ГоловнаЗворотній зв'язок
Главная->Право->Содержание->РОЗДІЛ 2.  ОСОБЛИВОСТІ  ОРГАНІЗАЦІЇ  І  ТАКТИКИ  СЛІДЧИХ  ДІЙ  ПРИ  РОЗСЛІДУВАННІ  ЗЛОЧИНІВ,  ВЧИНЕНИХ  ЗАСУДЖЕНИМИ  ДО  ПОЗБАВЛЕННЯ&

Організація і тактика слідчих дій при розслідуванніІ злочинів, вчинених засудженими до позбавлення волі

РОЗДІЛ 2.  ОСОБЛИВОСТІ  ОРГАНІЗАЦІЇ  І  ТАКТИКИ  СЛІДЧИХ  ДІЙ  ПРИ  РОЗСЛІДУВАННІ  ЗЛОЧИНІВ,  ВЧИНЕНИХ  ЗАСУДЖЕНИМИ  ДО  ПОЗБАВЛЕННЯ  ВОЛІ

 

 

2.1. Тактико-криміналістичне забезпечення слідчих дій при розслідуванні злочинів, вчинених засудженими до позбавлення волі

 

У боротьбі зі злочинністю важливу роль відіграють установи виконання покарань ДДУзПВП, який утворено Указом Президента України від 22 квітня 1998 року [22]. Указом Президента від 12 березня 1999 року ДДУзПВП виведено із підпорядкування МВС України. Це зроблено відповідно до Концепції реформування кримінально-виконавчої системи, яка була розроблена в 1991 році, та зобов’язань, взятих на себе Україною при вступі до Ради Європи 9 листопада 1995 року [18].

Кримінально-виконавча система України включає 144 УВП, які здійснюють виконання покарань у вигляді позбавлення волі. Тепер там утримується 150,8 тис. засуджених, зокрема у 132 виправних колоніях – 148,2 тис. осіб, а у 12 виховних колоніях – 2,6 тис. неповнолітніх осіб (Додаток В).

З тактико-криміналістичних питань, пов’язаних із розслідуванням злочинів у місцях позбавлення волі, у спеціалізованих вчених радах України з 1941 року не відбулося жодного захисту дисертацій [142, с. 5-7; 143, с.с. 8-9].

Наукові спеціальні праці радянського періоду, що стосуються цих питань, не враховують специфіку кримінального, кримінально-процесуального і кримінально-виконавчого права України. За останні дванадцять років у її правовому полі сталися значні зміни. Зокрема, прийнято Конституцію України та новий КВК України, ратифіковано низку міжнародних угод, значних змін зазнали всі галузі права, йде реформа кримінально-виконавчої системи. Все це суттєво впливає на розслідування злочинів у місцях позбавлення волі, вимагає досліджень пов’язаних із ним проблем.

Одним із основних завдань ДДУзПВП є попередження, припинення і розслідування злочинів, вчинених засудженими (п. 3 Положення про ДДУзПВП від 31 липня 1998 року). Для його виконання ДДУзПВП як центральний орган виконавчої влади бере участь у розробці та реалізації державних комплексних програм боротьби зі злочинністю, організовує наукові дослідження, забезпечує використання передового досвіду, підвищує кваліфікацію працівників, має систему внутрішньої безпеки, спеціальну техніку, визначає потреби в матеріально-технічних ресурсах та ін. [21].

Особливості організації та здійснення досудового розслідування злочинів в УВП цим Положенням та нормативними актами ДДУзПВП не визначені [267, с. 53]. На нашу думку, серед них слід виділити правові, етичні і психологічні особливості підготовки і проведення слідчих дій при розслідуванні злочинів в УВП.

У теорії криміналістичної тактики ці особливості поділяють на загальні та окремі для слідчих дій і на такі, що полегшують чи ускладнюють розслідування [175, с.с. 49-52; 198, с.с. 13-16].

До обставин, що полегшують розслідування в УВП, відносять обмеженість території вчинення злочину, кола її об’єктів, предметів та осіб,     з-поміж яких іде пошук тих, які мають відношення до вчинення злочину, можливість швидкого отримання початкової інформації, ефективність використання для цього оперативно-розшукових і оперативно-режимних заходів, можливість безпосереднього вивчення учасників розслідування            з-поміж засуджених за їх особовими справами та шляхом спостереження     [175, с.с. 51-52].

