3.2. ПДВ. Суть, призначення, ставки - Податкова система - Конспект лекций
ГоловнаЗворотній зв'язок
Главная->Право->Содержание->3.2. ПДВ. Суть, призначення, ставки

Податкова система

3.2. ПДВ. Суть, призначення, ставки

 

ПДВ — різновид непрямого оподаткування, що є обов'я­зковим платежом загальнодержавного значення з універсальними ставками і однаковими податковими зобов'язаннями платників податків перед державою. Як й інші непрямі податки, він вхо­дить до ціни товарів (робіт, послуг) і сплачується покупцем про­давцю у складі вартості придбаного товару. Перерахування пода­тку до бюджету здійснює продавець, але не в загальній сумі податкових зобов'язань, а в сумі податкових зобов'язань, змен­шених на суму податку, що сплачений або підлягає сплаті поста­чальникам.

В основу розрахунку ПДВ покладено методику визначення доданої вартості. Додана вартість — це частина валового оборо­ту з реалізації товарів, яка безпосередньо добавляється кожним учасником руху товару до початкової ціни.

Існує два методи визначення доданої вартості:

•  метод додавання складових: зарплата, відрахування на соці­альні виплати, що входять у собівартість, амортизація, деякі види накладених витрат, прибуток.

•  сальдовий метод: виручка (оборот) від реалізації за вирахуванням матеріальних затрат та прирівняні до них ви­датки.

Додану вартість можна подати у вигляді рівняння : заробітна плата + прибуток = вартість реалізації - витрати на виробництво або придбання (без врахування заробітної плати). Теоретично ве­личина доданої вартості має бути об'єктом оподаткування ПДВ. Тобто сума ПДВ, яка сплачується до бюджету конкретним учас­ником руху товару, залежить від величини доданої вартості, яка формується у даного учасника.

Тому податок на додану вартість розраховується чотирма спо­собами:

•  прямим адитивним (додавальним) методом, тобто ставка податку помножена на суму прибутку та заробітної плати [ставка х х (зарплата + прибуток)];

•  адитивним непрямим методом, коли ставка податку засто­совується окремо до складових доданої вартості [ставка ■ прибу­ток + ставка • зарплата];

•  прямим віднімальним способом або методом прямого ви­рахування [ставка • (виручка - витрати без урахування заробіт­ної плати)];

•  способом непрямого вирахування (віднімання) або мето­дом податкового кредиту (розрахунків-фактур), тобто виручка від реалізації, помножена на ставку податку, за вирахуванням ма­теріальні затрати, помножені на ставку податку [ставка • вируч­ка - ставка х витрати без урахування зарплати)] .

Сума ПДВ, яка сплачується в бюджет:

•  різниця між нарахованою сумою податкових зобов'язань по ПДВ і сплаченою (нарахованою) сумою ПДВ постачальника, що не потребує визначення доданої вартості (другий та четвертий способи);

• сума ПДВ, яка визначається виходячи з величини доданої вартості, тобто у вигляді прямого адитивного та методу прямого вирахування.

Саме метод податкового кредиту (розрахунку-фактур) поши­рений у світовій практиці оподаткування. В Україні також про­водиться визначення суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету, методом непрямого вирахування При цьому ПДВ обчислюється за ставкою 20 % до оборотів, які не включають ПДВ. Для визна­чення суми ПДВ з оборотів, які містять суму податку, використо­вують розрахункову ставку 20 : 120 • 100, тобто 16,67 %. В окре­мих випадках, згідно із Законом, дозволено для розрахунку ПДВ використовувати нульову ставку.

В Україні, як і в інших країнах світу, де запроваджено цей пода­ток , в ціні оподатковуваного товару обов'язково вказується розмір податку. Так, якщо ціна складає, наприклад 240 грн., то в первинних документах має бути позначка: 200 грн. + 40 грн. ПДВ — 240 грн.; або 240 грн., у тому числі ПДВ. Винятком є операції, звільнені від податку або які не є об'єктом оподаткування.

 

 

13