yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Фізиологія та анатомія->Содержание->Адаптація організму до дії екстремальних факторів зовнішнього середовища.

Основи системної фізиології

Адаптація організму до дії екстремальних факторів зовнішнього середовища.

Здатність людини до адаптації в екстремальних умовах зовнішнього середовища визначається адаптивною пластичністю та резистентністю нейродинамічних процесів, які відображають властивості центральних механізмів саморегуляції, їх здатністю до направлених перебудов функцій відповідно потребам організму в даних конкретних умовах. Уважають, що ці властивості нервової системи генетично детерміновані, що пластичність та резистентність нейродинамічних процесів відносяться до основних індивідуально - типологічних властивостей нервової системи людини і можуть бути одним із прогностичних критеріїв адаптоздібності людини до екстремальних умов зовнішнього середовища. Індивідуальна фізична працездатність, в основному, визначається генетичними факторами, однак великий вплив на неї може здійснювати тренування або відсутність фізичної активності. Якщо на початковому етапі підготовки спортсменів інформативними критеріями прогнозування фізичної працездатності є морфологічні показники, то на етапі вищих досягнень значимість морфологічних і навіть деяких функціональних показників перестає відігравати вирішальну роль. У цьому випадку зростає значимість таких факторів, як гіпоксична резистентність та активність окисно-відновних ферментів.

При прогнозуванні функціонального стану і працездатності організму використовують 10 критеріїв, які дозволяють оцінити функціональні резерви організму. Це критерії виявлення індивідуальних меж фізіологічних напруг; стабільності функціональних відповідей організму на тестові впливи; оцінки пропорційних відношень і взаємозв’язаних ознак; конституційні; основані на оцінці числа та резистентності еритроцитів; оцінки функціональних можливостей ЦНС по динаміці повільного електричного потенціалу; оцінки пластичності нейродинамічних процесів; біоритмологічні, енергетичні можливості організму; прогнозування функціональних можливостей ЦНС людини-оператора, основані на оцінці об’єктивності і продуктивності пізнавальної діяльності.

Екстремальні умови середовища викликають підвищення навантаження різних систем організму, що сприяє виявленню багатьох прихованих морфофункціональних змін діяльності організму. У деяких людей, які потрапляють у такі умови, можуть виникнути явища дезадаптації. Встановлено, що одна категорія людей легко переносить пересування із заходу на схід та з півдня на північ, інша - важко пристосовується до північних, середньоазіатських або сибірських умов, а третя (незначна частина) - не може адаптуватися і вимушена повернутися на місце постійного проживання. Фізична працездатність суттєво залежить від вихідного місця міграції. Чим ближче клімато-географічні зони мігрантів до кліматичної зони нового ройону, тим швидше розвивається адаптація. Це пояснюється вузькістю рамок фізіологічного резерву функціональних систем, детермінованих генетично і зв’язаних з достатньо високим рівнем сприятливих кліматичних умов. Мінімалізація функціональної напруги обумовлює високий запас надійності фізіологічних систем, але тільки для цих кліматичних умов, що, можливо, і є однією із чисельних причин довголіття жителів у середньогірських районах Кавказу.

Переїзд людини в екстремальні умови життя на тривалий термін викликає циклічні зміни фізіологічних функцій. При цьому можна виділити 4 періоди. Перший триває до 6 міс. і характеризується значною дестабілізацією багатьох функцій. У другому періоді відносна стабілізація і синхронізація регуляторних та гомеостатичних процесів триває протягом наступних 2,5-3 років, а у декотрих людей явища дестабілізації залишаються на багато років. Співставлення ряду показників на клітинному та молекулярному рівнях дало можливість уважати, що протягом цього періоду в організмі поряд з функціональною перебудовою здійснюється цілий ряд змін на основі генетичних механізмів. Слід зазначити, що зворотня міграція людей, які не зуміли з тих чи інших причин адаптуватися до нового середовища, складає до 32% від числа прибулих. Після 3 років життя (третій період) в умовах півночі наступні 10-15 років настає відносно стабільний стан з деяким новим рівнем регуляторно-гомеостатичних функцій. Виявляються більш постійні зміни в біохімічних показниках крові атерогенного характеру, змінюється функція проникності капілярів, зростає резистентність еритроцитарних мембран до впливу вільнорадикальних сполук. Четвертий період (після 10-15 років) характеризується поступовим виснаженням резервних можливостей, появою хронічних захворювань, які можуть поєднуватися у деяких з ознаками раннього старіння, недостатністю глибинних клітинно-генетичних резервів здоров’я. У той же час, немало людей, які успішно проходять усі періоди адаптації у нових умовах і залишаються здоровими  до глибокої старості. Наведені дані, в основному, стосуються перебування людини в умовах Півночі та Сибіру. За кліматичними умовами, а також віддаленими періодами адаптації, висоти Паміру і Тянь-Шаню на рівні 3200-4000 м також можуть бути віднесені до цих регіонів; тому розроблені для північних районів профілактичні міроприємства, які направлені на попередню підготовку організму до адаптації, з урахуванням специфіки можна використовувати і для високогір’я.

 

16