yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок

Категорії

yande share

Основи виробництва

5. НОРМУВАННЯ ПРАЦІ

5.1. Мета і завдання нормування праці

При проектуванні виробничого процесу й організації праці визначають оптимальний метод виконання виробничого завдання із застосуванням прогресивних обґрунтованих норм праці.

Необхідність нормування праці випливає з потреби точного визначення фактичних витрат, обґрунтованого планування трудомісткості робіт і чисельності персоналу.

Нормування праці являє собою метод установлення технічного обґрунтованих норм часу для виконання певної роботи або норм виробітку продукції на основні вивчення трудового процесу на робочому місці, а також розробки і впровадження заходів, спрямованих на удосконалення організації виробництва праці.

Метою нормування праці є встановлення норм праці на конкретному робочому місці, максимальне зменшення витрат виробництва за рахунок максимально повного використання робочого часу, звільнення його від непродуктивних витрат і втрат.

Завданнями технічного нормування праці є: встановлення нормативу часу на одиницю продукції; впровадження найбільш раціонального режиму використання устаткування, машин і механізмів; розробка найбільш раціональної структури виробничого процесу; впровадження найкращої організації праці на робочому місці.

Для забезпечення правильної, наукової обґрунтованості у встановленні норм праці при її нормуванні необхідно дотримуватися таких принципів:

- максимальна відповідність розроблених норм суспільно необхідним витратам праці;

- прогресивність встановлених норм;

- наукова й організаційно-технічна обґрунтованість норм;

- єдність застосовуваних норм і їх рівня напруженості;

- обов’язкова комплексність норм;

- чітка регламентація складу робіт і організаційно технічних умов їх виконання;

- оптимальний вибір об’єкта дослідження як одиниці нормування праці;

- демократичне залучення трудящих до процесу розробки норм.

Нормування праці полягає у визначенні часу, який потрібен для якісного виконання тієї або іншої роботи.

Норма часу являє собою максимально припустимі витрати робочого часу (людино-години, людино-хвилини) на виготовлення одиниці продукції робітником (бригадою робітників) при найбільш повному використанні устаткування у певних організаційно-технічних умовах.

Норма виробітку – мінімальна кількість одиниць продукції (роботи), яку повинен виробити (виконати) працівник (бригада) за одиницю часу (як правило, зміну) у певних організаційно-технічних умовах.

За допомогою нормування праці забезпечується:

- вивчення провідного науково-технічного і виробничого досвіду (вітчизняного і закордонного) аналіз можливостей впровадження його  в умовах конкретного підприємства;

- проектування раціонального виконання робіт, ефективного складу їх складових процесів, послідовності виконання їх у часі з метою найбільш повної відповідності організаційно-технічним умовам виробництва;

- апробація нових норм, оцінка їх економічної ефективності з точки зору погляду підвищення продуктивності праці;

- впровадження провідних, науково обґрунтованих норм на конкретному робочому місці з метою економії праці.

 

 

15