ГоловнаЗворотній зв'язок
Главная->Право->Содержание->2.3. Шляхи вдосконалення організації і тактики слідчих дій при розслідуванні злочинів, вчинених засудженими до позбавлення волі

Організація і тактика слідчих дій при розслідуванніІ злочинів, вчинених засудженими до позбавлення волі

2.3. Шляхи вдосконалення організації і тактики слідчих дій при розслідуванні злочинів, вчинених засудженими до позбавлення волі

 

Існуючому порядку розслідування злочинів притаманні такі недоліки, як значний обсяг документів, складне процесуальне оформлення дій, значне тривале розслідування у часі, наявність у зв’язку з цим можливостей певного впливу на учасників розслідування, науково не визначена завантаженість осіб, які провадять досудове розслідування, зниження престижу їх професії, слабкий рівень матеріально-технічного забезпечення, порушення юридичних і моральних норм та ін. [60, с.с. 77-91]. Вказані недоліки стосуються і порядку розслідування злочинів, вчинених засудженими до позбавлення волі.

Реформування системи розслідування злочинів підпорядковується конституційним засадам суспільства, захисту загальнолюдських цінностей, охороні прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб. У його здійсненні розвиток організації і тактики слідчих дій займає одне з провідних місць.

Слідча дія шляхом одержання і перевірки фактичних даних забезпечує пізнавальну діяльність при розслідуванні злочину, а тому є головним інструментарієм виконання його завдань [84, с. 3]. Внаслідок цього рівень тактики слідчих дій – це показник рівня розслідування в цілому. Вона є центром вдосконалення системи розслідування злочинів. Тому питання про вдосконалення тактики слідчих дій є одним із головних у теорії криміналістичної тактики, практиці досудового розслідування злочинів. Воно підлягає теоретичному дослідженню і практичному вирішенню з урахуванням усіх тенденцій, які має криміналістична тактика в цілому і які не можна оцінити однозначно як позитивні. Наприклад, наявна невідповідність рівнів теоретичних досліджень, пропонованих методик і практики їх застосування при розслідуванні злочинів, недостатнє фінансово-матеріальне, оперативно-технічне, техніко-криміналістичне і оргтехнічне забезпечення практичної діяльності [308, с. 178]. Сучасними тенденціями розвитку криміналістичної тактики є теоретичне поглиблення її змісту, спрямованість на моральні та науково-психологічні засади розслідування злочинів, вдосконалення традиційних і розробка нових тактичних прийомів підготовки та проведення слідчих дій. Тому питання про вдосконалення тактики слідчих дій необхідно вирішувати за певним співвідношенням позитивних і негативних тенденцій у теорії і практиці криміналістичної тактики [41, с.с. 234-240].

Основним елементом тактики слідчої дії є тактичний прийом – науковий, законний, етичний, оптимальний за певної ситуації спосіб поведінки особи, яка готує і проводить слідчу дію [78, с. 9; 321, с. 143]. Слідча дія є системою тактичних прийомів, і такий системний вигляд вона має на кожному етапі своїх стадій при виконанні її в окремому порядку чи в сукупності з іншими діями. Відповідно до цього вдосконалення тактики слідчих дій здійснюється на рівнях: окремих тактичних прийомів; комбінацій тактичних прийомів у слідчій дії; систем слідчих дій у тактичних операціях [262, с. 213].

Одним із завдань криміналістики є вдосконалення методик розслідування злочинів відповідно до стану та динаміки злочинності, розвитку кримінальної, кримінально-процесуальної та інших галузей права. Практична реалізація методик не може вийти за межі тактичних можливостей слідчих дій, а тому важливим є питання про розвиток їх тактичного навантаження [41, с.77]. З урахуванням вищевикладеного, можна виділити такі шляхи реалізації питання про вдосконалення організації і тактики слідчих дій при розслідуванні злочинів засуджених:

а) вдосконалення кримінального, кримінально-процесуального, кримінально-виконавчого законодавства України, нормативних актів ДДУзПВП та забезпечення їх точного і неухильного виконання;

б) здійснення розслідування злочину в цілому, підготовки і проведення кожної слідчої дії за принципом повноти застосування криміналістичних прийомів;

в) впровадження новітніх і широке використання традиційних техніко-криміналістичних можливостей;

г) забезпечення законної, етичної і психологічно зразкової діяльності особи, яка здійснює досудове розслідування злочинів засуджених;

д) поєднання підготовки, проведення і застосування результатів слідчих дій з оперативно-розшуковими заходами.

