ГоловнаЗворотній зв'язок
Главная->Гроші і кредит.Менеджмент->Содержание->5.3. Автоматизація обліково-перевірної роботи податкових органів

Податковий менеджмент

5.3. Автоматизація обліково-перевірної роботи податкових органів

 

Інформаційна система податкової служби — це система з вели­кими потоками інформації та великою їх розгалуженістю, з вели­кою кількістю типів документів різної складності. Їх швидкий по­шук та систематизацію може забезпечити тільки автоматизована інформаційна система.

АІС податкової служби ─ це комп’ютерна мережа з організаці­єю автоматизованих робочих місць (АРМ) податкових інспекторів. Для забезпечення відповідності програмного комплексу обліку і звітності нормам чинного законодавства проекти АІС підлягають обов'язковому тестуванню у ДПА України із залученням спеціаліс­тів, що безпосередньо обслуговують платників податків.

Обов'язковою вимогою до проектів АІС обліку і звітності в ор­ганах державної податкової служби є захист, архівування та збере­ження даних, відстеження по кожному податковому зобов'язанню та податковому боргу історій їх виникнення, забезпечення кодуван­ня кожної операції і можливості доступу до баз даних, у тому числі минулих звітних періодів (тільки в режимі перегляду).

У податковій службі у 1991 р. з’явилася перша версія автома­тизованого робочого місця податкового інспектора відділу облі­ку та звітності ─ «Держдоходи». За його допомогою були усуне­ні основні недоліки ручного оперативного обліку податків. Потім з’явилися нові АРМ, у результаті об’єднання яких була створена автоматизована інформаційна система податкової служби.

АРМ ─ це сукупність програмно-технічних засобів та проблемно-орієнтованих комплексів, які використовуються з метою суттєвого підвищення ефективності процесу інформацій-ного забезпечення діяльності податкового інспектора, наприклад, реє­страція інформації, її обробка та систематизація.

Організаційно-інформаційна структура податкової служби України побудована за трирівневою ієрархічною системою ─ центр, область, район.

На районному рівні готується оперативна інформація, яка є первинною інформацію, що часто поновлюється. Оперативна інфор­мація ─ основа в інформаційній ієрархії автоматизованих систем. Обробка оперативної інформації ─ це робота, пов’язана зі збором, контролем і первинною обробкою даних, формуванням нових документів, довідок, звітів. Тому найбільше інформаційне навантаження в роботі податкових органів покладене на нижній рівень ─ районні ДПІ. Саме на цьому рівні виникає первинна інфор­мація, пов'язана з безпосередньою роботою з платниками податків (юридичними та фізичними особами). Автоматизація збору та об­робки інформації на робочих місцях забезпечує повноту, точність і актуальність документів, прискорює їх підготовку, а використання спеціального програмного забезпечення сприяє зростанню продуктив­ності праці. У результаті з ДПІ до обласної ДПА надходять файли, в яких згідно зі строками надання розміщена регламентна звітна інформація про платників, стан податкових платежів, виконання платіжної дисципліни тощо, а також інформація щодо неформалізованих запитів.

На обласному рівні шляхом узагальнення оперативної інфор­мації формується тактична інформація для аналізу та відпрацю­вання різних варіантів щодо надходження коштів до бюджету. Тут накопичуються дані, які надходять із ДПІ, компонуються в цілому  ДПА обласного рівня і передаються до ДПА України.

Стратегічна інформація утворюється в результаті опрацюван­ня в ДПА України оперативної і тактичної інформації, що містить відомості, звіти, прогнози. На її основі органи законодавчої та ви­конавчої влади можуть оцінювати виконання прибуткової частини бюджету України і приймати обґрунтовані та ефективні рішення, а також робити висновки про те, як працюють закони за кожним із податків, прогнозувати та підтримувати стратегію напрямів розви­тку податкової служби України.

Інформаційне забезпечення АІС податкової службице стан­дартизовані та уніфіковані форми вхідної та вихідної документації, єдиний формалізований опис даних, єдина нормативно-довідкова інформація (НДІ), що містить систему класифікації і кодування, єдині інструкції та правила обробки інформації, єдина ієрархічна система банків даних та система їх захисту тощо.

