ФІКСОВАНИЙ СІЛЬСЬКО­ГОСПОДАРСЬКИЙ ПОДАТОК - Податкова система - Конспект лекций
ГоловнаЗворотній зв'язок
Главная->Право->Содержание->ФІКСОВАНИЙ СІЛЬСЬКО­ГОСПОДАРСЬКИЙ ПОДАТОК

Податкова система

ФІКСОВАНИЙ СІЛЬСЬКО­ГОСПОДАРСЬКИЙ ПОДАТОК

 

 

7.1. Платники фіксованого сільськогосподарського податку

 

Згідно з Указом Президента України від 18 червня 1998 року «Про фіксований сільськогосподарський податок» з 1 січня 1999 року внесено зміни в порядок оподаткування сільськогос­подарських товаровиробників, котрі використовують землю як засіб виробництва. Запроваджено фіксований сільськогосподар­ський податок з метою зменшення податкового навантаження в агропромисловому комплексі, посилення стимулюючої ролі по­датків та спрощення механізму оподаткування. Податок введений в дію з 1 січня 1999 року на період до 1 січня 2010 року. Законо­давчою базою щодо справляння та сплати фіксованого сільсько­господарського податку є Закон «Про фіксований сільськогоспо­дарський податок» від 17.12.1998 № 320-XIV та Положення про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарсько­го податку, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.1999 №658.

Фіксований сільськогосподарський податок (ФСП) — це інтег­рований податок, який справляється з одиниці земельної площі і не змінюється протягом визначеного звітного періоду (за винятком випадків, коли змінюється площа сільськогосподарських угідь).

Платниками цього податку є сільськогосподарські товарови­робники, які займаються вирощуванням, переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, в тому числі рибницькі, ри­бальські та риболовецькі господарства, які займаються розведен­ням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах). При визначенні підприємств платниками фіксованого сільськогосподарського податку враховується умова, за якої сума, одержана ними від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за по­передній звітний (податковий) рік, становить понад 75,0 відсот­ків від загальної суми ВД підприємства'. Якщо у звітному періоді ця умова не виконана, то підприємство не має права бути плат­ником ФСП і повинно сплачувати податки і збори у наступному звітному періоді на загальних підставах.

Сплачують податок сільськогосподарські товаровиробники — власники земельних ділянок та землекористувачі, у тому числі орендарі, які за наявності сільськогосподарських угідь (ріллі, сі­ножатей, пасовищ та багаторічних насаджень) або/та земель вод­ного фонду (для рибницьких, рибальських та риболовецьких гос­подарств) виробляють продукцію сільськогосподарського вироб­ництва, призначену для реалізації.

Не сплачують фіксований сільськогосподарський податок влас­ники та землекористувачі земельних ділянок, переданих для ве­дення особистого підсобного господарства, обслуговування жит­лового будинку, городництва, сінокосіння і випасу худоби тощо. Новостворені суб'єкти господарювання, основним видом діяль­ності яких є виробництво (вирощування), переробка та збут сіль­ськогосподарської продукції, у рік створення є також платниками фіксованого сільськогосподарського податку.

При цьому, якщо платник фіксованого сільськогосподарсько­го податку — орендодавець здає земельні ділянки у користуван­ня, орендовані площі не можуть включатися до розрахунку спла­ти фіксованого сільськогосподарського податку орендаря. За умов, якщо земельні ділянки надаються в оренду не платником фіксованого сільськогосподарського податку, орендовані земель­ні площі включаються до розрахунку суми фіксованого сільсько­господарського податку. Платники ФСП, які за наявності внут­рішніх водойомів не займаються розведенням, вирощуванням та подальшим виловом риби, не повинні включати до розрахунку податку земельні ділянки водного фонду.

Підприємства, які, крім сільськогосподарської, займаються іншими видами діяльності відповідно до п. 7.20 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з метою оподаткування ведуть окремий облік фінансових результатів від несільськогосподарської діяльності.

 

 

 

 

56