Звернемось до розгляду цих шляхів.

1. Вдосконалення кримінального, кримінально-процесуального, кримінально-виконавчого законодавства України, нормативних актів ДДУзПВП та забезпечення їх точного і неухильного виконання. Цей шлях передбачає застосування при розслідуванні злочинів лише законних тактичних прийомів та їх систем.

Діючі кримінально-процесуальні основні положення дізнання і досудового слідства (глави 9-11 КПК України) не містять узагальнених норм щодо тактики слідчих дій. Вважаємо, що доцільно було б об’єднати в окремій главі загальні юридичні вимоги для усіх слідчих дій. Наприклад, як у діючому КПК Франції [292]. Такими вимогами до слідчих дій повинні бути, на нашу думку, визначення поняття слідчих дій, їх переліку, критеріїв застосовності тактичних прийомів, статусу учасників, певних нормативних вимог до місця, часу та інших умов проведення слідчих дій, протокольної та додаткової форм фіксації їх процесу і результатів тощо.

Це забезпечить правове вирішення вказаних питань тактики слідчих дій і подолання певних суперечностей у діючому кримінально-процесуальному законі. Наприклад, заборона насильства, погроз та інших незаконних заходів передбачена помилково лише для одержання показань (ст. 22 КПК України), а обов’язок особи, яка провадить дізнання, чи слідчого ознайомлювати підозрюваного чи обвинуваченого та його захисника з матеріалами експертизи до закінчення розслідування та судового розгляду (ст.ст. 197, 202 КПК України) суперечить положенню про збереження таємниці розслідування (ст. 121 КПК України).

Одним із шляхів законодавчого зміцнення тактики слідчих дій є встановлення прийомів кримінально-процесуального впливу на осіб, які ухиляються від слідчих дій або протидіють їх підготовці і проведенню. За прикладом вирішення кримінально-процесуальним шляхом тактичних проблем у Франції (ст.ст. 55, 58, 61, 98, 109, 111, 113, 119, 126, 136, 153, 161, 183 КПК Франції) можна запропонувати передбачення в КПК України санкцій за кримінально-процесуальні правопорушення [292].

Вдосконалення тактики слідчих дій пов’язане з розвитком вітчизняного кримінально-процесуального та кримінально-виконавчого законодавств України, нормативних актів ДДУзПВП шляхом приведення їх у відповідність до міжнародних правових актів, таких як Мінімальні стандартні правила поводження з в’язнями (ухвалені ООН в 1955 році), Кодекс поведінки посадових осіб у підтриманні правопорядку (резолюція ООН від 17 грудня 1979 року), Декларація основних принципів правосуддя для захисту жертв злочинів від зловживання владою (резолюція ООН від 29 листопада 1985 року), Європейські в’язничні правила, прийняті в 1987 році, Конвенція проти тортур від 27 травня 1997 року, Основні принципи поводження з ув’язненими (резолюція ООН від 14 грудня 1990 року), Правила ООН щодо захисту неповнолітніх, позбавлених волі (резолюція ООН від 14 грудня 1990 року) та ін. [17; 136; 243; 244].

Вдосконаленню тактики слідчих дій відповідає закріплення законом науково і практично вивірених прийомів. Таке закріплення є для науки юридичним визнанням її досягнень, а для практики – дозволом чи вказівкою на їх застосування. Одночасно виникає питання, чи не втрачає прийом, передбачений у законі, тактичного характеру [321, с. 150]. Для правильного вирішення цього питання необхідно врахувати, що вилучення з тактичного арсеналу прийомів через їх передбачення в законі суперечить такій їх ознаці, як законний характер.

Кількість тактико-криміналістичних прийомів є значною. На деякі з них вказано у законі. Зробити це законодавець змушений внаслідок двох головних причин: а) інакше неможливо сформулювати зміст певної слідчої дії; б) певним прийомам надається особливе значення. Перелічити усі тактичні прийоми законодавець неспроможний. Тому можна виділити прийоми, передбачені і непередбачені в законі [176, с. 14; 301, с.с. 27-28]. Така класифікація має значення для визначення прийомів, обов’язкових для слідчих дій за будь-яких ситуацій. Але обов’язковість застосування прийомів не позбавляє їх тактичного характеру, бо передбачення у законі – це правове визнання прийомів, яке доповнює, а не ліквідує їх тактичний характер           [67, с.с. 92-94; 315, с. 99]. Вказуючи на тактичні прийоми, процесуальні норми встановлюють обов’язковість і головні умови законності їх застосування. Вважаємо, що такий розвиток кримінально-процесуального права відповідає вдосконаленню тактики слідчих дій і криміналістичної тактики в цілому.

