yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Педагогика->Содержание->34.Формування основ моральної культури особистості передбачає виховання гуманності,свідомості дисципліни,культури поведінки та основ екологічної культури.Які ви бачите практичні шляхи реалізації вк

Педагогика

34.Формування основ моральної культури особистості передбачає виховання гуманності,свідомості дисципліни,культури поведінки та основ екологічної культури.Які ви бачите практичні шляхи реалізації вказаних складників.

Моральна культура особистості - це засвоєння особистістю моральних норм, принципів, категорій, ідеалів суспільства на рівні власних переконань, дотримання їх як звичних норм особистої поведінки. Структуру моральної культури особистості складають знання, почуття, відношення, поведінка. Тому змістом виховної роботи вчителя, класного керівника по становленню моральної культури учнів є формування у них системи моральних знань, почуттів, ставлень, поведінки.Моральний розвиток особистості проходить три стадії (Л. Кольберг). На доморальному рівні дитина виконує вимоги, боячись покарання. На конвенційному рівні дотримання моралі визначається намаганням належати групі, суспільству, відповідати їх вимогам з метою самозбереження. Третій рівень морального розвитку автономний: людина добровільно обирає моральну поведінку, бо переконана, що жити їй потрібно згідно норм, прийнятих нею добровільно.Зміст морального виховання учнів передбачає утвердження принципів загальнолюдської моралі - правди, справедливості, патріотизму, доброти, працелюбності та інших доброчинностей на національному грунті. На моральне виховання в сучасній українській школі впливає дві морально-ціннісні концепції: християнська (релігійна) і концепція вільного західного світу. Християнське виховання передбачає знання учнями історії релігії, релігійної моралі, філософії релігії, релігійного мистецтва, навчання індивідуальному духовному досвіду. Значна частина ліберальних педагогів Заходу, а також окремі педагоги України, вважають, що в основі морального виховання мають бути релігійні цінності, свідомість, християнська мораль.Зміст морального виховання в школах західного світу визначений в цілому цінностями західної цивілізації. Школа формує, як уже зазначалось, ряд моральних якостей за допомогою так званої поведінкової методики виховання. Ця методика передбачає вільну ігрову обстановку, співробітництво вихованців і наставників, у якому розвиваються комунікативні навички, уміння взаємодіяти, приймати рішення, розв'язувати життєві проблеми, обирати цінності.Виховання моральної культури школярів здійснюється у різноманітних видах діяльності: навчальній, трудовій, громадсько-корисній, особливо таких ЇЇ видах, де учні поставлені в ситуації безпосереднього вияву турботи про інших, надання допомоги і підтримки, захисту слабшого, молодшого, хворого і под.Важливу роль у розвитку моральної культури відіграють проектні виховні технології: "Особисті взаємини", "Ділові взаємини", "Формула спілкування"; тренінгові програми: "Твій життєвий проект", "Твій шлях до успіху", "Твій духовний потенціал"; рольові ігри: "Що робити якщо біда?", "Як я діятиму в такій ситуації..."; акції: "Милосердя", "Ветеран живе поруч", "Подаруй іграшку" та інші.

Виховання екологічної культури, гармонійних відносин людини й природи посідає в Україні особливе місце. Чорнобильська катастрофа, високий рівень радіаційної, хімічної забрудненості довкілля призвели до зростання захворюваності і смертності населення, скорочення тривалості життя, втрати величезної площі сільськогосподарських угідь, безповоротного зникнення окремих класів, родів та численних видів рослин і тварин і под. Тому ставлення людини до природи розглядається як важлива громадянська характеристика особистості.

Розвиток екологічної культури школярів здійснюється як у навчальному процесі, так і у позакласній діяльності. Педагогічною наукою визначені основні принципи екологічного виховання учнів і становлення їх екологічної культури. До них належать принцип міждисциплінарного підходу, що вимагає точного визначення місця і ролі кожного предмета в загальній системі екологічної освіти; взаємне погодження змісту, форм і методів роботи; логіку розвитку провідних ідей і понять, їх постійне вивчення і поглиблення;

Гуманістичний світогляд як узагальнена система поглядів, переконань, ідеалів, в якій людина виражає своє ставлення до оточуючої його природної і соціальної середовищі, будується навколо одного центру - людини. Якщо гуманізм - це основа системи певних поглядів на світ, то саме людина опиняється системоутворюючим фактором, ядром гуманістичного світогляду. При цьому його ставлення містить не тільки оцінку світу як об'єктивної реальності, але й оцінку свого місця в навколишній дійсності, зв'язків з іншими людьми. Отже, у гуманістичному світогляді як раз і знаходять своє вираження різноманітні ставлення до людини, до суспільства, до духовних цінностей, до діяльності, що становлять зміст гуманістичної сутності особистості. Гуманність тому не може бути просто рисою особистості, це інтегральна характеристика особистості, включає комплекс її властивостей, що виражають ставлення людини до людини. Ці властивості виявляються і формуються в сфері людських взаємин, які можуть бути гуманними і негуманними. У гуманних відносинах знаходять відображення духовні потреби особистості, прагнення бачити в людині друга, брата, жити для блага людей, бути задоволеним життям, щасливим. Саме гуманне ставлення до людей визначає гуманістичну сутність особистості. Гуманність є сукупність морально-психологічних властивостей особистості, що виражають усвідомлене і співпереживаємо ставлення до людини як до найвищої цінності. Як якість особистості гуманність формується в процесі взаємовідносин з іншими людьми. Вона розкривається в прояві доброзичливості і дружелюбності; у готовності прийти на допомогу іншій людині, уважності до нього; в рефлексії - вміння зрозуміти іншу людину, поставити себе на його місце; в емпатичних здатності до співчуття, співпереживання; у толерантності - терпимості до чужих думок, віруваннями, поведінці. Виховання гуманності здійснюється в різноманітних видах діяльності, в різних варіантах міжособистісних відносин. Дитина повинна бути включений до співпереживання, співучасть. Ознаки байдужості, черствості не можуть бути не помічені і не проаналізовані педагогом. Приклад гуманного ставлення вчителя до учнів володіє особливою виховною силою, він може замінити тривалі міркування, бесіди і розповіді про гуманність інших людей. Це, однак, не заперечує можливості та необхідності проведення морально-етичного освіти. Вивчення біографій учених, їх творчої діяльності, життєвих принципів, моральних вчинків викликає великий інтерес в учнів, стимулює їх поведінку і діяльність. Аналіз в ході уроків проблем добра і зла, гуманізму справжнього і абстрактного, соціальної справедливості і несправедливості вводить учнів у складний світ людських взаємин, вчить розуміти і цінувати ідеї гуманізму, їх загальнолюдський характер. Важливою умовою виховання гуманності є організація колективної навчальної, суспільно корисної діяльності, особливо таких її видів, де учні поставлені в ситуації безпосереднього прояву турботи про інших, надання допомоги і підтримки, захисту молодшого, слабкого. Такі ситуації можуть виникати безпосередньо в процесі спільної діяльності, а можуть бути спеціально передбачені педагогом.

 

 

36