yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Аудит->Содержание->Тема 7. Аудиторські докази

Основи аудіту

Тема 7. Аудиторські докази

План

1. Поняття аудиторських доказів та їх види.

2. Джерела аудиторських доказів.

3. Процедури одержання аудиторських доказів.

Література

1.     Національні нормативи аудиту. Кодекс професійної етики аудиторів України. – К.: Основа, 1999 . -274 с. (С. 157-185).

2.     Международные стандарты аудита и кодекс этики профессиональных бухгалтеров. – М., 2000. – 699 с. (С. 114-129).

3.     Белуха Н. Т. Аудит: Учебник. – К.:Знання, КОО,2000.-С.714-716.

4.     Аудит: Учебник для вузов  / В. И. Подольский, Г. Б. Поляк, А. А. Савин и др.; Под ред. проф. В. И. Подольского. – М.: ЮНИТИ-ДАНА,2001.-С.231-251.

 

1.Поняття аудиторських доказів та їх види

Термін "аудиторські докази" означає інформацію, одержану аудитором для вироблення думок, на яких ґрунтується підготовка аудиторського висновку й звіту. Аудиторські докази складаються з первинних документів та облікових записів, що кладуться в основу фінансової звітності, а також підтверджувальної інформації з інших джерел. Аудитор повинен отримати таку кількість аудиторських доказів, котра б забезпечила спроможність зробити необхідні висновки, при використанні яких буде підготовлено аудиторський висновок.

При підготовці аудиторських  доказів аудитор , як правило, не вивчає всю наявну інформацію, а визначає основні елементи , що характеризують стан об’єкта, який перевіряється. Цим він відрізняється від ревізора. Отримані аудитором дані дозволяють робити висновки про стан об’єкта перевірки з допустимою величиною ризику відносно повноти підтвердження достовірності даних.

Аудиторські докази повинні задовольняти такі вимоги:

1)    достатність;

2)    доречність;

3)    достовірність.

Достатність – це повнота отриманої інформації , котра характеризує зміст чи стан об’єкта аудиту.

На достатність впливають такі фактори:

·        знання стану справ і галузі , до якої належить підприємство;

·        оцінювання аудитором характеру та розміру ризику, притаманних як на рівні фінансової звітності, так і на рівні залишків на рахунку або класу операцій;

·        характер систем обліку та внутрішнього контролю й оцінювання ризиків контролю; суттєвість питань, що вивчаються і розглядаються;

·        досвід, набутий протягом попередніх аудиторських перевірок; результати аудиторських процедур, разом із можливими виявленими випадками шахрайства чи помилок; джерело та надійність наявної інформації;

·        переконливість аудиторських свідчень, яка підтверджується достатністю інформації , необхідної для подальшого висновку про стан справ або якість об’єкта господарювання.

Достовірність аудиторських свідчень підтверджують результати , одержані під час документального чи фактичного контролю. Вибір прийомів отримання доказів залежить від специфіки об’єкта аудиту.

Доречність – інформація, яку використовує аудитор, повинна дозволити йому зробити обґрунтований висновок стосовно:

·        балансу (чи всі активи та пасиви обліковані, незмінність облікової політики);

·        статей обліку фінансових результатів (чи всі доходи і витрати обліковані, правильність підрахунків та розкриття у відповідних статтях).

Надійність – це якість інформації, що забезпечує обґрунтовану відсутність у ній помилок та виправлень, відображає належну інформацію. Надійність аудиторських доказів залежить від джерела  їх отримання - внутрішнього чи зовнішнього, а також від їх характеру. За характером існують візуальні, документальні та усні докази.

Хоча надійність аудиторських доказів залежить від конкретних обставин, допомогти оцінити їх надійність  можуть подані нижче узагальнення.

     Аудиторські докази із зовнішніх джерел (наприклад, підтвердження,  одержане від третьої особи) більш надійні, ніж ті, що отримані з внутрішніх джерел.

     Аудиторські докази, отримані з внутрішніх джерел інформації підприємства, яке перевіряється, надійніші в разі наявності ефективних систем обліку та внутрішнього контролю.

     Аудиторські докази, одержані безпосередньо аудитором від результатів проведених тестів, надійніші, ніж ті, що отримані від працівників підприємства.

     Аудиторські докази  у  формі  документів чи письмових подань надійніші, ніж усні подання.

     Аудиторські докази є переконливішими,  якщо вони отримуються з різних джерел або джерел різного характеру і коли  вони відповідають один одному. За таких обставин аудитор може одержати  сумарний розмір довіри вищий,  ніж той,  що був би  отриманий  за різними позиціями  аудиторських доказів, розглянутих окремо. І навпаки, коли аудиторські докази одержані з одного джерела та не відповідають тим, що отримані з іншого, то аудитор визначає, які додаткові процедури необхідні для розв'язання цієї невідповідності.

Класифікація аудиторських доказів:

1)  залежно від способу отримання:

-         прямі докази (первинні) – це об’єктивна і повна характеристика об’єкта, одержана в результаті проведення аудитором незалежних процедур перевірки стану об’єкта контролю;

-         непрямі докази (вторинні) – це дані внутрішнього контролю,  інформація, що надійшла від адміністрації, третіх осіб;

2) за носіями інформації :

-         документальні;

-         усні;

        3) за доказовим значенням документи, що перевіряються , поділяються на

-         первинні документи;

-         облікові записи (регістри);

-         головна книга;

-         бухгалтерська звітність;

-         плани , кошториси, калькуляції;

-         матеріали перевірок і ревізій;

-         матеріали внутрішньогосподарського контролю підприємства;

-         дані, отримані аудитором при проведенні документального і фактичного контролю;

-         неофіційні та допоміжні документи.

 

 

25