Кримінально-процесуальне законодавство України перебуває на даний час у стані інтенсивного реформування. Вважаємо, що, разом з тим, подальшого розвитку має зазнати кримінально-виконавче законодавство України, незважаючи на той факт, що прийнято новий КВК України [4]. По-перше, відповідно до Закону України “Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України у зв’язку з утворенням ДДУзПВП” від 11 грудня 1998 року залишена компетенція начальників виправно-трудових установ провадити дізнання у справах про злочини проти встановленого порядку несення служби, які вчинені працівниками цих установ, а також у справах про злочини, вчинені в розташуванні вказаних установ (п. 5 ст. 101 КПК України) [5]. У зв’язку з цим необхідна заміна терміну “виправно-трудові установи” на термін “установи виконання покарань”, бо, згідно з главою 3 КВК України, яка має назву “Органи і установи виконання покарань”, у системі ДДУзПВП до УВП входять виправні колонії, виправні центри, виховні колонії і арештні доми (ст.ст. 15, 16, 18, 19 КВК України). По-друге, необхідно відокремити функції загального керівництва УВП від функції здійснення в УВП дізнання (у формах оперативно-розшукової діяльності і провадження кримінальних справ) та підпорядкування органів дізнання УВП безпосередньо ДДУзПВП. По-третє, назріла необхідність введення в КВК України (окремою главою) положень про особливості організації провадження досудового розслідування злочинів в УВП, які відповідно до положень Конституції і КПК України визначатимуть:  а) статус засуджених як учасників розслідування злочину; б) вирішення питань, які стосуються попередження, припинення і організації розслідування вчинених засудженими злочинів (у новому КВК України ці положення, на жаль, не передбачені).

Ми вважаємо, що всі окремі відомчі правила, важливі для провадження досудового розслідування в УВП, можна (відповідно до норм КПК та КВК України) узагальнити і передбачити в окремому Положенні про організацію та забезпечення досудового розслідування злочинів, вчинених засудженими [267, с. 54]. Воно повинно, на нашу думку, вирішити важливі в тактичному відношенні питання, а саме:

– використання під час розслідування злочину допомоги працівників УВП у встановленні потерпілих, підозрюваних і свідків, збереженні цінних для розслідування речових об’єктів;

– правила перебування в УВП учасників досудового розслідування, забезпечення їх безпеки при підготовці і проведенні слідчих дій;

– режимні заходи, спрямовані на забезпечення підготовки і проведення слідчих дій;

– підтримання режиму діяльності УВП під час підготовки і проведення слідчих дій;

– матеріально-технічне забезпечення досудового розслідування злочинів в УВП;

– застосування результатів розслідування злочину для попередження і припинення злочинів, усунення умов і причин їх вчинення.

Це Положення можна побудувати за такими розділами: а) організація в УВП прийому, реєстрації, обліку та розгляду заяв і повідомлень про злочини; б) рішення і дії працівників УВП у випадках одержання інформації про злочин, виявлення злочинних дій, слідів злочину, підозрюваних, потерпілих, свідків, встановлення причин і умов вчинення злочинів; в) правила перебування на території УВП учасників слідчих дій і засуджених за її межами у зв’язку з участю в слідчих діях; г) правила підготовки і проведення на території УВП слідчих дій; д) надання працівниками УВП допомоги розслідуванню злочинів в УВП і дотримання під час розслідування завдань і режиму УВП; е) фінансове, техніко-криміналістичне і оргтехнічне забезпечення досудового розслідування злочинів в УВП.

За результатами дисертації спільно з працівниками управління оперативної роботи та внутрішньої безпеки і розслідування ДДУзПВП нами розроблено проект вказаного вище Положення, відповідно до внесених пропозицій про вдосконалення досудового розслідування, які схвалені керівництвом ДДУзПВП (Додаток Е).

2. Здійснення розслідування злочину в цілому, підготовки і проведення кожної слідчої дії за принципом повноти застосування криміналістичних прийомів. Цей шлях вдосконалення тактики слідчих дій відповідає процесуальним законодавчим вимогам і науковим критеріям організації та здійснення діяльності щодо розслідування злочинів, вчинених засудженими, оцінки тактичних прийомів на предмет їх застосовності та оптимальності.

