yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Медицина->Содержание->ПЛАНУВАННЯ ПРОТИЕПІДЕМІЧНИХ ЗАХОДІВ

Організація протиепідемічних заходів у надзвичайних ситуаціях

ПЛАНУВАННЯ ПРОТИЕПІДЕМІЧНИХ ЗАХОДІВ

 

Протиепідемічне забезпечення організовується за планом, складеним на конкретний період часу і стосовно конкретних умов та оперативно-тактичних завдань, поставлених перед військами. Складаючи план, епідеміолог враховує санітарно-епідеміологічну обстановку військ і району їх розміщення, а також характер їх бойової діяльності (наступальний бій, оборона). Але й у мирний час профілактика інфекційних хвороб у військах є не менш актуальною, ніж під час збройних конфліктів, які самі можуть розглядатися як надзвичайний стан.

Наводимо варіанти заходів, які повинні проводити спеціалісти СЕУ.

Заходи в режимі повсякденної діяльності (період до надзвичайної ситуації):

1)     планування взаємодії з територіальними і регіональними центрами медицини, аварійно-рятувальними службами, іншими зацікавленими відомствами та організаціями;

2)     встановлення порядку зв’язку й оповіщення про виникнення надзвичайних ситуацій. Розроблення, впровадження і забезпечення функціонування системи інформаційно-диспетчерської служби;

3)     щоденне збирання й аналіз інформації про інфекційну захворюваність у військах, радіаційну, хімічну та епідеміологічну обстановку в регіонах з метою швидкого реагування при ускладненні ситуації;

4)     санітарно-епідеміологічний нагляд за районами дислокації частин і закладів Міністерства оборони, обстеження осередків та участь у їх ліквідації;

5)     вивчення й аналіз природнокліматичних і соціально-економічних особливостей районів дислокації військ;

6)     облік потенційно-небезпечних об’єктів (військових і цивільних), прогнозування можливих санітарних втрат, пов’язаних із погіршенням гігієнічного стану й епідеміологічної обстановки, впливом хімічних і фізичних факторів, характером і масштабом наслідків надзвичайних ситуацій;

7)     проведення лабораторних досліджень й інструментальних вимірювань з метою визначення рівня забруднення об’єктів довкілля і оцінки стану здоров’я військовослужбовців;

8)     сезонні обстеження та профілактична робота в осередках особливо небезпечних і природно-осередкових інфекцій;

9)     участь в організації протиепідемічних бар’єрів;

10)       організація роботи для підвищення захисних сил організму військовослужбовців (вакцинація, екстрена профілактика та ін.);

11)       контроль за дотримання протиепідемічного режиму в медичних пунктах частин і лікувально-профілактичних установах Міністерства оборони;

12)       визначення можливих шляхів евакуації інфекційних хворих та уражених з прогнозованих осередків надзвичайних ситуацій і місць їх госпіталізації;

13)       організація і проведення практичних занять, навчання переведенню медичних пунктів, лікувально-профілактичних установ Міністерства оборони на строгий протиепідемічний режим роботи, прийому й лікуванню уражених отруйними і радіоактивними речовинами;

14)       проведення навчально-тренувальних занять у санітарно-епідеміологічних установах і підрозділах Міністерства оборони з індикації біологічних засобів, експертизи води і продуктів харчування, забруднених отруйними і радіоактивними речовинами;

15)       завчасне створення позаштатних пересувних груп для роботи в зонах катастроф, аварій, стихійних лих і масових захворювань;

16)       планування, облік і контроль за накопиченням, зберіганням й поновленням запасів медичного та іншого майна для автономної роботи пересувних груп (на 5 днів);

17)       визначення джерел поповнення пересувних груп витратним, медичним і лабораторним майном;

18)       підтримання у постійній готовності особового складу пересувних груп (чергування вдома, планові заняття і практичне відпрацювання дій в епідемічних осередках та ін.).

Заходи при виникненні осередку надзвичайної ситуації.

