ГоловнаЗворотній зв'язок

Потерпілий від злочину в криминальному праві

ВИСНОВКИ

Викладені у цьому розділі положення дають можливість сформулювати такі висновки.

1. Вимоги, що кримінально-правова наука пред’являє до ознаки складу злочину, цілком поширюються і на деякі види потерпілих від злочинів. Отже, потерпілий є ознакою складу окремих злочинів.

2. Потерпілі, які є ознаками складу певних видів злочинів, у межах загального вчення про склад злочину охоплюються загальним поняттям «потерпілий від злочину», під яким розуміється соціальний суб’єкт, благу, праву чи інтересу якого, що знаходиться під охороною кримінального закону, злочином заподіюється шкода або створюється загроза заподіяння такої і на якого вказано в законі при формулюванні злочину певного виду.

3. Потерпілого від злочину слід відмежовувати від предмета злочину. Поняття цих ознак складу злочину не співпадають між собою ані за змістом, ані за обсягом. Потерпілий – це соціальний суб’єкт, учасник соціальної взаємодії, суспільних відносин; предмет – це матеріальне чи ідеальне благо (річ або явище), з приводу якого існують певні відносини між соціальними суб’єктами. Відмінність потерпілого від предмета полягає й в тому, що першому злочин завжди заподіює шкоду, а другому – у разі вчинення злочину шкода може не заподіюватися.

4. У межах загального вчення про склад злочину потерпілий є додатковою, факультативною ознакою складу злочину. В більшості складів злочинів потерпілий характеризує типову суспільну небезпечність злочину, тобто є конститутивною ознакою. В інших складах, що містять цю ознаку, завдяки їй відображається підвищена суспільна небезпечність, тобто вона виступає обставиною, що обтяжує відповідальність. Вказівкою на потерпілого ніколи не характеризується знижена суспільна небезпечність злочину, тобто потерпілий не може бути ознакою складу злочину, що пом’якшує відповідальність.

5. Залежно від виду соціального суб’єкта, всіх потерпілих, які є ознаками складу окремих злочинів, можна об’єднати у чотири групи: фізичні особи (1), юридичні особи (2), держава (3) інші соціальні утворення (4). У першій групі, залежно від соціального статусу, доцільно виділити дванадцять підгруп: потерпілі, статус яких обумовлюється суспільними відносинами, що забезпечують діяльність вищих органів державної влади, а також політичних партій (1.1.); потерпілі, статус яких обумовлюється відносинами у сфері охорони здоров’я людини (1.2); потерпілі, статус яких обумовлюється відносинами у сфері охорони материнства та дитинства, зокрема, відносинами, що забезпечують нормальний фізичний, психічний та соціальний розвиток неповнолітніх (1.3); потерпілі, статус яких обумовлюється відносинами щодо реалізації людиною статевої свободи (1.4), тощо.

6. Потерпілий є ознакою складу злочину, що характеризує об’єкт злочину, тобто суспільне відношення, яке знаходиться під охороною кримінального закону і на яке посягає злочин. Завдяки вказівці на потерпілого визначаються як основні, так і додаткові об’єкти злочинів. Об’єкти злочинів можуть характеризувати в законі й такі ознаки як благо, суб’єктивне право, юридичний обов’язок, інтерес і регулятивна норма.

7. У структурі об’єкта злочину потерпілий є суб’єктом  (учасником) охоронюваного законом суспільного відношення, благу, праву чи інтересу якого злочином заподіюється шкода або створюється загроза такої.

 

9