yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Історія->Содержание->Італійська агресія

Новітня Історія

Італійська агресія

Ефіопія мала для Італії особливе стратегічне значення. Контроль на ефіопською територією дозволяв Риму об'єднати свої колонії в Сомалі та на березі Червоного моря. На початку 30-х рр. Беніто Муссоліні розпочав підготовку до прямої агресії в Ефіопії.

Приводом до початку війни послужила збройна сутичка, яка сталася 5 грудня 1934 р. в оазі Уол Уол на кордоні між Ефіопією та Італійським Сомалі. Для розслідування цього інциденту створено міжнародну комісію під керівництвом британського полковника Кліффорда. Хоча комісія зробила висновок, що оаза розташована на території Ефіопії, італійців це не зупинило. До серпня 1935 р. у Східній Африці Італія зосередила 260-тисячну армію. Крім неї там розмістилося ще 70 тис. допоміжних підрозділів.

Війна почалася 3 жовтня 1935 р. Одразу з трьох напрямків італійські війська перейшли кордони Ефіопії. Через тиждень Ліга націй визнала Італію агресором та запровадила проти неї економічні санкції, які, щоправда, не завдали Риму значної шкоди. Система санкцій не стосувалася двох важливих торгових партнерів Італії — Німеччини та СІЛА, котрі не належали до Ліги націй. Крім цього, санкції не заборонили експортувати до Італії нафту.

Ефіопська армія, яка налічувала 360 тис. солдатів і офіцерів, була непорівняно гірше озброєна та навчена, аніж італійські сили. Хайле Селассіє І віддав наказ відступати. Упродовж першого тижня війни боїв зовсім не було. 10 жовтня 1935 р. італійці досягнули значного пропагандистського успіху — на їх бік перейшов один із ефіопських генералів, який навіть належав до родичів імператора. Загалом, аж до січня 1936 р. на жодному із фронтів італо-ефіопської війни значні битви не відбувалися. У середині січня 1936 р. ефіопські війська почали великий контрнаступ. Дві ефіопські армії навіть прорвали італійський фронт і здійснили сміливий рейд по тилах загарбників. Однак, це був лише тактичний успіх. До кінця лютого 1936 р. італійці ліквідували прорив і продовжили наступ на Аддіс-Абебу.

Останню спробу врятувати країну від поразки зробив сам імператор. Зібравши залишки своєї армії в районі озера Ашенгі, 31 березня 1936 р. Хайле Селассіє І контратакував італійців. Ефіопам знову вдалося прорвати фронт. Використавши

проти наступаючих авіацію та отруйні гази італійці зуміли зупинити наступ. Після винятково запеклих триденних боїв, на північній ділянці фронту ефіопська армія перестала існувати як організоване ціле. Надалі опір загарбникам чинили лише розрізнені підрозділи. 2 травня Хайле Селассіє І через Джібуті виїхав у еміграцію до Великобританії.

5 травня 1936 р. італійці вступили до Аддіс-Абеби, а вже 9 травня Італія оголосила про анексію Ефіопії. Вперше за понад півторатисячолітню історію Ефіопія втратила незалежність. Італійський король Віктор Еммануїл III коронувався як імператор Ефіопії. Віце-королем Ефіопії став маршал П. Бадольйо. Згодом його змінив на цьому посту маршал Р. Граціані.

У момент проголошення анексії Ефіопії італійці контролювали тільки третину ефіопської території. У окремих важкодоступних районах країни італійці так і не з'явилися протягом всього часу окупації. Окупація викликала стихійний рух опору, що з різною інтенсивністю тривав до 1941 р. Ситуація навколо Ефіопії радикально змінилася після того, як 10 червня 1940 р. Італія вступила в Другу світову війну на боці Німеччини. Британці привезли Хайле Селассіє І до Хартума, звідки він звернувся до своїх співвітчизників із закликом повстати проти окупантів. 20 січня 1941 р. імператор з невеликим загоном перейшов судано-ефіопський кордон. Одночасно із ним до Ефіопії вступили британські підрозділи із території Судану та Кенії. 6 квітня 1941 р. британські війська взяли Аддіс-Абебу. 5 травня 1941 р., рівно через п'ять років після того, як італійці захопили столицю Ефіопії, до неї повернувся імператор. 31 січня 1942 р. Хайле Селассіє І підписав із британцями угоду про співпрацю. Угода обмежувала суверенітет імператора, оскільки значна частина ефіопської території переходила під управління британської військової адміністрації. Британські громадяни отримали низку привілеїв, бюджет країни мали контролювати фінансові представники Лондона. 14 грудня 1942 р. Ефіопія оголосила війну Німеччині, Італії та Японії. 19 грудня 1944 р. підписано нову англо-ефіопську угоду, яка дещо зменшила британські привілеї в країні. Остаточно Ефіопія відновила суверенітет на всій території своєї країни лише в 1947 р.

 

48