yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Історія->Содержание->Друга світова війна

Новітня Історія

Друга світова війна

Після початку Другої світової війни єврейські організації вирішили тимчасово припинити політичний тиск на британський уряд. Зважаючи на загрозу захоплення Палестини, євреї навіть пішли на пряму співпрацю із британцями. Навесні 1941 р. мандатна адміністрація дозволила євреям сформувати частини спеціального призначення "Пальмах" ("Плугот махак" — Ударні батальйони). Підрозділи "Паль-маху", до яких записалися переважно бойовики "Хагани", використовувалися для розвідувальних та диверсійних цілей на території Сирії та Лівану, де дислокувалися вірні уряду Віші французькі війська. Восени 1942 р., коли загроза Палестині минула, "Пальмах" було розформовано. Колишні бійці Ударних батальйонів напали на арсенали й силою повернули собі зброю. "Хагана" зміцнилася після прибуття до

Палестини підрозділів евакуйованої із СРСР польської армії генерала Владислава Андерса. Для того, аби вирватися із концтаборів, де формувалася польська армія, чимало євреїв видавало себе за поляків. Опинившись в Палестині, вони масово дезертирували, як правило, вступаючи згодом до "Хагани".

З політикою тимчасового припинення конфронтації із Великобританією не погодилася ультранаціоналістична організація "Іргун цвай леумі" (Національна військова організація), що виникла у 1937 р. шляхом виходу з "Хагани" понад 600 осіб на чолі з Даніелем Резієлем. У 1940 р. з "Іргун цвай леумі" виділилася ще одна група радикалів — "Штерн ґанг" (Група Штерна), яка намагалася шляхом індивідуального терору добитися проголошення єврейської держави. Очолив розкольників колишній учитель Авраам Штерн, відомий своїми виступами за расово чисту єврейську державу. Хоча сам А. Штерн у лютому 1942 р. був убитий британською поліцією, терористична організація продовжувала напади на британців та арабів. У серпні 1944 р. бойовики "Штерн ґанг" здійснили невдалий замах на верховного комісара Великобританії в Палестині, а 6 листопада 1944 р. у Каїрі їм вдалося вбити британського міністра лорда Вальтера Едварда Мойна. Після вбивства В.Е. Мойна з різкою заявою виступив У. Черчілль, зазначивши, що британський уряд, можливо, буде змушений переглянути свою позицію щодо євреїв.

Нацистські репресії проти євреїв у Європі посилили потік нелегальних емігрантів, які намагалися знайти порятунок в Палестині. Араби відреагували на це різко негативно. Намагаючись послабити напруження навколо єврейської еміграції, британська мандатна адміністрація у 1940 р. опублікувала новий закон про земельні відносини, який забороняв євреям купувати землі вже на 65% території країни. Не бажаючи дратувати арабів, британці стримували нелегальну імміграцію. У листопаді 1940 р. британці хотіли вивезти із Хайфи на о. Маврикій понад півтори тисячі нелегальних емігрантів. Щоб не допустити цього, бойовики "Хагани" спробували пошкодити корабель, на якому мали депортувати нелегалів. Однак, не розрахувавши потужності вибухового пристрою, єврейські бойовики потопили судно, причому загинуло понад 250 емігрантів.

Зважаючи на загальне послаблення британських позицій у ході війни, лідери сіоністських організацій переорієнтувалися на США. Ще весною 1941 р. було створено Американський політичний комітет у складі 270 конгресменів, який серед цілей своєї діяльності задекларував, зокрема, "організацію моральної підтримки американського народу створенню єврейської держави в Палестині". У травні 1942 р. на зібранні 600 представників сіоністських організацій США та Європи, що відбувалося в нью-йоркському готелі "Білтмор", прийнято програму створення єврейської держави в Палестині. Пункт про підтримку "Білтморської програми" включили до своїх передвиборчих програм обидві конкуруючі політичні партії Сполучених Штатів. Президент США Франклін Д. Рузвельт прохолодно ставився до сіоністського руху та його вимог. У 1942 і 1944 рр. він відмовився виступити вимогами про якнайшвидше створення єврейської держави.

Палестинські араби поводилися під час Другої світової війни пасивно. Почасти це пояснювалося відсутністю ефективного керівництва арабським рухом, а почасти — жорсткою позицією британців, які остерігалися посилення серед місцевого населення пронімецьких настроїв. Палестинський лідер М.А. Хадж аль-Хусейні після втечі з Іраку опинився в Берліні, де неодноразово зустрічався з А. Гітлером та іншими нацистськими керівниками. Згодом він навіть допомагав формувати на Балканах

мусульманські підрозділи "Ваффен СС". Така позиція муфтія Єрусалима сильно пошкодила міжнародній опінії палестинського національного руху, який почав асоціюватися із гітлерівською Німеччиною.

Британський мандат на управління Палестиною приніс країні значні політичні, соціальні та економічні зміни. Поряд із традиційним економічним укладом місцевого арабського населення у країні почали з'являтися елементи нового капіталістичного господарювання. Однак, політичний конфлікт між арабським та єврейським населенням не дозволив вповні реалізувати потенційні економічні можливості розвитку Палестини. На час Другої світової війни арабо-єврейське протистояння загострилося настільки, що зрештою призвело до прямого збройного зіткнення між ворогуючими сторонами одразу після ліквідації в країні британської мандатної адміністрації.

 

36