ГоловнаЗворотній зв'язок
Главная->Гроші і кредит.Менеджмент->Содержание->2.2. Закономірності суспільного виробництва

Основи виробництва

2.2. Закономірності суспільного виробництва

Першою закономірністю колективного процесу праці с ко­операція виконавців, тобто трудовий контакт, що викликає «змагання і своєрідне збудження життєвої енергії, що збільшує індивідуальну продуктивність окремих осіб».

Концентрація  маси  робітників,  а також злиття   різноманітних процесів праці приводять до концентрації засобів ви­робництва. Концентрація знарядь виробництва і праці - друга закономірність  суспільної організації  промислового  вироб­ництва.

Третьою закономірністю суспільного виробництва вва­жається якісний розподіл процесів виробництва на складові частини в залежності від його характеру.

Якісний розподіл процесу потребує кількісної про­порційності між його частинами, що є четвертою зако­номірністю суспільної праці.

Рівномірне відтворення пропорцій у процесі виробництва, що забезпечує ритмічне повторення його частин, є п'ятою за­кономірністю.

Якщо виробництво розглядати як один сукупний ме­ханізм, то виявиться, що окремі процеси для різних екземп­лярів продукції здійснювалися одночасно. Таке паралельне здійснення окремих процесів і їх послідовне поєднання визна­чають шосту закономірність організації виробництва.

Безперервність процесу виробництва - сьома зако­номірність його організації.

2.3. Виробничі відносини

В організації виробництва вирішальне значення мають ви­робничі відносини, що включають: відносини власності на засоби виробництва; відносини щодо мети виробництва; виробничо-технічні відносини до засобів виробництва; функціональні відносини; відносини всередині колективу і між колективами; ієрархічні відносини.

Відносини до власності па засоби виробництва в межах кон­кретного підприємства, крім конституціонального змісту, ха­рактеризуються тісним зв'язком особистих і суспільних інте­ресів. Цей ступінь зв'язку значною мірою обумовлює і характер відносин до мети виробництва і до його кінцевого результату.

При організації виробництва виробничо-технічні відноси­ни до засобів виробництва відтворені повною відповідністю технічного, ергономічного, естетичного рівнів знарядь праці і кваліфікації виконавців.

Функціональні відносини проявляються в тому, що весь комплекс функцій з обслуговування виробничого процесу чітко визначений, розподілений між виконавцями, регламен­тований за обсягом, якістю, часом виконання, а також за фор­мою заохочення.

На підприємствах виробничі процеси виконуються як індивідуально, так і колективами бригад, дільниць і цехів. Між виконавцями процесів виникають виробничі відносини у всіх указаних вище формах.

При організації виробництва встановлюються ієрархічні відносини: робітник - бригадир - майстер - начальник дільниці - начальник цеху - керівник функціонального підрозділу. Ці відносини виражені в чітко визначених правах, повноваженнях, відповідальності й обов'язках, обговорених в обсязі, якості і часі системою контролю, заохочень і винагород.

2.4. Принципи організації виробництва

У сучасних умовах процес виробництва на підприємстві організується відповідно до принципів, заснованих на розгля­нутих вище закономірностях суспільного виробництва і ви­робничих відносин:

- основним принципом організації виробництва на підприємстві є пріоритет мети організації, відповідно до якої будь-які організаційні заходи, що здійснюються на підприємстві або в його підрозділах, повинні оцінюватися з позиції інтересів досягнення цілей організації;

- принцип концентрації полягає в об'єднанні засобів праці, предметів праці і самої праці, а також в укрупненні підприємств, створенні компаній, асоціацій, концернів і кор­порацій;

- принцип спеціалізації. З концентрацією виробництва тісно пов'язана спеціалізація, зміст якої полягає у тому, що за окремими підприємствами, цехами, дільницями і робочими місцями закріплюється виготовлення певної продукції. По­глиблення спеціалізації підвищує стабільність окремих про­цесів і сприяє росту продуктивності праці;

- принцип кооперації. В умовах концентрації і спеціалізації виробництва важливого значення набуває прин­цип кооперації, що передбачає чітку організацію і впорядко­ваність системи виробничих зв'язків між підприємствами, це­хами, змінами, бригадами і робочими місцями;

- принцип стандартизації. В умовах масового вироб­ництва він визначає найбільш досконалі зразки продукції, сталість виробничого процесу протягом певного періоду часу, сталість норм витрат сировини, матеріалів, палива, енергії, па­раметрів технологічних процесів, норм праці, якості роботи, виробничих зв'язків тощо;

- принцип комплексного системного підходу до організації виробництва означає всебічне урахування всіх технічних, технологічних, екологічних, економічних і соціаль­них чинників.

В організації виробництва вирішальне значення мають виробничі відносини, що включають відносини власності на засоби виробництва, відносини щодо мети виробництва, ви­робничо-технічні відносини до засобів виробництва, функціональні відносини, відносини всередині колективу і між колективами, ієрархічні відносини.

 

6