Обставинами, що ускладнюють розслідування в УВП, вважають спротив, який з різних причин чинять розслідуванню більшість засуджених, певну обізнаність засуджених із загальною тактикою слідчих дій, належність багатьох засуджених до негативних неформальних груп, особливості психіки засуджених, недостатнє забезпечення розслідування засобами криміналістичної техніки та інше [175, с.с. 49-50].

Ми вважаємо, що поділ обставин на такі, що полегшують або ускладнюють розслідування, є відносним. Розслідування злочину, підготовка і проведення слідчих дій в УВП залежить переважно від рівня дотримання законності, правил режиму в УВП, досвіду особи, яка провадить досудове розслідування, морально-психологічних стосунків з іншими учасниками розслідування, конкретних слідчих ситуацій тощо.

Ефективне розслідування злочинів, вчинених засудженими, можливе лише за умови їх належного тактико-криміналістичного та оперативно-розшукового забезпечення.

Слово “забезпечувати” означає постачати щось у достатній кількості, задовольняти певні потреби, створювати умови для здійснення чого-небудь, гарантувати щось, захищати, охороняти кого-небудь, що-небудь від небезпеки [280, с. 19].

У юридичній літературі термін “забезпечення” використовується досить широко. Наприклад, звичним є вислів про правове забезпечення реформ в Україні. У цивільному праві важливе значення надається забезпеченню позову та виконання зобов’язань, в адміністративному – заходам адміністративно-процесуального забезпечення громадської безпеки [109]. У кримінально-процесуальному праві регулюються питання забезпечення цивільного позову та безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві (ст.ст. 28, 29, 521  та ін. КПК України). У кримінально-виконавчому праві передбачені засоби забезпечення належної роботи УВП [126; 127]. У кримінології спеціально досліджуються питання інформаційного забезпечення профілактики злочинів [168]. У теорії ОРД важливе значення в сучасних умовах надається інформаційному та правовому забезпеченню діяльності органів внутрішніх справ, а також діяльності оперативних підрозділів ДДУзПВП [140]. Актуальною є проблема криміналістичного забезпечення діяльності міліції, органів досудового розслідування та судочинства [180; 185].

Наукове визначення поняття та структури криміналістичного забезпечення розслідування злочинів містяться у працях Р.С. Бєлкіна,           А.В. Іщенка, В.О. Образцова та інших [143; 144; 180; 185; 186]. Дослідження забезпечення розслідування злочинів здійснюється на дисертаційному рівні. Зокрема, інформаційному забезпеченню присвячені кандидатські дисертаційні дослідження К.І. Белякова [80], В.І. Галагана [102], Н.С. Карпова [149], науково-методичному – кандидатські дисертації І.В. Гори [114], В.В. Матвієнка [221]. Науково-методичне забезпечення розслідування злочинів знайшло відображення також у працях В.П. Бахіна, Н.С. Карпова, В.К. Лисиченка та інших [62, с.с. 137-144; 64, с.с. 5-11; 205, с.с. 84-86].

На сучасному рівні наукових досліджень питань боротьби зі злочинністю криміналістичне забезпечення розслідування злочинів розглядається як створення належних умов для якісного його провадження з використанням досягнень науки криміналістики [64, с. 6].

Загальне наукове вирішення питань про поняття та зміст криміналістичного забезпечення розслідування злочинів повністю поширюється на криміналістичне забезпечення розслідування злочинів засуджених. Разом з тим, досудове розслідування злочинів засуджених має особливості, залежні від суб’єкта злочину, потерпілого, особистостей свідків, інших учасників, місця провадження розслідування тощо. Тому загальний науковий підхід до суті криміналістичного забезпечення розслідування злочинів засуджених має бути відповідно конкретизованим.

Криміналістичне забезпечення досудового розслідування злочинів в УВП передбачає створення для виконання його завдань належних організаційно-управлінських, техніко- і тактико-криміналістичних умов      [261, с. 70].

Воно здійснюється на двох рівнях:

а) на рівні, загальному для розслідування усіх злочинів, підготовки і проведення усіх слідчих дій (типовий рівень);

б) на конкретному рівні, який відповідає правилам типового, але розрахований на особливості певного злочину, слідчої ситуації, конкретної слідчої дії.