Для забезпечення безпомилковості читання документів (коду­вання вхідної інформації), а також швидкісного введення інфор­мації з цих документів до баз даних та їх опрацювання були роз­роблені єдині загальнодержавні довідники (класифікатори), що і склали НДІ автоматизованої інформаційної системи податкової служби. Довідник, або класифікатор, ─ це документ, що є  зібрання кодів і найменувань класифікаційних об’єктів та їх угруповань. Нормативно-довідкова інформація ─ це дані про роз­міри ставок та терміни сплати за кожним із видів податкових пла­тежів, облікову ставку НБУ, бюджетну класифікацію податків та зборів, перелік банківських установ, у яких перебувають розра­хункові рахунки платників, перелік платників податків, державних органів та ін.

Стандартизація та уніфікація форм документів, єдина НДІ та єдині правила обробки інформації є основою для створення єди­ного інформаційного простору податкової служби, що дає мож­ливість автоматизувати більш трудомісткі процеси щодо збору, обліку та обробки інформації. Усі довідники розробляються і під­тримуються в актуальному стані централізовано у ДПА України і разом із пакетами прикладних програм передаються на обласні та районні рівні.

Використання загальнодержавних довідників дало можливість обміну інформацією в електронному вигляді між податковими органами, банками, митними органами, казначейством, Держкомстатом, органами виконавчої влади усіх рівнів та дозволило здій­снювати проведення повномасштабного й ефективного контролю за достовірністю (якістю) інформації про об'єкти оподаткування.

Після реєстрації у виконавчому комітеті та Мінстаті платник реєструється у податковій інспекції в управлінні обліку платників, подаючи для цього усі реєстраційні документи. Реєстрація здій­снюється за допомогою АРМ «Облік платників» та АРМ «Реєстра­ція платників ПДВ», у результаті якої всі інформаційні відомості надходять до бази даних АІС податкової інспекції з подальшою пе­редачею цих даних до центральної бази даних (ЦБД) ДПА України (через обласну ДПА), а саме: до Державного реєстру юридичних осіб, Державного реєстру платників ПДВ.

Отримавши в податковій інспекції довідку про реєстрацію, платник відкриває рахунок у банку. Протягом трьох робочих днів з цього моменту з банку до ДПІ електронною поштою надходять відомості про відкриття (або закриття) рахунка.

У результаті реєстрації платника в податковій інспекції відкривається картка особистого рахунка (КОР) за кожним видом платежу.

Проблемним питанням у відносинах платника податків з подат­ковою службою є подання звітів та їх реєстрація, особливо у пері­оди пікових навантажень, проведення контролю та аналізу звітних документів податковими органами. Щоб налагодити швидку реє­страцію податкових звітів, їх контроль та аналіз, концепція розви­тку податкової служби України визначила такі шляхи:

─  подання звітів у електронному вигляді;

впровадження програмних комплексів, які забезпечують опе­ративність прийняття звітності, автоматизовану її обробку, універсалізацію технологічного процесу використання у ро­боті даних із звітних документів платників податків та вста­новлення жорсткого контролю за термінами їх подання.

ДПА України проводить роботу щодо розроблення та впроваджен­ня програмного комплексу з формування усіх податкових звітів у електронному вигляді. Формування електронної звітності плат­никами здійснюється з використанням спеціальних програмних засобів, які складаються з двох частин: клієнтської, за допомогою якої платник «готує» електронний звіт, та інспекторської, яка «при­ймає» наданий звіт, виконує необхідний контроль інформації та пе­редає ці дані для обробки до інших функціональних АРМ. Переда­ча податкових звітів у електронному вигляді (електронна звітність) відбувається через подання до районної ДПІ дискети або електро­нного файлу за допомогою електронної пошти разом із підписаними паперовими копіями.

Програмний комплекс клієнтської частини надає платнику можливість:

─ генерувати і заповнювати в автоматизованому режимі звітні бухгалтерські форми відповідно до чинного законодавства;

─ перевіряти в автоматизованому режимі заповнення звітних форм, фіксуючи помилки окремим протоколом;

─ захищати дані, що передаються до податкових органів, від не­санкціонованого доступу та коригування електронного звіту шляхом «електронного підпису» платника;

─ накопичувати і використовувати дані електронних звітів;

─ друкувати форми електронних звітів ─ отримувати обов'язкові паперові копії звітних форм.

