ГоловнаЗворотній зв'язок
Главная->Різні конспекти лекцій->Содержание->1.1. Основні типи та класифікація рухомого складу

Основі теорії транспортних процесів та систем

1.1. Основні типи та класифікація рухомого складу

          В залежності від типу встановленого двигуна автомобілі або автомобілі-тягачі  розділяються на автомобілі:

          - з бензиновим (карбюраторним) двигуном;

          - з дизельним двигуном;

          - газобалонні;

          - електричні.

          Бензинові двигуни встановлюють на автомобілях особливо малої, малої та середньої вантажопідйомності. Дизельні двигуни встановлюють на автомобілях великої або особливо великої вантажопідйомності. Їх витрата палива на 30-40 % нижча, ніж у автомобілів з бензиновим двигуном (як правило, при дещо меншій вартості дизельного пального). Недоліками використання автомобілів з дизельним  двигуном є:

          - висока початкова вартість;

          - досить великі габаритні розміри;

          - велика власна маса;

          - підвищена шумність та задимлення.

          Газобалонні автомобілі працюють на дешевому паливі. Найбільш доцільним є їх використання в містах та населених пунктах, що мають газопроводи або підприємства газової промисловості. Недоліками їх використання є:

          - встановлення додаткової апаратури у паливній системі;

          - необхідність будівництва спеціальних заправочних станцій;

          - неможливість використання їх на великі відстані.

          Основною перевагою використання електромобілів є безшумність роботи та відсутність відпрацьованих газів. Їх доцільно використовувати для міських перевезень дрібних партій вантажів. Недоліком використання цих автомобілів є:

          - невеликий радіус дії;

          - висока маса.

          По прохідності автомобілі поділяються на дорожні обмеженої прохідності, підвищеної та високої прохідності.

          Дорожні автомобілі призначені для роботи на дорогах із покриттям та на грунтових дорогах.

          Автомобілі підвищеної та високої прохідності призначені для роботи в тяжких дорожніх умовах та на бездоріжжі.

          Автомобільні транспортні засоби по конструктивній схемі класифікуються на одиночні та автопотяги, до складу яких входить тягач із причепом або напівпричепом. В свою чергу автомобілі-тягачі поділяються на сідельні та буксирні тягачі, а причепний склад поділяється на причепи, напівпричепи та причепи-розпуски. Причепний склад розрізняють по кількості осей та іншим конструктивним особливостям.

          Причепи буксируються автомобілями та автомобільними потягами, сполучаючись із ними за допомогою буксирного пристрою та дишла. В залежності від кількості осей причепи поділяються на одновісні, двохвісні та багатовісні.

          Напівпричепи призначені для роботи у зчепленні із сідельними автомобілями-тягачами. Вони можуть бути одновісними та двохвісними. Вісі розташовуються в задній частині напівпричепа. В передній частині знаходяться зчеплюючий пристрій для сполучення з автомобілем-тягачем та стойки із катками для підтримки відчепленого напівпричепа у стійкому положенні.

          Автомобільний потяг - це автомобіль або автомобіль-тягач у зчепленні з одним або декількома причепами, або автомобіль-тягач із напівпричепом. Автомобільні потяги забезпечують найбільш повне використання запасу потужності автомобілів, підвищення продуктивності у порівнянні із одиночними автомобілями, зменшення витрати палива та зниження собівартості перевезень вантажу. Окрім того, використання автопотягів забезпечує можливість зменшення потреби у водіях, тобто економію людських ресурсів.

          Вантажні автомобілі та причепний рухомий склад класифікується по вантажопідйомності та типу кузова.

          Номінальна вантажопідйомність автомобіля встановлюється заводом-виробником. Вона вказує на максимально можливе навантаження (масу перевезеного вантажу), яке визначається дорожніми умовами роботи автомобіля, тобто залежить від того, якими дорогами перевозиться вантаж - дорогами із покриттям, грунтовими дорогами і т.і.

          В залежності від вантажопідйомності автомобілі, причепи та напівпричепи поділяються на такі класи:

          - особливо малої вантажопідйомності - до 0,5 т;

          - малої вантажопідйомності - від 0,5 до 2,0 т;

          - середньої вантажопідйомності - від 2,0 до 8,0 т;

          - великої вантажопідйомності - від 8,0 до 16,0 т;

          - особливо великої вантажопідйомності - від 16,0 т і більше.

          На шасі автомобілів, причепів та напівпричепів встановлюють кузови різних типів: бортова та безбортова платформа, самоскидний кузов, цистерна, фургон, панелевоз, фермовоз, кузов для перевезення довгомірних вантажів (лісовоз, трубовоз, металовоз і т.і.).

          Безбортові платформи встановлюють на рухомий склад, який призначений для перевезення негабаритних вантажів та вантажів великої маси.

          Самоскидні кузови встановлюють на рухомий склад, який призначений для перевезення та механізованого вивантаження навальних та насипних вантажів.

          Цистерни призначені для перевезення наливних та насипних пиловидних вантажів. Цистерни уявляють собою герметичний резервуар, який виготовлений із вуглицевої або нержавіючої листової сталі або алюмінўєвого сплаву, поділений всередині перегородками для зменшення гідравлічних ударів, що виникають при різкому гальмуванні.

          Фургон уявляє собою закритий кузов, всередині якого можуть бути обладнані приспособи для перевезення певного вантажу.

          Панелевози та фермовози призначені для перевезення крупнорозмірних панелей та ферм у вертикальному або уклінному положенні.

          Кузов лісовозів, трубовозів та металовозів має спеціальне обладнання для розміщення довгомірних вантажів та забезпечення їх усталеності під час перевезення.

          Найважливіші параметри автомобілів та автомобільних потягів, а саме габаритні розміри, граничні повні маси та осьові навантаження, регламентовані Правилами дорожнього руху та вимогами, що узгоджені між країнами Європи. Ними встановлено, що:

          - висота автомобіля із вантажем не повинна перевищувати 3,8 м;

          - ширина автомобіля із вантажем не повинна перевищувати 2, 5 м;

          - гранична довжина одиночного автомобіля незалежно від кількості осей може бути не більшою за 12 м;

          - гранична довжина для автопотягів у складі сідельного автомобіля-тягача з напівпричепом або автомобіля з одним причепом не повинна перевищувати 20 м;

          - гранична довжина для автопотягів у складі автомобіля з двома і більше причепами не повинна перевищувати 24 м.

          Так як для ряду дорожніх споруд (дороги, мости, шляхопроводи) діють обмеження по навантаженню на вісі автомобілів, важливу роль відігрвє і максимальне навантаження на вісь, яке вказує навантаження повної маси автомобіля, яке припадає на найбільш навантажену вісь, як правило, на задню.

          Дорожні автомобілі в залежності від гранично допустимих  навантажень на вісь поділяються на групи "А" та "Б". До групи "А" належать автомобілі та автопотяги із граничним навантаженням на вісь не більше за 10 тс (тонносил), а до групи "Б" - не більше за 6 тс. Автомобілі та автопотяги, у яких навантаження на вісь перевищує 10 тс відносяться до групи позадорожніх.

 

 

24