Криміналістичне забезпечення досудового розслідування злочинів засуджених на обох цих рівнях здійснюється за такими трьома основними напрямами: а) організаційно-управлінським; б) техніко-криміналістичним;       в) тактико-криміналістичним. Воно набуває документального виразу у плані розслідування злочину та в планах підготовки і проведення слідчих дій.

Організаційно-управлінський напрям передбачає встановлення шляхів, вибір засобів та створення умов для виконання поставлених перед розслідуванням завдань. Найбільш загальним документальним виразом організації розслідування злочину є звичайний (одноособовий) або погоджений (колективний) план його проведення. Він базується на одержаних фактичних даних про злочин і слідчих версіях як загальних мотивованих тактичних рішеннях, передбачає усі необхідні системи слідчих дій (операції), визначає їх завдання і виконавців, моделює можливі результати.

Поінформованість органу розслідування може посилюватись або послаблюватись. Відповідно до цього можливе коригування плану розслідування.

Організація розслідування злочинів в УВП здійснюється на двох рівнях: а) загальному; б) окремому (конкретному) [257, с. 415]. Перший рівень забезпечує готовність органу до розслідування будь-якого злочину засудженого, другий – до провадження розслідування конкретного злочину, підготовки і проведення слідчих дій [70, с.с. 363-366].

На думку Л.Я. Драпкіна, конкретну організацію розслідування злочину становлять: а) визначення оптимальної організаційно-управлінської форми розслідування; б) розподіл обов’язків при провадженні розслідування;              в) забезпечення взаємодії і обміну інформацією [178, с. 229].

О.М. Васильєв вважав, що шляхами організації конкретного розслідування повинні бути: а) планування; б) мобілізація, розташування і використання сил; в) взаємозв’язок слідчих дій і оперативно-розшукових заходів; г) дослідження матеріальної обстановки [90, с. 143; 93, с.с. 16-19].

Дослідженню проблем організації розслідування злочинів надають важливого значення й інші автори [98; 145; 180; 185; 203; 207; 225]. Зокрема, підкреслюється, що взаємодія прокурорських, слідчих та оперативних працівників з особою, яка провадить дізнання, є обов’язковою умовою швидкого і правильного вирішення питань, організації розслідування, правильного розподілу сил [165, с.с. 21-22].

Г.Г. Зуйков, О.М. Ларін, С.І. Цвєтков та інші визначають конкретну організацію розслідування у вигляді комплексу організаційних методів, засобів, прийомів, що відповідають специфіці злочину і забезпечують створення оптимальних умов для повного й швидкого розкриття та розслідування злочину за рахунок найбільш раціонального використання часу, сил та засобів          [141, с. 15; 203, с. 59; 297, с.с. 9-10].

І.А. Возгрін зазаначає, що організація, яка вивчається криміналістикою, пов’язана не з виконавчо-розпорядчою діяльністю і управлінськими відносинами, а з творчою діяльністю слідчого, змістом якої є розслідування злочину, підготовка і проведення слідчих дій [98, с. 114].

Організаційно-управлінське забезпечення досудового розслідування злочинів засуджених передбачає:

а) вирішення кадрових питань: базова підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації осіб, які провадять розслідування, залучення до вирішення питань розслідування спеціалістів, судових експертів;

б) організацію праці осіб, які провадять розслідування, посадового контролю і прокурорського нагляду, системи забезпечення безпеки всіх учасників розслідування;

в) надання органам розслідування необхідних приміщень, техніко-криміналістичних та оргтехнічних засобів;

г) взаємодію органів досудового розслідування з персоналом УВП, стимулювання роботи осіб, які провадять розслідування, надання їм допомоги;

д) планування розслідування злочинів, підготовки і проведення слідчих та інших дій.

Техніко-криміналістичне забезпечення досудового розслідування  полягає у створенні належних умов для застосування в розслідуванні злочинів традиційних і новітніх криміналістичних засобів та методів, зокрема судової фотографії, звуко- та відеозапису, трасології, балістики, дослідження документів, дослідження людини за зовнішніми ознаками, криміналістичних обліків тощо.

