ГоловнаЗворотній зв'язок
Главная->Право->Содержание->4.3.   Психічне ставлення суб’єкта злочину до обставин, пов’язаних з потерпілим, що взаємодіють з суспільно небезпечним діянням

Потерпілий від злочину в криминальному праві

4.3.   Психічне ставлення суб’єкта злочину до обставин, пов’язаних з потерпілим, що взаємодіють з суспільно небезпечним діянням

Встановлення виду психічного ставлення до обставин, які пов’язані з потерпілим і взаємодіють з суспільно небезпечним діянням, як правило, не викликає труднощів у теорії кримінального права та практики його застосування. Виняток складає лише вид відображення у психіці суб’єкта стану безпорадності особи, яка потерпіла від зґвалтування. Так, у постанові  «Про судову практику у справах про зґвалтування та інші статеві злочини» від 27 березня 1992 р. № 4 Пленум Верхового Суду роз’яснив, що зґвалтування слід визнавати вчиненим з використанням безпорадного стану потерпілої у випадках, коли вона за своїм фізичним або психічним станом не могла розуміти характеру і значення вчинюваних з нею дій або не могла чинити опір насильнику, який міг і повинен був усвідомлювати, що потерпіла перебуває саме в такому стані (п. 9) [159] [397]). Таке ж тлумачення ст. 152 КК дається й у деяких науково-практичних коментарях до КК [130] [398]). Разом з тим, в інших коментарях зазначається, що суб’єктивна сторона зґвалтування характеризується прямим умислом, при якому винний усвідомлює, що вчиняє природний статевий акт із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи, і бажає це зробити [131] [399]); підкреслюється, що ґвалтівник усвідомлює, що потерпіла особа перебуває в безпорадному стані [95] [400]).

Останнє рішення є більш обґрунтованим. Безпорадність потерпілої особи є обставиною, що визначає спосіб вчинення зґвалтування (використання безпорадного стану потерпілої особи). Спосіб вчинення злочину тісно пов’язаний із суспільно небезпечним діянням [145] [401]). Інтелектуальний елемент психічного ставлення до суспільно небезпечного діяння при зґвалтуванні може виражатися лише в усвідомленні. Отже, такий же вигляд повинно мати й психічне ставлення до обставини, яка пов’язана з потерпілим та взаємодіє із суспільно небезпечним діянням, а саме до стану безпорадності потерпілої особи.

Наведені міркування дозволяють зробити висновок про необхідність внесення відповідних змін до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду № 4 «Про судову практику у справах про зґвалтування та інші статеві злочини» від 27 березня 1992 р. Згідно з цим, пропонуємо замінити слова: «міг і повинен був усвідомлювати» словом: «усвідомлював».

 

 

 

16