Принципом провадження розслідування злочинів засуджених є дотримання передбаченої у ст. 22 КПК України вимоги про повноту дослідження обставин предмета доказування. Ця вимога передбачає, зокрема, застосування під час розслідування усіх можливих слідчих дій і всіх доцільних і застосовних тактичних прийомів для забезпечення підготовки, проведення і застосування результатів цих дій.

Щодо застосування тактичних прийомів вимоги до органу досудового розслідування в УВП зумовлюються двома головними чинниками: суб’єктивним – його здатністю (готовністю) до застосування певних прийомів і об’єктивним – характером певної слідчої ситуації при розслідуванні злочину. Перший із них вимагає високого рівня базової юридичної освіти, підвищення професійної кваліфікації, критично-ділового реагування на помилки, другий – ситуативно-вибіркового підходу до обрання і застосування тактичних прийомів.

За ступенем тяжкості (ст. 12 КК України) злочини засуджених до позбавлення волі можуть бути невеликої і середньої тяжкості, тяжкими і особливо тяжкими. До 30 червня 1993 року існував порядок, згідно з яким щодо нетяжких злочинів орган дізнання мав право закінчувати розслідування обвинувальним висновком і передавати кримінальну справу через прокурора до суду (ст.ст. 104, 105 КПК України в редакції від 30 червня 1993 року). За чинним порядком орган дізнання має право на підставі ст. 6 КПК України закривати кримінальні справи (ч. 2 ст. 109 КПК України), а судовий розгляд справи, в якій провадилось дізнання, можливий лише після досудового слідства (ст. 104, ч. 1 ст. 109 КПК України).

Вважаємо, що такий порядок потребує змін. З міркувань підвищення ролі і відповідальності дізнання, зменшення завантаження досудового слідства, збільшення уваги до нетяжких, але поширених злочинів вважаємо необхідним відновлення дізнання, що закінчується складанням обвинувального висновку щодо злочинів невеликої та середньої тяжкості. Проведене нами анкетування осіб, які провадять досудове розслідування в УВП, підтверджують необхідність відповідних змін у нормах КПК України (Додаток А, Б).

На нашу думку, необхідно вдосконалити ч. 3 ст. 22 КПК України, у якій вказано: “Забороняється домагатись показань обвинуваченого та інших осіб, які беруть участь у справі, шляхом насильства, погроз та інших незаконних заходів”. По-перше, дана норма повинна стосуватись одержання та перевірки фактичних даних усіх джерел доказів, а не лише показань. Тому необхідно подібну заборону встановити для всіх слідчих дій. По-друге, необхідно конкретизувати перелік видів насилля, погроз та інших заходів, які належить віднести до незаконних.

Враховуючи вищевикладене, ми вважаємо за доцільне розширити зміст ч. 3 ст. 22 КПК України конкретним переліком “інших незаконних заходів” і пропонуємо таку її редакцію: “Забороняється одержання і перевірка фактичних даних від осіб, які беруть участь у справі, шляхом незаконних дій: приниження, образи, знущання, насильства, катування та погроз”.

Умовою розвитку криміналістичної тактики є наукова розробка нових слідчих дій і шляхів вдосконалення тактики традиційних слідчих дій [41, с. 467; 75, с. 37; 181, с. 235]. Вона передбачає поглиблений підхід до вивчення процесів формування, одержання і застосування криміналістично значущої інформації, шляхів використання нових інформаційних технологій, розробку відповідних криміналістичних методик [41, с. 74].

3. Впровадження новітніх і широке використання традиційних техніко-криміналістичних можливостей. Цей шлях вдосконалення тактики слідчих дій активізує застосування науково-технічних засобів, оволодіння якими відкриває нові можливості для розвитку тактики, зокрема при розслідуванні злочинів засуджених. І навпаки, недооцінка ролі та значення науково-технічних засобів сприяє вчиненню злочинів і значно ускладнює їх розслідування. Це можна проілюструвати таким прикладом. Внаслідок недоліків у роботі сигналізації однієї з УВП Львівської області засуджений Г. вчинив втечу під час грози, скориставшись тимчасовим самовідключенням системи сигналізації [188].* Звичайно, новітні технічні засоби повинні бути доступними для розслідування злочинів у фінансовому аспекті.

