ГоловнаЗворотній зв'язок

Потерпілий від злочину в криминальному праві

РОЗДІЛ 3

ОБСТАВИНИ, ПОВ’ЯЗАНІ З ПОТЕРПІЛИМ, ТА ЇХ ВЗАЄМОДІЯ З ОЗНАКАМИ ОБ’ЄКТИВНОЇ СТОРОНИ СКЛАДУ ЗЛОЧИНУ

3.1.   Загальна характеристика обставин, пов’язаних з потерпілим

Кримінально-правове значення має не лише потерпілий (як суб’єкт, що наділений певним соціальним статусом), але й певні обставини, пов’язані з ним, які впливають на виникнення та розвиток злочинної події. Так, у КК йдеться про неправомірні чи аморальні дії потерпілого (п. 7 ст. 66 КК), його безпорадний стан (ст. 152 КК), матеріальну або службову залежність від винного (ст. 154), відсутність згоди потерпілого (ст. 182 КК) та інші. Дослідження законодавчих приписів, теорії кримінального права та практики його застосування дозволяє дійти висновку, що обставини, пов’язані з потерпілим, враховуються при встановленні соціальної сутності злочину, з’ясуванні характеру та ступеня суспільної небезпечності посягання, криміналізації та декриміналізації діянь, диференціації кримінальної відповідальності, при певних умовах, вони здатні виключити злочинність діяння (ст. 182 КК). Обставини на боці потерпілого дозволяють відрізнити один злочин від іншого (ст. 116 КК), виступають ознаками складів окремих злочинів (статті 116, 120, 152, 154, 182 КК), сприяють встановленню інших ознак складу злочину (наприклад, причинного зв’язку), враховуються при кваліфікації посягань та призначенні покарання (п. 7 ст. 66 КК).

Обставини, пов’язані з потерпілим, – це ситуаційні фактори на боці потерпілого, при яких вчинюється суспільно небезпечне діяння та (чи) настають суспільно небезпечні наслідки. Їх ситуаційність полягає в тому, що завдяки ним не детермінується соціальне становище потерпілого, не визначається його роль у межах тих чи інших суспільних відносин, такі фактори впливають лише на створення ситуації вчинення злочину. Так, слід відрізняти ситуаційний стан потерпілого (наприклад, стан матеріальної чи іншої залежності потерпілого від винного) та соціальний статус потерпілого (наприклад, його неповноліття). Якщо останній визначає місце потерпілого в межах певних суспільних відносин (в нашому прикладі – суспільних відносин, що забезпечують нормальний фізичний, психічний та соціальний розвиток неповнолітнього), то перший має ситуаційний (не соціальний) характер (у вказаному випадку – визначає міжособистісні відносини потерпілого з винним), чим обумовлює обстановку вчинення злочину.

Залежно від об’єктивного прояву обставини, пов’язані з потерпілим, можна поділити на: поведінку потерпілого (1) та стан потерпілого (2).

У кримінологічних дослідженнях неодноразово підкреслювалось, що поведінка потерпілого відіграє важливу роль у механізмі вчинення злочину [125, 171, 193] [246]). Так, В. Мінська і Г. Чечель при узагальненні даних, отриманих шляхом опитування засуджених за убивства, заподіяння тілесних ушкоджень і зґвалтування, встановили, що 57% опитаних вважають, що поведінка потерпілих суттєво вплинула на вчинення злочину і називають, у чому конкретно вона виявилася. У 18,7% поведінка полягала в застосуванні насильства; в 27,5% – у спробі застосування насильства й образі, а також у погрозі насильством, знищенням або пошкодженням майна винного або його близьких; в 31,5% – у створенні потерпілою обстановки, що сприяє збудженню статевої пристрасті (в справах про зґвалтування); в 7,7% – у сварці з винним, у тому числі з мотивів ревнощів; в 3,9% – у порушенні подружньої вірності; в 10,7% – у необґрунтованих майнових домаганнях [125] [247]). Враховуючи особливу роль поведінки потерпілого в механізмі виникнення та розвитку злочинної події, законодавець розмістив вказівки на неї в диспозиціях статей Особливої частини КК (див., наприклад, ст. 116 КК, в якій йдеться про протизаконне насильство, систематичне знущання або тяжку образу з боку потерпілого).

Не менш значний вплив на виникнення та розвиток злочину здійснює стан, в якому перебував потерпілий до або під час посягання. В законодавстві про кримінальну відповідальність вказується на такі стани потерпілого, як, наприклад, матеріальна чи інша залежність від винуватого (див., наприклад, ч. 2 ст. 120 КК), небезпечний для життя стан (ст. 135 КК), безпорадний стан (ст. 152 КК).

