологічних досліджень.

           

            24

            Випадки інфекційного мононуклеозу, що супроводжуються

            високим лейкоцитозом (10х109/л-30х109/л) і лімфоцитозом (80-

            90%), доводиться диференціювати від гострого лейкозу.

            Значна блідість шкірних покривів, зменшення кількості

            еритроцитів і гемоглобіну, а також підвищення ШОЕ

            характерні для гострого лейкозу. Остаточно діагноз

            установлюють за результатом дослідження стернального

            пунктату.

            У ряді випадків можуть виникнути утруднення при

            диференційній діагностиці інфекційного мононуклеозу і

             лімфогранулематозу. Тривалість перебігу хвороби (місяцями),

            хвилеподібний характер температурної кривої, відсутність ураження

            рото- і носоглотки, лейкоцитоз нейтрофільного характеру свідчать

            про

            лімфогранулематоз.

            У

            сумнівних

            випадках

            варто

            використовувати пункцію лімфатичного вузла. Наявність клітин

            Березовського-Штернберга в лімфатичному вузлі підтверджує діагноз

            лімфогранулематозу.

            Інфекційний мононуклеоз, що супроводжується жовтяницею,

            варто диференціювати від вірусного  гепатиту. При цьому необхідно

            мати на увазі, що тривале підвищення температури тіла, а також

            наявність атипових мононуклеарів у крові не властиві вірусному

            гепатиту. Наявність виражених біохімічних зсувів у крові (підвищення

            активності печінково-специфічних ферментів; підвищення вмісту

            білірубіну, тимолової проби й ін.), а також негативні результати

            серологічних реакцій виключають діагноз інфекційного мононуклеозу.

 

12