Виходячи з цього, для належного провадження досудового розслідування в УВП можна рекомендувати серед норм техніко-криміналістичного забезпечення сучасні доступні технічні засоби для огляду місця події (Додаток Е). З іншого боку, наукові доробки Фізико-механічного інституту АН України імені Г.В. Карпенка (м. Львів) дають можливість застосувати при розслідуванні злочинів програмно-апаратне цифрове сканування будь-яких речових об’єктів, наприклад, таких, що закриті снігом, сміттям, ґрунтом тощо. Практична ефективність такої можливості безцінна, але фінансово вона поки що недосяжна [254, с. 296].

Перешкодою для швидкого й ефективного розслідування злочинів є недостатній фаховий рівень осіб, які його провадять, особливо коли він межує з невисоким культурним рівнем і негативними звичками. Це негативно позначається на підготовці та проведенні слідчих дій, авторитеті окремих працівників і органу розслідування в цілому. Тому необхідно ширше застосовувати в тактиці слідчих дій прийоми, дотримання яких зобов’язує до тактовної поведінки, стриманості, підвищення кваліфікації.

Ефективним і доступним засобом тактики слідчих дій є застосування звуко- та відеозапису – додаткових до протокольної форми фіксації слідчої дії.

Ст.ст. 851, 852 КПК України дозволяють застосовувати звуко- та відеозапис при провадженні досудового розслідування. Але, на жаль, широкого застосування у практиці розслідування злочинів засуджених ці форми фіксації слідчих дій поки що не набули, про що свідчать дані проведеного нами опитування (Додаток В). Необхідна для цього техніко-криміналістична база (спеціально обладнані приміщення, відповідна кількість апаратури тощо) слабка. Однією з причин цього є те, що здійснення звуко та відеозапису для органу розслідування не є обов’язковим. Тому, вважаємо, що обов’язковість застосування звуко- та відеозапису необхідно передбачити в нормах КПК України, особливо при проведенні слідчих дій, спрямованих на одержання фактичних даних від особи та їх перевірку: допиту, очної ставки, пред’явлення для впізнання, відтворення обстановки й обставин події.

Постійне застосування звуко- та відеозапису пов’язане зі збільшенням витрат – на придбання, догляд і ремонт апаратури, захист запису, обладнання спеціальних кабінетів, утримання технічних спеціалістів, навчання працівників тощо. Підхід до фінансово-матеріального забезпечення слідчих дій повинен бути реальним. Вітчизняне розслідування сьогодні не може бути забезпеченим відповідними науково-технічними засобами для обов’язкового застосування звуко- та відеозапису при підготовці і проведенні всіх слідчих дій. Вважаємо можливим і обов’язковим застосування, зокрема звукозапису за певних умов – під час проведення допиту і очної ставки, інших слідчих дій за участю перекладача, неповнолітнього, на вимогу допитуваного чи адвоката. Зобов’язати застосовувати звукозапис при розслідуванні злочинів можна лише законодавчим шляхом. Тому пропонуємо ст. 851 КПК України викласти відповідним чином (Додаток Ж).

Питання вдосконалення тактики слідчих дій в умовах УВП слід вирішувати на основі вивчення вітчизняної та закордонної практики розслідування злочинів засуджених, особливостей їхньої життєдіяльності в умовах УВП [235, с. 139]. Очевидно, що використання комп’ютерних пристроїв, диктофонної апаратури з наступним роздруком значно полегшить і покращить процесуальну фіксацію слідчої дії, надасть виконанню документів кримінальної справи оперативності, точності, максимального наближення до процесу слідчої дії. Наприклад, на сучасному рівні тактики допиту показання викладаються у протоколах, як правило, максимально скорочено, без відображення послідовності їх отримання під час вільної розповіді, співбесіди та у відповідь на фіксовані запитання, без довідок про поведінку допитуваного, перерви тощо. А допит у досудовому розслідуванні злочинів серед інших слідчих дій займає понад 80% [60, с. 81].

Вивчені нами об’єктивні дані вказують, що сучасне техніко-криміналістичне і оргтехнічне забезпечення досудового розслідування в УВП недостатнє і потребує термінового покращення: так, немає спеціалізованих приміщень, бланків процесуальних документів, друкарська машинка припадає на дві УВП, магнітофон, диктофон чи уніфікована валіза – на три УВП, фотолабораторія і відеодвійка – на п’ять УВП, відеокамера – на сім УВП, множильний засіб – на десять УВП (Додаток В).