Незалежно від виду надзвичайних ситуацій, які виникають у результаті аварій, катастроф або стихійних лих, спеціалісти санітарно-епідеміологічного управління проводять ряд загальних заходів для локалізації осередків і ліквідації наслідків цих ситуацій:

1)           отримання інформації про виникнення епідемічного осередку, уточнення й аналіз ситуації;

2)           доповідь старшому медичному начальнику, залучення додаткових сил і засобів санітарно-епідеміологічного управління або їх пересувних спеціалізованих груп для роботи в осередку;

3)           проведення медичної розвідки;

4)           спеціальні лабораторні дослідження та інструментальні вимірювання для розшифрування уражуючих факторів (агентів), встановлення ступеня небезпеки їх впливу на організм людини й ефективності засобів захисту;

5)           оцінка наявності та придатності джерел питного водозабезпечення, безпеки продуктів харчування;

6)           організація екстреної профілактики особового складу, населення військових містечок, членів аварійно-рятувальних команд;

7)           надання методичної та практичної допомоги медичній службі у сортуванні, лікуванні уражених і хворих, роботі етапів медичної евакуації в установлених режимах;

8)           оцінка запропонованих методів дегазації, дезактивації, знезараження (знищення) матеріалів, відходів і каналізаційних стоків;

9)           узгодження питань, пов’язаних із захороненням трупів людей і тварин;

10)       контроль за станом ділянок і районів забруднень (зараження) на період до нормалізації санітарно-епідеміологічної обстановки з оформленням висновку про безпеку;

11)       проведення планових санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів, покладених на медичну службу (згідно з постійними програмами) з посиленням контролю за виконанням санітарних правил, що стосуються всіх сторін життя й побуту особового складу.

Додаткові заходи у вогнищі радіаційної аварії:

1)     отримання від представників військ радіаційного, хімічного, біологічного захисту, інших служб і відомств даних про потужність експозиційної дози гамма-випромінення, рівні забруднення поверхні альфа- і бета-активними радіонуклідами та вміст радіоактивних речовин в об’єктах довкілля;

2)     взяття проб і проведення власних дозиметричних і радіометричних вимірів;

3)     розрахунок доз опромінення, які може отримати населення військових містечок, що опинилося на радіоактивно забрудненій території, а також особовий склад частин і закладів Міністерства оборони, який залучається до ліквідації наслідків аварії;

4)     підготовка й надання рекомендацій командуванню щодо застосування захисних заходів (йодної профілактики, використання індивідуальних і колективних засобів захисту, відселення і таке інше);

5)     аналіз проб питної води і продуктів харчування на вміст радіоактивних речовин зі складанням висновку про їх використання;

6)     участь у розробленні рекомендацій з організації збирання, зберігання, вивезення й захоронення радіоактивних відходів;

7)     здійснення контролю за виконанням правил радіоактивної безпеки військ, населення військових містечок, етапів медичної евакуації, тих, хто перебуває на радіоактивно забрудненій місцевості;

8)     участь у контролі за якістю здійснюваної дезактивації.

Додаткові заходи в осередку хімічного зараження:

1)     участь у встановленні меж і площі осередків хімічного зараження та типу отруйних речовин;

2)     визначення зони небезпечного поширення зараженого повітря і стійкості осередку;

3)     розрахунок можливих санітарних втрат, рівнів зараженості техніки, обладнання та майна;

4)     визначення допустимого часу перебування особового складу в осередку;

5)     взяття проб повітря, продуктів харчування, води, ґрунту, медикаментів, перев’язувального матеріалу та їх дослідження на вміст отруйних речовин з видачею рекомендацій щодо використання.

Додаткові заходи в осередку особливо небезпечної інфекції:

1)     організація і проведення СЕР;

2)     вивчення випадків інфекційних захворювань особового складу;

3)     участь у режимно-обмежувальних заходах;

4)     переведення медичних частин і установ на строгий протиепідемічний режим роботи;

5)     мікробіологічні дослідження з метою виявлення та ідентифікації збудників захворювань, визначення меж і динаміки осередку;

6)     вакцинація особового складу й населення;

7)     організація і проведення дезінфекції, дезінсекції й дератизації;

8)     санітарно-просвітня робота.

 

ВИСНОВКИ

 

 Історичний досвід свідчить, що розвиток сил і засобів медслужби, удосконалення організаційно-штатної структури медичних частин, установ - процес безперервний, зумовлений постійним розвитком медицини, засобів ураження, ростом військового потенціалу країни, її економічних і мобілізаційних можливостей.

Радикальні зміни, що відбуваються у технічному оснащенні армій, взяття на озброєння ракетно-ядерної та інших видів зброї масового ураження, пов’язані з цим корінні зміни способів ведення збройної боротьби, викликали необхідність неодноразового перегляду, уточнення організаційних основ медичного забезпечення військ і організаційно-штатної структури медичних частин і з’єднань.

 

10