Наприклад, обов’язковим при розслідуванні злочинів засуджених є використання інформаційно-пошукових систем, зокрема дактилоскопічної за способом обліку [259, с.с. 106-111]. При її застосуванні в УВП необхідно врахувати таке:

а) в особовій справі засудженого є дактилокарта [37, Додаток № 4], яка містить дані про прізвище, ім’я, по батькові, дату і місце народження засудженого, його підпис та дактилоскопічну формулу (за 10-пальцевою системою), формулу додаткової класифікації, відбитки внутрішньої поверхні усіх пальців обох рук, контрольні відбитки обох рук лівого і правого великих пальців; ці дані дають можливість ідентифікувати засудженого за відбитками пальців рук, знайдених на місці підготовки, вчинення та приховування злочину, та його персонографічними даними;

б) у Департаменті інформаційних технологій МВС України та територіальних його підрозділах оперативної інформації при обласних управліннях МВС України за місцем відбування покарання зберігається алфавітна картка на засудженого [37, Додаток № 1], дані якої відповідають особистим даним, дактилоформулі та відбитку вказівного пальця правої руки засудженого; це забезпечує можливість застосовувати дактилоскопічну інформаційно-пошукову систему для розкриття злочину засудженого до позбавлення волі;

в) внаслідок утримання засудженого в УВП є можливість в будь-який час повторно чи додатково його дактилоскопіювати.

Тактико-криміналістичне забезпечення провадження досудового розслідування в УВП передбачає обрання оптимальних тактичних прийомів, їх комбінацій, окремих слідчих дій або їх систем (операцій) відповідно до особливостей розслідування злочинів засуджених. Воно відповідає загальним положенням криміналістичного забезпечення розслідування, але має особливості, що визначаються умовами розслідування злочинів в УВП. Внаслідок цього його тактиці притаманні особливості, якими підготовка і проведення слідчих дій в УВП відрізняється від здійснення їх поза УВП [198,  с. 12; 295, с. 57].

Досудове розслідування в УВП здійснюється відповідно до загальних кримінально-процесуальних вимог (ст.ст. 103-109 та інші КПК України).

При провадженні дізнання у справах про тяжкі і особливо тяжкі злочини засуджених орган дізнання УВП зобов’язаний виконати не більш як у десятиденний строк невідкладні слідчі дії (ч. 3 ст. 104 КПК України). За наявності ознак злочину, що не є тяжким або особливо тяжким, орган дізнання УВП проводить слідчі дії до встановлення особи, яка його вчинила (ч. 1 ст. 104 КПК України). Криміналістичне забезпечення цього дізнання необхідно розрахувати на всі слідчі дії. Тобто, орган дізнання УВП повинен мати здатність і належні умови для проведення при потребі будь-якої слідчої дії  [295, с. 58].

Тактико-криміналістичне забезпечення досудового розслідування, виходячи з умов УВП, практично організовується шляхом планування розслідування злочину, підготовки і проведення окремих слідчих дій           [261, с. 69].

Для побудови версій, організації їх перевірки шляхом планування розслідування злочину, обрання тих чи інших тактичних прийомів тощо необхідно використати інформацію про окремих засуджених, їх зв’язки, обстановку в їх формальних та неформальних групах тощо. Треба враховувати можливий спротив засуджених розслідуванню, необхідність застосування заходів, які попередять спроби зірвати проведення слідчих дій, розпорядок дня в УВП, зайнятість її персоналу і засуджених, інші обставини.

Для ефективної організації розслідування злочинів в УВП особливе значення має взаємодія органів досудового розслідування з персоналом установи, зокрема працівниками оперативного підрозділу даної установи. Ця взаємодія передбачає спільний аналіз наявних фактичних даних, колективну розробку версій, узгоджене планування розслідування, створення умов для ефективної підготовки до проведення слідчих дій, забезпечення безпеки учасників розслідування, охорони їх прав і законних інтересів.

Процесуальною формою взаємодії, передбаченою в законі, є надання особі, яка провадить досудове розслідування злочину, допомоги при підготовці та проведенні слідчих дій (ч. 3 ст. 114 КПК України). Відсутність вказівки в законі на те, при проведені яких дій орган розслідування може вимагати сприяння, належить тлумачити як законодавче необмеження такої взаємодії [107, с. 82].

Коли взаємодія добре налагоджена, питання про сприяння вирішується змістовно і оперативно. Інакше можливі навіть конфліктні ситуації [169, с. 63].

При провадженні досудового слідства в УВП необхідна тісна взаємодія слідчого з адміністрацією цих установ. Допомога адміністрації УВП проявляється у наданні слідчому інформації про засуджених та ситуацію в УВП на момент підготовки і проведення слідчих дій, усуненні негативних обставин, які заважають розслідуванню злочину тощо [234, с. 12].