Щодо програмного комплексу інспекторської частини, то він за­безпечує:

─ оперативність приймання звітності;

─ автоматизовану обробку звітності;

універсалізацію технологічного процесу використання даних звітних документів платників податків;

встановлення жорсткого контролю за термінами їх подання.

За його допомогою реалізована мета автоматизування таких операцій:

─ реєстрування форм звітності платників податків;

─ ведення нарахованих сум податків за зареєстрованими формами звітності;

─ введення даних за поданими формами звітності платників по­датків;

─ контроль даних форми звітності на етапі їх введення;

─ пакетний контроль усіх поданих форм;

─ ведення реєстрів поданих та неподаних документів;

─ ведення реєстрів нарахованих сум податків;

─ ведення реєстрів із контролю форм звітності.

Інформація про нараховані суми податків, після успішного завершення автоматизованого контролю автоматично переноситься в картки особистих рахунків платників, у інформаційні файли баз даних.

Практика показує, що приймання звітності на електронних но­сіях дає можливість скоротити кількість робочих місць із приймання звітності, зменшити час обробки та підвищити достовірність отри­маної інформації.

               

ВИСНОВКИ

1. Обчислення податку ─ це сукупність дій платника по­датків (податкового агента) чи податкового органу з визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджетів чи цільових фондів. Відповідно до цього податки поділяються на:

а) окладні ─  податки, що обчислюються безпосередньо податко­вим органом;

б) неокладні ─  податки, що обчислюються самостійно платни­ком податків;

в) змішаніподатки, що обчислюються на різних етапах і плат­ником податків, і податковим органом.

2. Обчислення податку здійснюється у декілька етапів:

2.1.Визначення об'єкта оподатковування.

2.2. Визначення бази оподатковування.

2.3. Вибір ставки податку.

2.4. Застосування податкових пільг.

2.5. Розрахунок суми податку.

3. Залежно від способів обчислення розмежовують:

3.1. Кумулятивний  ─ спосіб визначення об’єкта, при якому подат­кова база визначається наростаючим підсумком. На конкретну дату визначається оподатковувана база, зменшена на суму пільг, якими користується платник.

3.2. Некумулятивний спосіб визначення податкової бази, при якому кожна частина доходу обкладається податком окремо, не залежно від інших джерел доходів. Цей спосіб більш простий, не вимагає складної системи розрахунків, але за його рахунок важ­ко забезпечити стабільне надходження коштів до бюджету.

4. Існують три основних способи сплати податку.

4.1. Кадастровийспосіб сплати податків, в основу якого покла­дено перерахування суми відповідно до шкали, складеної на визначені види майна.

4.2. Деклараційнийспосіб   реалізації   платником   податків обов'язку зі сплати податку на підставі подання в податкові органи офіційної заяви (декларації) про отримані доходи за визначений період і про свої податкові обов'язки.

4.3.Попередній (авансовий) ─ спосіб, що застосовується в осно­вному при безготівковому утриманні. Податки утримуються у дже­релі доходу. Вони утримуються платником в момент видачі коштів одержувачу і при цьому автоматично перераховуються в бюджет до видачі доходу.

5. З метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюд­жету органами Державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особисті рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими плат­никами

6. Облік надходжень платежів до бюджету в особистих рахунках платників проводиться органом Державної податкової служби на підставі документів, що підтверджують погашення платником по­даткових зобов'язань.

7. Відстрочення або розстрочення податкових зобов'язань надається платникам у порядку, визначеному чинним законодавством.

8. Облік сум штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих та спла­чених платником самостійно до початку перевірки органу Держав­ної податкової служби, провадиться в особистому рахунку платника на підставі даних електронних реєстрів, складених за даними нової податкової декларації (розрахунку), у якій штрафні санкції визна­чаються окремим рядком.

9. Облік сум штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих орга­ном Державної податкової служби, провадиться в автоматичному режимі на підставі даних електронного реєстру податкових повідо­млень, складених за рішенням керівника (заступника керівника) органу Державної податкової служби про застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій, за кожним платежем окремо, датою останнього дня граничного терміну сплати.

 

32