Впровадження досягнень науки і техніки для збору доказів (через системи криміналістичних рекомендацій) є одним із основних шляхів вдосконалення тактики слідчих дій. Проте для використання при розслідуванні може бути рекомендоване не будь-які досягнення науки, а лише ті з них, що відповідають вимогам кримінально-процесуального закону і, насамперед, стосовно забезпечення прав, свобод та інтересів особи, гарантованих Конституцією України [57, с. 25].

На даний час висловлюються пропозиції щодо використання нетрадиційних знань при розслідуванні злочинів: одорології, голографії, технічних пристроїв виявлення неправди (поліграф), прогнозування, ергономіки, генетики, біоритмології, гіпнології, телепатії, ясновидіння, біолокації тощо [41, с.с. 386-397; 51, с.с. 168-178; 57, с.с. 24-30; 256, с.с. 118-121; 277, с.с. 121-158].

При оцінці застосовності засобів і методів при розслідуванні злочинів необхідно відповідно до кожного з них дати аргументовану відповідь з позиції наукової достовірності, об’єктивності, етичної і психологічної захищеності особи та відповідності нормам кримінально-процесуального закону. Тільки при позитивній відповіді на всі ці питання можна позитивно вирішити проблему практичного застосування конкретного засобу або методу у розслідуванні злочинів [57, с. 30].

З широкого кола можливих способів дослідження доказів при розслідуванні злочинів засуджених виберемо і обґрунтуємо застосування таких криміналістичних прийомів, які, на наш погляд, є актуальними для використання в умовах УВП.

При проведенні освідування на робочому етапі даної слідчої дії, на нашу думку, доцільним є використання таких тактичних прийомів, як відволікання уваги освідуваного від факту виявлення слідів злочину та використання чинника раптовості. З цією метою пропонуємо таке:

а) при виявленні слідів, що мають значення для справи, не акцентувати на них увагу освідуваного;

б) задавати під час освідування запитання щодо слідів на тілі, які не мають відношення до справи, а потім, під час допиту, раптово поставити запитання про причини і давність походження слідів, що стосуються обставин справи;

в) задавати освідуваному запитання, що безпосередньо не пов’язані з даною слідчою дією, з метою відволікання уваги від продумування неправдивої аргументації стосовно причин і давності походження слідів злочину.

При проведенні допиту одним із тактичних прийомів допустимого впливу на учасника цієї слідчої дії, зокрема обвинуваченого, який дає неправдиві показання, можна використовувати музичний фон [51, с. 202]. Цей прийом ґрунтується на положенні, що музика здатна впливати на емоційну сферу людини. Вплив музики на людину діє як зовнішній подразник, а в місцях позбавлення волі подібних позитивних подразників не так багато. Як наслідок, засуджені, на нашу думку, будуть відповідно реагувати на музику, а бажання обвинуваченого на дачу неправдивих показань може нейтралізуватись (можливо на деякий час) більш сильним музичним впливом. Використання цього прийому може бути корисним лише тоді, коли підготовка до допиту буде проведена якісно (особа обвинуваченого вивчена, визначені особливості його характеру, темпераменту, попередньо з'ясована сила звучання музичного фону, при якому буде проводитись допит), а можливості для цього в УВП є.

Необхідною умовою для застосування музики при допиті є обстановка, що сприяє довірі, а саме: налагоджений психологічний контакт, відповідне приміщення, відсутність інших зовнішніх подразників, відсутність інших осіб, наявність якісного технічного засобу, відповідної фонотеки з улюбленими для допитуваного музичними творами тощо. Для успішного вирішення цих завдань необхідна допомога працівників УВП (психологів, органу дізнання, відділення соціально-психологічної служби тощо).

Викладене дозволяє зробити висновок, що використання музичного фону на допиті обвинуваченого не суперечить нормам КПК України, вимогам етики і може бути застосований як один із правомірних тактичних прийомів, що сприяють отриманню правдивих показань.

Таким чином, задоволення потреб слідчої практики з метою її розвитку та вдосконалення є нагальною потребою в умовах боротьби зі злочинністю. Але воно може здійснюватись не за допомогою будь-яких запропонованих засобів і методів, а тільки за рахунок тих, наукова достовірність яких доведена, їхнє застосування повною мірою забезпечує захист прав, свобод та інтересів учасників розслідування.

4. Забезпечення законної, етичної і психологічно зразкової діяльності особи, яка здійснює досудове розслідування злочинів засуджених. Цей шлях вдосконалення слідчих дій передбачає формування відповідної поведінки вказаної особи, у якій поєднується знання і дотримання законів при обранні та застосуванні тактичних прийомів, висока професійна етика та психологічна витримка щодо учасників слідчих дій, врахування особливостей психіки засуджених та діяльності УВП.