Тактико-криміналістичне забезпечення слідчих дій є видом криміналістичного забезпечення розслідування злочину, а тому передбачає обрання і застосування оптимальних тактичних прийомів та їх комбінацій невіддільно від певних організаційно-управлінських і техніко-криміналістичних методів. Здійснюється воно поступово, відповідно до стадій слідчої дії – підготовки, проведення і застосування одержаних результатів.

Тактико-криміналістичне забезпечення слідчих дій відповідає загальним положенням організації розслідування злочинів. Р.С. Бєлкін вказував, що тактика слідчої дії містить єдність тактичних прийомів, серед яких обов’язкове місце займають методи підготовки [77, с. 135]. Як вже зазначалося вище, О.М. Васильєв у системі тактичних прийомів виділяв прийоми, що забезпечують планову організацію розслідування, і відносив до них планування, мобілізацію і розстановку сил, взаємозв’язок слідчих і оперативно-розшукових дій, організацію дослідження матеріальної обстановки [93, с.с. 10-19].

Організаційним правилам належить роль створення сприятливих умов для застосування усіх тактичних прийомів під час підготовки, проведення і застосування результатів слідчої дії.

На нашу думку, під організацією слідчої дії належить розуміти створення в розрахунку на певну ситуацію оптимальних умов для використання доцільних тактичних прийомів з метою одержання, перевірки і застосування фактичних даних, встановлення істини [257, с. 415].

Організація слідчої дії включає повністю її підготовку, але стосується і проведення (наприклад, дотримання кримінально-процесуальних правил, забезпечення безпеки учасників, контроль за їхньою поведінкою і динамікою ситуацій, здійснення перерв для відпочинку і фізіологічних потреб тощо) та застосування результатів слідчої дії.

Організацією слідчої дії є реалізація певних правил. На рівні загального (типового) впорядкування такі правила можна систематизувати за типовою структурою організації слідчої дії.

Пропонуємо таку типову структуру організації слідчої дії в УВП:

1. Обрання для розслідування злочину певної слідчої дії:

а) визначення виду, підстав і завдань слідчої дії, введення її в загальну систему розслідування злочину за відповідною версією;

б) визначення правової можливості застосування слідчої дії;

в) прийняття юридичного рішення про застосування слідчої дії, підготовку до неї;

г) аналіз і оцінка слідчої ситуації, яка склалася на початок підготовки до слідчої дії, прорахування ситуацій, які можливі під час підготовки та проведення дії;

д) узгодження підготовки і проведення слідчої дії з підготовкою і проведенням інших слідчих дій (операційна організація).

2. Організація підготовки до проведення слідчої дії:

а) планування підготовки і проведення слідчої дії;

б) визначення місця, часу початку і тривалості проведення слідчої дії;

в) визначення методів попередження та нейтралізації можливих негативних наслідків слідчої дії;

г) визначення кола учасників проведення слідчої дії, системи забезпечення їх безпеки та шляхів забезпечення їх явки;

д) визначення необхідного техніко-криміналістичного, оперативно-розшукового та оргтехнічного забезпечення слідчої дії;

е) погодження проведення слідчої дії з адміністрацією УВП.

3. Організація слідчої дії протягом її проведення:

3.1. На вступному етапі проведення:

а) роз’яснення учасникам суті слідчої дії, їх прав і обов’язків, вимог Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України, інших правових актів;

б) розгляд звернень учасників слідчої дії, поданих ними перед початком робочої частини слідчої дії, та їх вирішення;

в) забезпечення протокольної та додаткових форм фіксації вступного етапу проведення слідчої дії.

3.2. На робочому етапі проведення:

а) створення умов для застосування тактичних прийомів, оперативно-технічних, техніко-криміналістичних та оргтехнічних засобів;

б) роз’яснення учасникам суті окремих прийомів проведення дії, одержаних результатів тощо;

в) розгляд звернень учасників слідчої дії, поданих ними на цьому етапі проведення слідчої дії, та їх вирішення;

г) підтримання належних контактів учасниками слідчої дії, системи забезпечення безпеки їх та довкілля;

д) організація перерв під час проведення слідчої дії, необхідних з фізіологічних, медичних та інших причин;

е) забезпечення протокольної та додаткових форм фіксації робочого етапу проведення слідчої дії.

