ГоловнаЗворотній зв'язок

Податкова система

МИТО

 

 

5.1. Соціально-економічна сутність мита і основи митної справи

 

Мито — це вид непрямого оподаткування, яке пов'язане із зо­внішньоекономічною діяльністю, тобто це є податок з перемі­щення товарів при експорті, імпорті, транзиті.

Введення мита як податку має на меті:

1)  регулювання процесій імпорту, експорту;

2)  фіскальне значення;

3)  політико-правове.

Митна політика — це діяльність органів державної влади, спрямована на формування раціональної структури експорту та імпорту та регулювання процесів ЗЕД.

Залежно від напрямку руху товарів мито буває:

1)  ввізне (на товари, що імпортуються);

2)  вивізне (на товари, що експортуються);

3)  транзитне.

За способом нарахування мито поділяють на:

1)  адвалерне, що нараховується у відсотках де митної вартості товарів, які обкладаються митом;

2)  специфічне, що нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів, які обкладаються митом;

3)  комбіноване, що поєднує обидва ці види митного оподатку­вання.

За призначенням мито поділяють на:

1)  антидемпінгове, що використовується при ввезенні на мит­ну територію України товарів за ціною, яка є суттєво нижчою за їхню конкурентну ціну та при ввезенні товарів з України за ці­ною, яка суттєво нижча від ціни інших експортерів подібних то­варів, якщо такі операції можуть завдати збитку загальнодержав­ним інтересам;

2)  компенсаційне, що використовується при ввезенні чи виве­зенні товарів, під час виробництва яких використовувалася суб-

сидія, якщо таке вивезення чи ввезення загрожує вітчизняним то­варовиробникам або перешкоджає розширенню виробництва по­дібних товарів в Україні;

3)  спеціальне, що використовується як захисний засіб, якщо товари ввозяться на митну територію України в таких кількостях чи на таких умовах, які можуть завдати збитку вітчизняним ви­робникам;

4)  сезонне, що встановлюється на окремі товари на термін, не більше чотирьох місяців з моменту його встановлення.

Особливістю справляння мита є те, що контроль за правильні­стю та своєчасністю сплати мита до бюджету здійснює не ДПА, а митні органи, які відповідають за правильність нарахування і своєчасність справляння мита. ДПА мають право перевіряти ли­ше регіональні відділення митниць з приводу правильності нара­хування і своєчасності справляння. Перевірка самих платників податку здійснюється тільки при проведенні зустрічних перевірок.

Митне оподаткування є одним із засобів митного регулювання.

Переміщення товарів при експорті чи імпорті через митний ко­рдон держави обов'язково підлягає митному оформленню. Воно означає процес документального підтвердження факту експорту чи імпорту певної кількості товарів на певну суму. Митне оформлен­ня здійснюють територіальні митниці з метою забезпечення мит­ного контролю та для застосування засобів державного регулю­вання ввезення, вивезення, транзиту товарів. Основним докумен­том при митному декларуванні для юридичних осіб та СПД є ван­тажна митна декларація, для фізичних осіб— митна декларація. Декларування здійснюється шляхом заяви у встановленій формі точних даних про назву, параметри товару, їх кількісний та грошо­вий вимір. Декларування здійснюють як територіальні митниці, так і митниці, що знаходяться на митному кордоні України.

Щоб забезпечити діяльність митних органів, крім статистич­них мит стягують митні збори. Це своєрідна плата за здійснення митного оформлення та декларування. Для встановлення митних зборів використовують універсальний підхід, ставки митних збо­рів можуть бути диференційованими.

 

 

40