Особи, які провадять розслідування злочинів, отримують правову і етико-психологічну оцінку своєї діяльності за тими організаційними правилами і тактичними прийомами, які вони обирають та застосовують. Інтенсивні зусилля до вдосконалення тактичних знань і умінь цих осіб продукують підвищення їх ділової кваліфікації, морально-психологічних якостей, позитивно впливають на їх особистість. У криміналістичній тактиці треба бачити не лише теорію і практику виконання завдань розслідування, але й ефективний шлях вдосконалення осіб, які його здійснюють.

Для багатьох осіб, які провадять досудове розслідування, досить обтяжливим є складання різного роду постанов, протоколів, інших документів. Надійним шляхом вирішення цієї проблеми є оволодіння навичками виконання різних документів без прив’язаності до взірців, за засвоєними в пам’яті схемами. Модулі таких схем розроблені автором дисертації, передані до ДДУзПВП і додаються (Додаток Е).

Нами були вивчені та проаналізовані об’єктивні дані про кадрове та інше забезпечення досудового розслідування в УВП  ДДУзПВП за 1997-2001 роки (Додаток В). Ці дані, зокрема, вказують на таке:

а) кількість осіб з юридичною освітою, які провадять досудове розслідування, у 2001 році становила 281 (в середньому 2 особи на одну УВП) і збільшилась порівняно з 1997 роком на 64 особи; співвідношення осіб, які мають вищу і середню спеціальну юридичну освіту, в 2001 році становило 147 і 134 особи (відповідно на 45 і 19 осіб більше порівняно з 1997 роком), що співвідноситься як 52 і 48%, тоді як у 1997 році цей показник становив 47 і 53%; тобто простежується позитивна тенденція росту кількості осіб з вищою освітою;

б) кількість осіб, які провадять розслідування, віком до 25 років збільшилась майже вдвічі (165 осіб у 1997 році та 309 осіб у 2001 році) і відповідно за вказаний період збільшилась у 2,5 рази кількість осіб зі стажем роботи до трьох років (124 особи у 1997 році та 318 осіб у 2001 році); в даному випадку можна простежити тенденцію значного омолодження вказаних осіб та відповідно скорочення стажу їх роботи;

в) спеціалізоване підвищення кваліфікації осіб, які здійснюють досудове розслідування в УВП, у 1997 – 2001 роках не практикувалось, що вказує на недоліки у роботі відповідних служб ДДУзПВП.

В процесі роботи над дисертацією з метою збору інформації про стан досудового розслідування в УВП та шляхи його вдосконалення, проведено анкетування 185 осіб, які мають юридичну освіту і провадять цей вид діяльності в УВП Вінницької, Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Полтавської та Харківської областей (Додаток А, Б). Анкетування виявило таке.

Серед обставин, що впливають на рівень провадження досудового розслідування в УВП за рівнем їх значення, опитані виділили: досвід (85%); умови праці (74%); допомога керівника, співпрацівників (66%); підготовка до проведення слідчих дій (60,5%); здіснення розробок версій і планування розслідування (47%); складність розслідування (29%); наявність методичних матеріалів (6%).

Анкетування дозволило визначити й інші обставини, які, на думку опитаних, впливають на рівень розслідування в УВП, а саме: взаємодія з правоохоронними органами та службами (прокуратурою, органами внутрішніх справ, експертно-криміналістичними підрозділами МВС України, іншими судово-експертними установами); планування підготовки і проведення слідчих дій; затрата часу на складання документів та рівень їх виконання; виконання фото-, відео- і фонододатків до протоколів слідчих дій.

Таким чином, можна зробити висновок, що негативно впливають на рівень провадження досудового розслідування такі обставини: здійснення розробки версій за вказівкою (30%) або лише усно (51%); планування провадження дізнання за вказівкою (45%), одноразово (60%), усно (55%); значна затрата часу на складання документів (від 50 до 75% усього часу провадження); недостатній рівень виконання документів: повна відсутність бланків, рукописно – 55%; недооцінка методичних матеріалів (94%), підготовки до проведення слідчих дій (39,5%), планування розслідування (53%).