3.3. На завершальному етапі проведення:

а) ознайомлення учасників слідчої дії з протоколом та додатками до нього;

б) розгляд звернень учасників слідчої дії, поданих після (під час) ознайомлення з протоколом і додатками до нього, їх вирішення;

в) складання заключної частини протоколу слідчої дії;

г) завірення протоколу слідчої дії та додатків до нього підписами усіх учасників слідчої дії.

4. Організація застосування результатів слідчої дії для прийняття рішень щодо версій, планування розслідування в цілому або окремих слідчих дій, проміжних і завершальних процесуальних рішень:

а) під час проведення і в межах даної слідчої дії;

б) при підготовці і проведенні інших слідчих дій.

Таким чином, організація як створення і підтримання оптимальних умов за певної ситуації супроводжує слідчу дію на всіх її стадіях і етапах. Вона передбачає план підготовки і проведення слідчої дії, отримує завдяки йому свою певну форму і наповнює його певним організаційним змістом. Завдяки плануванню організація слідчої дії набуває нерозривних зв’язків з версіями і шляхами їх перевірки.

У вирішенні питання про співвідношення версії і плану розслідування ми приєднуємось до позиції О.М. Ларіна, А.Р. Ратінова, М.П. Шаламова та інших вчених, які вважають, що версія не є елементом плану, а побудова версій і планування - дві суттєво різні ланки розумової діяльності. Версія - передумова, а не елемент плану. Їх близькість визначається тим, що вони є елементами організації розслідування. Версія виконує базову для плану роль, завдяки плану розслідування вона реалізується і внаслідок його виконання підтверджується як правильна або відкидається як хибна [249, с. 149].

Типовими елементами планування розслідування є:

а) завдання розслідування (відповідно до слідчих версій);

б) визначення для їх досягнення необхідних слідчих та інших дій, їх системи, фінансових та науково-технічних ресурсів;

в) визначення відповідальних осіб за підготовку і проведення запланованих слідчих та інших дій, кола учасників цих дій, місця, термінів і послідовності їх проведення;

г) моделювання результатів проведених слідчих та інших дій, напрямів їх використання;

д) визначення шляхів і методів подолання ускладнень, які виникли чи можуть виникнути при розслідуванні злочину.

Засобами перевірки версій і реалізації плану розслідування є слідчі та інші процесуальні дії. План розслідування передбачає їх застосування відповідно до спрямованості версій розслідування злочину. Конкретизацією планування розслідування злочину є планування підготовки, проведення і застосування результатів слідчої дії. Воно окреслює шляхи створення сприятливих умов застосування цієї дії, досягнення бажаних результатів. Вибір слідчих дій значний. Кожній з них притаманні певні методи виконання загального і окремих завдань розслідування. Тактична універсальність властива лише огляду, тому що метод цієї дії (дослідження стану й ознак речового об’єкта) застосовний майже в усіх інших слідчих діях (в обшуку, виїмці, судовій експертизі, відтворенні обстановки й обставин події, пред’явленні для впізнання та інших).

План слідчої дії стосується: а) усіх її стадій і етапів; б) усіх прийомів підготовки, проведення і застосування результатів дії; в) системного застосування тактичних прийомів, техніко-криміналістичних і оргтехнічних засобів, знань і вмінь спеціалістів і експертів; г) виконання вимог кримінально-процесуального законодавства, забезпечення безпеки, попередження негативних наслідків дії тощо.

Проводити слідчу дію без планування її процесу неприпустимо. Навіть у раптових і надзвичайних ситуаціях особа, яка провадить розслідування, повинна вміти діяти планово в межах можливого, обмірковано і оптимально.

Плани розслідування злочину в цілому й усіх слідчих дій повинні бути конкретними, тобто базуватись на обґрунтованих версіях і наявних фактичних даних. З перевіркою версій інформованість посилюється, а тому зростає рівень конкретизації планування розслідування.

При плануванні слідчої дії треба визначити місце і час її проведення, коло учасників, порядок охорони місця проведення, спосіб виклику засудженого до нього, вибір засобів, які необхідно використати, тощо. Якщо запланована слідча дія пов’язана з виходом на місце вчинення злочину, необхідно продумати, як провести її швидко, без зайвого розголошення і скупчення засуджених в місці її проведення, і відповідно попередити можливий негативний вплив на його обстановку, передбачивши заходи щодо збереження предметів на місці проведення слідчої дії.

Боротьба зі злочинністю в місцях позбавлення волі залежить від багатьох чинників, зокрема від того, наскільки ефективно організована робота оперативних підрозділів ДДУзПВП.

