yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share

Основи виробництва

2. ВИРОБНИЧІ СИСТЕМИ

2.1. Основні поняття і визначення

Теорія організації виробництва тісно пов'язана з розвит­ком продуктивних сил і виробничих відносин і розвивається під впливом об'єктивної дійсності, головним чином, науки, техніки і практики виробництва.

На основі узагальнень колективного досвіду і діалектики розвитку виробництва формулюються закони, що відкрива­ють перспективи розвитку виробничих відносин як на певній групі виробництв, так і на окремому підприємстві.

У теорії організації виробництва оперують такими кате­горіями, як відношення, принципи, структура, система, про­цес, кінцеві і проміжні результати.

Відношення - це виражене ступенем зв'язку співвідно­шення одного елемента виробництва з іншим.

Система - комплекс органічно пов'язаних елементів, об'єднаних спільним завданням, що викопують свою оригіна­льну виробничу функцію в поєднанні з усіма іншими елемен­тами і їхніми функціями.

Структура - внутрішня логічна побудова системи, склад її підсистем і елементів.

Принцип - основне вихідне положення теорії організації виробництва.

Процес - цілеспрямована дія для одержання кінцевого продукту з заданими якостями та у необхідній кількості.

Кінцевий результат - це продукт, що відповідно до по­треби повинен вироблятися підприємством у певній кількості ЇЇ у визначені терміни.

Проміжний результат - це незакінчений виробництвом продукт, що цілком відповідає кінцевому за кількістю, якістю і термінами виготовлення.

Загальна теорія організації виробництва ґрунтується на таких положеннях:

- кожний виробничий процес являє собою функціоную­чу сукупність засобів праці, предметів праці і власне праці з метою одержання заданого продукту;

- ці основні елементи праці знаходяться у взаємозв'язку між собою, а також з технологічним складом процесу. Отже, во­ни обумовлені й обмежені певними технологічними рамками;

- зазначені елементи праці знаходяться між собою у пев­ному якісному співвідношенні, тобто засоби праці, предмети праці і людина як виконавець трудових процесів повною мірою повинні відповідати заданому кінцевому результату, що повинен бути отриманий у процесі виробництва;

- засоби праці, предмети праці і виконавці повинні зна­ходитися у визначеному кількісному співвідношенні, обумов­леному обсягом виробництва і часовими рамками;

- у виробничому процесі сукупність елементів праці знаходиться не тільки в якісному і кількісному, але й у просто­ровому співвідношенні, тобто кожний елемент праці та їхня сукупність, а також кожний елемент процесу займають певний простір, мінімально необхідний для їхнього нормального функціонування;

- виробничий процес відбувається не тільки в просторі, але і н часі. Кожна стадія, кожна операція, кожний перехід да­ного процесу, або їх сукупність має продовжуватися у чітко визначений період часу, починатися і закінчуватися у визначені моменти. Отже, рух процесу в цілому та його частин по­винен здійснюватися у певному тимчасовому співвідношенні. Розглянуті вище співвідношення виникають і створюються на організаційно-технологічній основі й обумовлені техно­логічним змістом виробництва.

 

5