Основи виробництва
5. НОРМУВАННЯ ПРАЦІ
5.1. Мета і завдання нормування праці
При проектуванні виробничого процесу й організації праці визначають оптимальний метод виконання виробничого завдання із застосуванням прогресивних обґрунтованих норм праці.
Необхідність нормування праці випливає з потреби точного визначення фактичних витрат, обґрунтованого планування трудомісткості робіт і чисельності персоналу.
Нормування праці являє собою метод установлення технічного обґрунтованих норм часу для виконання певної роботи або норм виробітку продукції на основні вивчення трудового процесу на робочому місці, а також розробки і впровадження заходів, спрямованих на удосконалення організації виробництва праці.
Метою нормування праці є встановлення норм праці на конкретному робочому місці, максимальне зменшення витрат виробництва за рахунок максимально повного використання робочого часу, звільнення його від непродуктивних витрат і втрат.
Завданнями технічного нормування праці є: встановлення нормативу часу на одиницю продукції; впровадження найбільш раціонального режиму використання устаткування, машин і механізмів; розробка найбільш раціональної структури виробничого процесу; впровадження найкращої організації праці на робочому місці.
Для забезпечення правильної, наукової обґрунтованості у встановленні норм праці при її нормуванні необхідно дотримуватися таких принципів:
- максимальна відповідність розроблених норм суспільно необхідним витратам праці;
- прогресивність встановлених норм;
- наукова й організаційно-технічна обґрунтованість норм;
- єдність застосовуваних норм і їх рівня напруженості;
- обов’язкова комплексність норм;
- чітка регламентація складу робіт і організаційно технічних умов їх виконання;
- оптимальний вибір об’єкта дослідження як одиниці нормування праці;
- демократичне залучення трудящих до процесу розробки норм.
Нормування праці полягає у визначенні часу, який потрібен для якісного виконання тієї або іншої роботи.
Норма часу являє собою максимально припустимі витрати робочого часу (людино-години, людино-хвилини) на виготовлення одиниці продукції робітником (бригадою робітників) при найбільш повному використанні устаткування у певних організаційно-технічних умовах.
Норма виробітку – мінімальна кількість одиниць продукції (роботи), яку повинен виробити (виконати) працівник (бригада) за одиницю часу (як правило, зміну) у певних організаційно-технічних умовах.
За допомогою нормування праці забезпечується:
- вивчення провідного науково-технічного і виробничого досвіду (вітчизняного і закордонного) аналіз можливостей впровадження його в умовах конкретного підприємства;
- проектування раціонального виконання робіт, ефективного складу їх складових процесів, послідовності виконання їх у часі з метою найбільш повної відповідності організаційно-технічним умовам виробництва;
- апробація нових норм, оцінка їх економічної ефективності з точки зору погляду підвищення продуктивності праці;
- впровадження провідних, науково обґрунтованих норм на конкретному робочому місці з метою економії праці.
12 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37