Успіх діяльності органів досудового розслідування УВП залежить від рівня її оперативно-розшукового забезпечення, сутність якого полягає у комплексному та ефективному використанні сил і засобів оперативних підрозділів для отримання достатньо повної інформації, що забезпечує прийняття оптимальних і своєчасних рішень при розслідуванні злочинів, вчинених засудженими. Тому наукові дослідження пов'язаних із цим питань, зокрема, тих, що стосуються оперативно-розшукового забезпечення слідчих дій, мають актуальний і невідкладний характер.

Під оперативно-розшуковим забезпеченням слідчих дій при розслідуванні злочинів слід розуміти створення чи покращення умов для підготовки і проведення слідчих дій шляхом гласних і негласних заходів із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів.

У спеціальній літературі питання, що стосуються оперативно-розшукового забезпечення слідчих дій, зокрема в умовах УВП, практично не досліджувались. Є публікації науковців, які розглядають дану проблему набагато ширше, а саме оперативно-розшукове забезпечення різних напрямів діяльності оперативних підрозділів різних правоохоронних органів – попередження та розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили, та ресоціалізація засуджених [140; 218].

На нашу думку, перш ніж дати власне визначення оперативно-розшукового забезпечення слідчих дій в умовах УВП, на основі аналізу останніх досліджень та публікацій з даної проблеми, слід розкрити його правові та фактичні підстави, показати його сутність, при цьому вказавши, що при розслідуванні злочинів засуджених воно проявляється як взаємодія працівників оперативного підрозділу УВП з особою, яка провадить досудове розслідування.

Фактичною підставою оперативно-розшукового забезпечення слідчих дій, що проводяться в місцях позбавлення волі, є потреба слідчого (в установах кримінально-виконавчої системи, – це слідчий прокуратури з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах) реалізувати своє право на використання можливостей органу дізнання здійснювати оперативно-розшукову діяльність при підготовці та проведенні слідчих дій.

Правовими підставами оперативно-розшукового забезпечення слідчих дій в УВП є положення ст.ст. 104, 114 КПК України, ст. 104 КВК України,            ст. 7 Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність”[3; 4; 11].

Ст. 114 КПК України передбачає, що слідчий із розслідуваних справ має право вимагати від органів дізнання допомоги при проведенні окремих слідчих дій і його вимоги є обов’язковими для виконання. Ст. 104 КПК України наділяє такими повноваженнями особу, яка здійснює розслідування у кримінальній справі. Ст. 104 КВК України зобов’язує оперативні підрозділи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність в УВП, надавати допомогу слідчим органам у розкритті злочинів, що, з урахуванням ст. 114 КПК України, передбачає і оперативно-розшукове забезпечення слідчих дій. Ст. 7 Закону України „Про оперативно-розшукову діяльність” зобов’язує підрозділи, які її здійснюють, виконувати письмові доручення слідчого.

Слід зауважити, що правове регулювання оперативно-розшукового забезпечення слідчих дій потребує вдосконалення, зокрема приведення Закону України „Про оперативно-розшукову діяльність” у чітку відповідність до кримінально-процесуального і кримінально-виконавчого законодавства, деталізації форми і змісту відповідних доручень, встановлення санкцій за їх невиконання тощо.

У системі розслідування злочинів оперативно-розшукове забезпечення слідчих дій проявляється у взаємодії органів оперативних підрозділів, які здійснюють ОРД з органом досудового слідства чи дізнання. В УВП ця взаємодія відповідає таким ознакам: а) законність дій; б) спільність і узгодженість дій; в) спрямованість дій на вирішення завдань розслідування злочину в УВП, а отже, – завдань виконання покарань; г) комплексне використання сил, засобів і методів оперативних підрозділів установи та органу досудового розслідування злочину з оптимальними витратами; д) спеціальні суб’єкти взаємодії [140, с. 100].

Доручення і вказівки про оперативно-розшукове забезпечення слідчих дій викладається слідчим у письмовій формі зі встановленням реального терміну їх виконання і адресується керівникові оперативного підрозділу. У невідкладних випадках доручення і вказівки можуть бути усними – наприклад, при огляді місця події. Доручення є вимогою виконати конкретні слідчі або оперативно-розшукові дії, у певному місці у визначений час. Воно може мати відносно відкритий характер, залежно від можливостей слідчого надати необхідну інформацію працівникові оперативного підрозділу. Вказівки слідчого конкретизують його доручення, застосовуються, як правило, при спільній роботі з оперативним працівником і мають, якщо не викладені письмово, рекомендаційний характер [125, с. 87].

