ГоловнаЗворотній зв'язок
Главная->Право->Содержание->2.3. Підстави виникнення трудових правовідносин з державними службовцями

Особливості виникнення, зміни та припинення трудових правовідносин державних службовців

2.3. Підстави виникнення трудових правовідносин з державними службовцями

 

Підстави виникнення трудових правовідносин на державній службі – це одне із складних питань з теоретичної точки зору. Від чіткого уявлення   питань про підстави виникнення у державного службовця повноважень залежить можливість у судовому порядку стягнути з відповідного державного органу шкоду, заподіяну неправомірними діями службовця як представника цього органу. Від рішення питання про момент прийняття на роботу в державний орган залежить, з якого моменту у роботодавця виникають зобов’язання з трудового законодавства і договору, в тому числі і обов’язок оплачувати застосовувану працю. Це далеко не повний перелік питань, які виникають і можуть виникнути в правозастосовчій практиці, і рішення яких залежить від теоретичної концепції визначення підстав виникнення трудових правовідносин на державній службі.

Правовідносини в трудовому праві втілюють взаємодію державної волі, що міститься в юридичних нормах, з індивідуальною волею їх учасників. Вони виникають, як правило, в результаті індивідуальних вольових актів і реалізуються за допомогою вольових дій їх учасників [138, с.40].

Згідно загальноприйнятої точки зору підставою виникнення правовідносин є юридичні факти, з якими норми права пов’язують їх появу. Вони, як правило,  виникають із юридичних актів, тобто засновані на волевиявленні потенційних учасників правовідносин.

Серед фахівців загальної теорії права існують різні точки зору на правову природу юридичних фактів. Одні вчені визначають їх як конкретні життєві обставини, з якими норми права пов’язують юридичні наслідки, тобто виникнення, зміну чи припинення правовідносин [139, с.152; 140, с.161; 141, с.3-14]. Інші автори, уточнюючи цю позицію, під юридичними фактами розуміють явища реальної дійсності, з наявністю або відсутністю яких  норми права пов’язують юридичні наслідки, тобто виникнення, зміну чи припинення прав та обов’язків (правовідносин) у правосуб’єктних осіб [142, с.5].

Учені в галузі трудового права також по-різному визначають юридичні факти. Так, М.Г.Александров під юридичними фактами розумів взагалі всі обставини, з якими право пов’язує правові наслідки. Він визначав їх як життєві факти певного виду ( або ж комплекси таких фактів), з якими право пов’язує виникнення, зміну або припинення повноважень та юридичних обов’язків [143, с.219]. Правомочності та юридичні обов’язки складають зміст правовідносин.

 М.П.Карпушин, називаючи юридичні факти підставами виникнення трудових правовідносин, визначав їх як обставини, при наявності яких, згідно з приписом норм права, люди набувають право чи зобов’язуються на певну поведінку [144, с.75].

О.І.Процевський підкреслює, що під юридичними фактами треба розуміти обставини, з настанням яких норми права пов’язують різні юридичні наслідки, а не тільки виникнення, зміну й припинення конкретних правовідносин. Юридичні наслідки можуть виражатися як у виникненні, зміні або припиненні правовідносин, так і в набутті певних прав та обов’язків [145, с.81].

В.Єрьоменко вважає, що юридичні факти – це конкретні обставини реальної дійсності (явища, події, стани, відносини), з наявністю або відсутністю яких норми права пов’язують можливість виникнення, зміни, припинення правовідносин та інші юридичні наслідки [105, с.6].

Отже, виходячи з вищенаведеного, можна зробити висновок про те, що юридичні факти – це різноманітні правові обставини, з наявністю яких норми права пов’язують виникнення, зміну, припинення правовідносин та інші правові наслідки.

Юридичні факти підрозділяються на дії і події. Дії відрізняються від подій тим, що перші залежать від волі людини, а другі – ні. У свою чергу, юридичні факти-дії поділяються на правомірні і неправомірні. Правомірні дії – це зовнішнє вираження поведінки людей, що відповідає приписам норм права. Правомірні дії у праві бувають двох видів. Перший вид – це дії, які згідно з законом викликають юридичні наслідки в силу їх об’єктивного результату незалежно від намірів і спрямованості волі діючого. Вони викликають правові наслідки незалежно від того, усвідомлював чи не усвідомлював суб’єкт їх правове значення, бажав чи не бажав настання правових наслідків. Другий вид правомірних дій складають дії, що становлять волевиявлення людей, свідомо спрямоване на встановлення, зміну чи припинення прав та обов’язків (юридичні акти). Саме юридичним актам законодавець надає головного значення, вони виступають ядром системи юридичних фактів. Юридичні акти – це правомірні, свідомі, цілеспрямовані дії людей, здатні викликати виникнення, зміну чи припинення трудових правовідносин. Як наголошує В.В.Єрьоменко, ці дії є взаємоузгодженими та усвідомленими, виражають волевиявлення роботодавця і особи, яка влаштовується на роботу. Вони спрямовані на встановлення конкретних трудових правовідносин [105, с.8].

Як зазначається у правничій літературі, юридичні факти створюють фундаментальну основу для подальшого розвитку інших відносин працівників і роботодавців у процесі трудових правовідносин [146, с.59].

Трудові правовідносини державних службовців виникають за фактом прийняття на державну службу, яке у переважній більшості можна розглядати як складний юридичний факт, що включає сукупність декількох юридично значущих дій [102, с.18].

Не слід змішувати два різних поняття: порядок прийняття на державну службу і підстави виникнення правовідносин. У першому випадку ми маємо ряд визначених обов’язкових, встановлених нормативними актами, передумов, наявність яких обов’язкова  для виникнення правовідносин і які самі по собі є результатом дотримання встановленого порядку прийняття на державну службу. В другому випадку мова йде про юридичний факт, наявність якого дає повну підставу вважати, що правовідносини виникли і можуть продовжуватися, змінюватися чи припинятися тільки у відповідності з нормами тієї галузі права, предметом якої вони є.

Логічно назвати таку характерну умову встановлення правовідносин на державній службі, як дія спеціальних нормативних актів, положення яких спрямовані на їх регламентацію [6, с.101].

Встановлені обмеження викликали необхідність застосування особливих форм прийняття на посади державних службовців. Вони визначені Конституцією України, Законом України “Про державну службу”, іншими законами, указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України.

Розглядаючи особливості трудової діяльності державних службовців різних категорій торкнемося зумовлених ними специфічних форм встановлення трудових правовідносин: конкурс та призначення на посаду. Кожен з цих юридичних актів разом з трудовим договором утворюють складний юридичний фактичний склад, що виступає підставою виникнення службово-трудових правовідносин [147, с.17] і визначає певні форми залучення працівників до державної служби.

 

8