Анкетування вказує на відсутність спеціалізованого аудиторного підвищення кваліфікації осіб, які провадять досудове розслідування в УВП. Особливо важливою для підвищення своєї кваліфікації опитувані вважають самостійну роботу (70%). Під час самостійного підвищення кваліфікації увага надається вивченню правових джерел (84%), досвіду співпрацівників (66,5%), науковим джерелам (39,5%). Вивчення узагальнень практики провадження розслідування в УВП відсутнє.

Таким чином, підвищення кваліфікації вказаних осіб здійснюється переважно власними зусиллями або в межах свого колективу (шляхом проведення занять зі службової підготовки), без вивчення і запозичення передового досвіду, узагальненого на рівні ДДУзПВП, без аудиторного наукового підвищення професійного рівня. Це призводить до закріплення помилкових уявлень, оцінок, рішень, дій, застосування штампів тощо.

Переважно опитані вважають, що досудове розслідування в УВП потребує вдосконалення, шляхами якого є: а) посилення самостійності та відповідальності особи, яка його провадить – 100%; б) передбачення у ВТК України особливостей організації його провадження в УВП відповідно до вимог КПК України – 92%; в) встановлення в КПК України поняття слідчої дії і загальних вимог до її підготовки і проведення – 91%; г) заборона провадження досудового розслідування особам, які не мають спеціальної вищої юридичної освіти – 90%; д) встановлення виключно у ВТК України всіх прав і обов’язків засуджених – 89%; е) скасування протокольної форми досудової підготовки матеріалів – 86%; є) введення дізнання, яке може закінчуватися складанням обвинувального висновку з віднесенням до його компетенції розслідування усіх злочинів невеликої і середньої тяжкості – 83%; ж) створення в ДДУзПВП своєї експертно-криміналістичної служби – 76%; з) обов’язковість порушення кримінальної справи у кожному випадку наявності ознак злочину – 66%;          и) розмежування функцій дізнання і загального керівництва справами УВП – 46%; і) обов’язковість звукозапису проведення слідчих дій з метою одержання фактичних даних від особи – 31%.

5. Важливим шляхом вдосконалення тактики слідчих дій при розслідуванні злочинів, вчинених засудженими, є поєднання підготовки, проведення і застосування результатів слідчих дій з оперативно-розшуковими заходами.

Розкриття складного, замаскованого злочину практично неможливе без застосування оперативно-розшукових заходів у тій чи іншій формі. В багатьох випадках, коли має місце замаскований злочин, вчинений особливо складним способом особою, яка має злочинний досвід, успішність його розкриття багато в чому визначається якістю ОРД, поєднання її тактичних можливостей з тактикою слідчих дій.

У спеціальній літературі загальновизнаним є факт ефективного застосування оперативно-розшукових заходів, спрямованих на попередження і розкриття злочину, розшук і затримання особи, яка його вчинила [121; 125; 130; 140; 218; 289].

Успішне розкриття злочинів, вчинених засудженими, яким притаманні злочинний досвід, вміння протидії органу розслідування, маскування своїх намірів і дій, а нерідко – підтримка з боку інших засуджених в УВП, можливе лише за умови поєднання слідчих дій і оперативно-розшукових заходів.

Оперативно-розшукові заходи при забезпеченні слідчих дій застосовуються найчастіше для встановлення:

а) дійсної картини злочину, зокрема найбільш важливих обставин об’єктивної сторони злочину, обстановки, в якій злочин готувався і вчинений, мотивів і цілей злочину, взаємовідносин потерпілого з підозрюваним та інше;

б) осіб, причетних до вчинення злочину, конкретних діянь і ролі кожної з них;

в) місць переховування особи, яка вчинила злочин, трупа, речових доказів, інших обставин приховування злочину;

г) вірогідної поведінки підозрюваного, потерпілого, свідків, їх реакції на розслідування злочину в цілому, окремі тактичні прийоми та слідчі дії        [218, с. 24].

Під час розкриття злочину важливим завданням забезпечення слідчих дій оперативно-розшуковими заходами є встановлення засуджених, які знаходилися на місці вчинення злочину чи недалеко від нього. Це допомагає звузити коло осіб, які підозрюються у його вчиненні. Оперативні опитування, спостереження, інформування про прикмети, сліди боротьби, поранення, одержання інформації від працівників медичної служби, персоналу УВП та негласного апарату забезпечують успішне проведення слідчих дій і розкриття злочину.

Для встановлення причетності до злочину оперативні працівники мають змогу здійснити заходи, спрямовані на виявлення слідів злочину на одежі засудженого, інструментах, інших предметах шляхом оперативного огляду чи режимними заходами. Встановл

 

9