ГоловнаЗворотній зв'язок
Главная->Право->Содержание->8.2. Платники і об'єкти оподаткування

Податкова система

8.2. Платники і об'єкти оподаткування

 

Платниками ПДФО є:

1)  фізичні особи— резиденти України (громадяни України, громадяни іноземної держави або особи без громадянства), які мають місце постійного проживання в Україні незалежно від фа­ктичного місця проживання або за умов постійного проживання за кордоном за наявності центру життєвих інтересів в Україні;

2)  фізичні особи — громадяни України, у яких неможливо ви­значити резидентський статус, або/та фізичні особи без грома­дянства, статус яких визначається нормами міжнародного права;

3)  фізичні особи, у яких неможливо визначити центр життє­вих інтересів або які не мають місця постійного проживання в Україні, але перебувають в Україні не менше 183 днів протягом періоду (періодів) податкового року;

4)  фізичні особи, зареєстровані в Україні як самозайняті особи;

5)  фізичні особи — нерезиденти України.

У фізичних осіб, визначених у п. 1—4, підлягають оподатку­ванню доходи, отримані як з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи. При цьому резиденти — громадя­ни України мають право на залік податків, сплачених за кордоном, якщо це передбачено міжнародним договором. Нерезиденти України сплачують податок тільки з доходів, отриманих з джере­лом їх походження з території України.

Об'єктом оподаткування резидента України є:

1.  Загальний місячний оподатковуваний дохід (ЗМОД), який дорівнює сумі нарахованих або виплачених доходів платнику протягом звітного місяця, зменшених на суму внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та суми податкової соціальної пільги (СП), якщо резидент має право на відповідну пільгу.

2.  Чистий річний оподатковуваний дохід, який складається з суми загального річного оподатковуваного доходу (загальні місячні оподатковувані доходи звітного року (ЗМОР) + інозе­мні доходи (ДІН), одержані протягом такого звітного року) зменшеного на суму податкового кредиту звітного податково­го року (ПК).

3.  Загальний оподатковуваний дохід (ЗОД), нарахований або виплачений на користь платника протягом звітного податкового періоду (доходи з джерелом походження з України, які підляга­ють остаточному оподаткуванню при їх нарахуванні або виплаті (ДВ) + доходи чистого річного оподатковуваного доходу) за ви­рахуванням доходів, які оподатковуються за іншими правилами (ІД), ніж передбачені в Законі.

Отже, загальний оподатковуваний дохід резидента—платника податку виглядає так:

ЗОД = ДВ + (ЗМОР + ДІН - ПК) - ІД.

Об'єктом оподаткування нерезидента в Україні є:

1.  Загальний місячний оподатковуваний дохід з джерелом по­ходження з України.

2.  Загальний річний оподатковуваний дохід з джерелом похо­дження з України.

3.  Доходи з джерелом походження з України, які підлягають остаточному оподаткуванню при їх нарахуванні (виплаті).

До складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи та виплати, передбачені п. 4.2, ст. 4 Закону, а також виплати, пов'язані з тимчасовою втратою працездатнос­ті, регресні виплати, оплата вартості путівок на відпочинок, ліку­вання або оздоровлення на території України не за рахунок кош­тів професійної спілки або фонду загальнообов'язкового держав­ного соціального страхування, в тому числі оплата путівок з будь-яких джерел для реалізації поза межами України, нецільова

благодійна допомога (за винятком допомоги, що не перевищує мінімального прожиткового мінімуму та надається особам, які мають право на податкову соціальну пільгу).

До складу загального місячного або загального річного опода­тковуваного доходу не включаються доходи, передбачені п. 4.3, ст. 4 Закону, як такі, що не підлягають відображенню в його річ­ній податковій декларації та не є об'єктом оподаткування, в тому числі доходи, пов'язані з виплатою допомоги по вагітності та по­логах, по догляду або при народженні дитини.

Об'єкт оподаткування визначається у грошовій та негрошовій формах. При цьому у негрошовій формі він дорівнює вартості нарахованого доходу за звичайними цінами, збільшеними на су­му ПДВ (якщо особа є платником ПДВ), акцизного збору (нада­ється підакцизний товар) помножений на коефіцієнт, розрахова­ний за формулою:

К =100: (100-Сп),

де К — коефіцієнт та Сп — ставка податку на момент нарахуван­ня доходу.

Звичайні ціни застосовуються при нарахуванні оподатковано­го доходу на:

•  суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки) згідно з пп. 4.2.9 (є), п. 4.2, ст. 4 Закону;

•  будь-яку суму (вартість) цільової благодійної допомоги, яка залишилася після завершення наукового дослідження (розробки) у набувача;

•  суму обміну майна на інший об'єкт рухомого майна згідно з нормами п. 12.4, ст. 12 Закону (за винятком операцій з продажу, обміну легкового автомобіля, мотоцикла, моторолера, моторно­го або парусного човна, завірених нотаріально та за умови сплати державного мита). Розраховують звичайні ціни за правилами по­даткового обліку відповідно до Закону України «Про оподатку­вання прибутку підприємств» від 22.05.1997 № 283/97-ВР.

При нарахуванні доходів у вигляді активів, виражених в іно­земній валюті або міжнародних розрахункових одиницях, вар­тість таких активів перераховується у гривні за валютним (об­мінним) курсом Національного банку України, діючим на момент одержання таких доходів. Нараховані доходи у вигляді заробітної плати платника зменшується на суму збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, які справляються за рахунок доходу найманої особи.

 

 

61