Оперативно-розшукове забезпечення слідчої дії може мати узгоджений зі слідчим гласний чи негласний характер, здійснюватися оперативними чи оперативно-технічними засобами. Вибір цих заходів і засобів є прерогативою працівника оперативного підрозділу. Легального виразу вони набувають у спільному плані оперативно-розшукового забезпечення слідчої дії, який є його організаційною основою. Виходячи з інтересів проведення слідчої дії, розслідування злочину в цілому, слідчий разом з оперативним працівником може вносити до цього плану необхідні корективи, робити перегрупування сил та засобів, приймати найбільш оптимальні рішення відповідно до конкретної оперативної обстановки в УВП. Розробці таких планів з використанням широкого спектру оперативно-розшукових заходів має передувати вивчення, аналіз (оцінка) оперативної обстановки, прогнозування можливих її змін внаслідок вчиненого злочину, з'ясування цілей і завдань оперативного підрозділу УВП залежно від конкретної ситуації.

На нашу думку, значення оперативно-розшукового забезпечення слідчих дій обумовлене тим, що без комплексного використання наявних сил і засобів оперативних підрозділів, специфічних форм і методів ОРД практично складно проводити розслідування в будь-яких умовах, зокрема злочинів, вчинених засудженими.

Труднощі, що можуть виникати і виникають в процесі оперативно-розшукового забезпечення слідчих дій, можуть мати об’єктивний і суб’єктивний характер. Об’єктивні чинники залежать від природи слідчої дії, яка потребує оперативно-розшукового забезпечення, особистості засуджених, які беруть участь у слідчій дії, оперативної обстановки в УВП тощо. Суб’єктивні чинники повністю залежні від слідчого та оперативних працівників, яким доручено здійснити оперативно-розшукове забезпечення слідчої дії.

Подоланню вказаних труднощів допомагає: проведення нарад, створення слідчо-оперативної групи, контроль з боку прокурора, встановлення і підтримання на належному рівні ділових зв’язків усіх учасників оперативно-розшукового забезпечення слідчої дії.

Таким чином, оперативно-розшукове забезпечення слідчих дій при розслідуванні злочинів, вчинених засудженими, включає ефективне та комплексне використання наявних сил, засобів і методів ОРД оперативного підрозділу УВП за тісної взаємодії зі слідчим органом, іншими службами та персоналом установ кримінально-виконавчої системи України з метою створення належних чи покращення наявних умов для підготовки і проведення слідчих дій.

Успіх розслідування злочинів, вчинених засудженими, визначається вмінням особи, яка його провадить, використовувати як тактичні прийоми і засоби криміналістичної техніки, так і засоби та методи ОРД оперативного підрозділу УВП, при цьому враховуючи особливості, викликані умовами цих установ.

Особливості виконання слідчих дій в УВП, які суттєво впливають на їх тактико-криміналістичне забезпечення, умовно можна поділити на дві групи: загальні для всіх чи декількох слідчих дій та притаманні тільки окремим слідчим діям.

До першої групи можна віднести такі особливості: а) обмежене коло осіб, з-поміж яких необхідно визначити тих, хто причетний до вчинення злочину; б) обмеженість прав засуджених; в) полегшене вивчення особи засудженого; г) можливість реального забезпечення безпеки; д) знижене протистояння інтересів винних і потерпілих; е) полегшена можливість встановлення свідків; є) ускладненість підготовки і проведення слідчих дій в умовах УВП; ж) негативне ставлення більшості засуджених до розслідування; з) поширеність протидії засуджених розслідуванню і наявність у них у цьому відповідного досвіду; и) поширеність негативного впливу засуджених на носії інформації, зокрема, осіб з-поміж свого кола; і) обізнаність засуджених із загальною тактикою слідчих дій; ї) труднощі в одержанні показань;                   й) необхідність більш критичного підходу до оцінки звернень, пояснень і показань усіх засуджених [153, с. 38; 175, с. 49; 198, с. 14].

На наш погляд, до загальних особливостей, які впливають на тактико-криміналістичне забезпечення слідчих дій, можна також віднести необхідність дотримання завдань і режиму

 

7