ГоловнаЗворотній зв'язок
Главная->Право->Содержание->14.3. Міжнародне податкове планування

Податкова система

14.3. Міжнародне податкове планування

 

У світовій практиці існує три основних методи зарахування сплачених іноземних податків: система податкових кредитів (tax credit), механізм податкових знижок (tax deductions) та звільнен­ня від іноземних податків у країні отримувача (exemption system).

Для більш зручного користування міжнародними системами наводимо таблицю. Для порівняння додамо до таблиці шосту ко­лонку, необхідну для порівняння трьох систем із звичайною сис­темою оподаткування міжнародних доходів, коли залік інозем­них податків у країні— отримувача валютних прибутків не враховується (компенсація відсутня). У цій таблиці наведено умовні приклади застосування різних систем усунення подвійно­го оподаткування відповідно до світових стандартів.

При цьому ставка податку на прибуток (дохід) у країні з дже­релом виникнення доходів (країна Б) складає 25,0 %, в країні — отримувача доходів (країна А) — 35,0 %. Зазначимо, що Нами зроблено припущення у країні А резидент не отримував прибут­ків у звітному періоді від ведення господарської діяльності на її території.

Наведений приклад свідчить, що за рахунок системи звіль­нення в країні резиденції (країна А) від додаткового оподатку­вання прибутку, одержаного за кордоном (ряд. 9 гр. 5) досяга­ється найбільший чистий прибуток (750 у. о.) та найопти-мальніший ефект від зниження податкових зобов'язань для пла­тника податку.

У даному випадку в країні А резидент звільняється від опода­ткування іноземних доходів, за умови підтвердження їх сплати в країні за місцем їх отримання. Інакше кажучи, податки, плачені іноземній державі, прирівняні до податків, існуючих у державі резиденції платника.

При цьому податковий кредит надається своїм резидентам (за даними табл. 1 країною А) тільки на суму сплачених за кордоном податків, які не повинні перевищувати рівень оподаткування у власній країні. Якщо сума сплаченого податку в іноземній державі вища, ніж у країні резиденції, то така переплата у податковий кре­дит не включається, і платник зазначає фінансових збитків.

Таблиця 1

МІЖНАРОДНІ СИСТЕМИ ЗАРАХУВАННЯ СПЛАЧЕНИХ ІНОЗЕМНИХ ПОДАТКІВ(в у. о.)

№ з/п

Найменування податку  (джерела сплати)

Податковий кредит (часткова компенсація)

Податковий залік (знижка)

Звільнення від податків (повна компенсація в країні резиденції)

Відсутня компенсація в країні резиденції

1

Оподатковуваний прибуток (дохід) в країні Б

1000

1000

1000

1000

2

Податок (25 % від суми по рядку 1)

250

250

250

250

3

Прибуток (дохід) після спла­ти податків у країні Б

750

750

750

750

4

Оподатковуваний   прибуток у країні 0 отримувача — кра­їна А

1000

750

 

1000

5

Нарахований     податок     у країні резиденції (35 % від суми по рядку 4)

350

262,5

 

350

6

Податковий кредит (у розмі­рі податку в країні Б)*

250

—■

7

Податок до сплати в країні А (ряд. 5 - ряд. 6)

100

262,5

350

8

Загальна сума податків, спла­чених в країнах А і Б (ряд. 2 + + ряд. 7)

350

512,5

250

600

9

Чистий прибуток після спла­ти податку у країнах А і Б

650

487,5

750

400

Слід зазначити, що механізм звільнення від оподаткування іноземних доходів (exemption system) може бути застосовано у зворотньому напрямку, коли держава дотримується принципу «резидентства» і не оподатковує або оподатковує за значно ниж­чими ставками доходи, що виникли при їх поверненні (репатріа­ції) в країну резиденції отримувача прибутків. За таким принци­пом оподатковуються, наприклад, пасивні прибутки (дивіденди, проценти, окремі види страхування, роялті) іноземних суб'єктів господарювання з джерелом їх походження з України при їх пе­рерахуванні в країну, з якого укладено конвенцію (угоду) про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна. Щодо інших доходів нерезидентів з джерелом в Україні, то на сьогодні до нерезидентів застосовується принцип «територіальності», що передбачає оподаткування будь-яких доходів, отриманих від ве­дення господарської діяльності в країні.

Проте, як засвідчує практика, оподаткувати відповідні доходи можливо тоді, коли нерезидент зареєструє власний відокремле­ний підрозділ (представництво) в Україні і здійснюватиме через нього господарську діяльність. Якщо він цього не зробить, то оподаткувати його доходи практично не можливо.

Безумовно відповідні прогалини у діючому законодавстві не можуть не помічатися контролюючими структурами, зокрема по­датковою службою Україною. Так, у листі від 27.06.2003 р. за № 10205/7/15-1317 ДПА вважає, що кошти та майно, що надхо­дять в Україну з метою виконання представницьких функцій не­резидентом, повинні бути включені до валових доходів як плата за послуги, що надаються нерезиденту його постійним представ­ництвом. На нашу думку, це не тільки погіршує стосунки з інозе­мними інвесторами, а й є однією із причин, що ускладнює процес легалізації діяльності нерезидентів в Україні.

Слід зазначити, що для українських фінансово-промислових груп, підприємств малого та середнього бізнесу, а також вітчиз­няних підприємців легалізація діяльності за кордоном з метою прискорення переведення прибутків в Україні потребує додатко­вого законодавчого врегулювання. Також потребує врегулювання для спільних підприємств та компаній з 100%-ним іноземним капіталом вирішення проблеми зарахування сплачених (нарахо­ваних) ними податків через власні, так звані «материнські» або дочірні підприємства за кордоном. Вважаємо, що це сприятиме притоку інвестицій та пожвавленню економічної діяльності в Україні.

 

90