yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share

Основи системної фізиології

2. Механізм адаптаций.

 

Існує три механізми адаптаций:

1.пасивний шлях адаптації - по типі толерантності, витривалості;

2.адаптивний шлях діє на клітково-тихорєцькому рівні;

3.резистентний шлях - зберігає відносна сталість внутрішнього  середовища

        Специфічні адаптивні механізми, властиві людині, дають йому можливість переносити певний розмах відхилень факторів від оптимальних значень без порушення нормальних функцій організму. Зони кількісного вираження фізичного навантаження, що відхиляється від оптимуму, але не порушує життєдіяльності, визначаються як зони норми. Їх два: відхилення убік недоліку дозування фізичного навантаження й убік надлишку. Подальше зрушення може знизити ефективність адаптивних механізмів і навіть порушити життєдіяльність організму. При крайньому недоліку навантаження або її надлишку виділяють зони пессимума. Адаптація до будь-якого фактора пов'язана з витратами енергії. У зоні оптимуму активні механізми не потрібні, і енергія витрачається на фундаментальні життєві процеси, організм перебуває в рівновазі із середовищем. При збільшенні навантаження й виході її за межі оптимуму включаються адекватні механізми.         Механізми обеспечивающие адаптивний характер загального рівня стабілізації окремих функціональних систем (тобто збільшується споживання організмом кисню, підвищується інтенсивність обмінних процесів. Це відбувається на органному рівні: збільшується швидкість кровотока, підвищується артеріальний тиск, збільшується дихальний обсяг легенів, частішає подих, подих стає більше глибоким) і організму в цілому. Загальні адаптаційні реакції організму є неспецифічними, тобто організм аналогічно реагує у відповідь на дії різних по якості й силі подразників (фізичні вправи).

 

8