Поведінка та стан потерпілого виконують двояку функцію у генезисі злочину. Одні з них взаємодіють із суспільно небезпечним діянням (1), інші впливають на розвиток причинного зв’язку та обумовлюють настання суспільно небезпечних наслідків (2).

Обставини, що взаємодіють із суспільно небезпечним діянням, створюють передкримінальну ситуацію, вони провокують діяння, вносять корективи в рішення потенційним злочинцем питань про можливість вчинення посягання, а також про вибір засобів та способу його реалізації. Іншу роль у розвитку злочину відіграють обставини, що впливають на розвиток причинного зв’язку та обумовлюють настання суспільно небезпечних наслідків. Середовище, в якому заподіюється суспільно небезпечна шкода складається з різноманітних взаємозалежних між собою явищ та процесів, що відбуваються в природі та суспільстві. Після того як суспільно небезпечне діяння вчинене, деякі з обставин, пов’язаних з потерпілим, створюють умови для подальшого розвитку злочинної події. Нерідко від стану здоров’я потерпілого чи його поведінки залежить настання суспільно небезпечного наслідку.

Деякі з обставин, пов’язаних з потерпілим, впливають на рівень суспільної небезпечності посягання і тому враховуються законодавцем при встановленні та диференціації кримінальної відповідальності (див., наприклад, статті 116, 120, 123, ст. 141, ч. 3 ст. 143, ч. 2 ст. 144, ч. 1 ст. 152, ч. 1 ст. 153, ч. 1 ст. 154, ч. 1 ст. 168, ч. 3 ст. 176 КК). У такій якості обставини, пов’язані з потерпілим, виступають ознаками складів окремих злочинів. Отже, виникає необхідність розглянути їх крізь призму загального вчення про склад злочину.

Зазначені обставини включені до складу не всіх злочинів, а лише деяких, тому в межах загального вчення про склад злочину вони належать до факультативних ознак. Ці обставини можуть характеризувати різні рівні суспільної небезпечності посягання. В складах, де вони підкреслюють типову суспільну небезпечність, такі обставини виступають конститутивними ознаками (див., наприклад, ст. 141 «Порушення прав пацієнта», ч. 1 ст. 152, ч. 1 ст. 153, ч. 1 ст. 154 КК). В складах, де поведінка потерпілого та його стан відображають підвищену суспільну небезпечність, вони розглядаються як ознаки, що обтяжують відповідальність (ч. 3 ст. 143, ч. 2 ст. 144 КК). В складах, де вказані обставини, характеризують знижену суспільну небезпечність злочину, вони відносяться до ознак, що пом’якшують відповідальність (статті 116, 123 КК). У межах загального вчення про склад злочину обставини на боці потерпілого не утворюють ані самостійного елемента злочину (наприклад, як об’єкт злочину), ані узагальненої ознаки складу злочину (наприклад, як потерпілий від злочину). Вони є ознаками об’єктивної сторони злочину, і охоплюються поняттям обстановки вчинення злочину [48, 7] [248]).

Тут же зауважимо, що у науці кримінального права немає єдиного визначення поняття «обстановка вчинення злочину». Під ним розуміють: сукупність конкретних умов, у яких вчинюється злочинна дія (бездіяльність), розвивається об’єктивна сторона злочину і настає злочинний результат (В. Кудрявцев) [100] [249]); конкретні і специфічні об’єктивні умови, в яких відбувається суспільно небезпечне посягання (А. Якупов) [221] [250]); одна з умов, що використовується винним для досягнення своєї мети або є таким збігом подій і обставин, що свідчать як про більшу, так і меншу суспільну небезпечність злочину та злочинця (Г. Крігер) [198] [251]); сукупність передбачених законом обставин, що є зовнішнім оточенням злочинного діяння і характеризується наявністю людей та певних подій (Ф. Бурчак, Є. Фесенко) [220] [252]); певні об’єктивні умови (події), в оточенні яких, з використанням яких чи створенням яких вчиняється злочин [118] [253]); конкретні специфічні об’єктивні умови, що використовуються (або умова, що використовується) винним для досягнення мети або є збігом подій і обставин, які свідчать про більшу або меншу суспільну небезпечність злочину та злочинця (П. Сичов) [197] [254]); сукупність взаємодіючих обставин, при наявності яких відбувається злочин (І. Тяжкова) [108] [255]); конкретні об’єктивні умови, у яких відбувається злочин (М. Панов) [92] [256]), тощо.

На наш погляд, під обстановкою вчинення злочину, що виступає ознакою складу злочину, слід розуміти сукупність таких обставин, при яких вчинюється суспільно небезпечне діяння та (чи) настають суспільно небезпечні наслідки і на які (обставини) вказано в кримінальному законі при формулюванні злочину певного виду.

 

 

 

10