yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Різні конспекти лекцій->Содержание->4.4. Вплив амортизації на величину грошового потоку

Проектний аналіз

4.4. Вплив амортизації на величину грошового потоку

            Значною частиною грошового потоку є амортизація, і на­самперед з таких причин:

            - амортизація, як правило, є найбільшою за вартістю статтею витрат у бюджеті інвестування;

            - амортизація знижує податкові зобов'язання;

            - амортизація — це не грошові затрати, тобто ніякі гроші не залишають фірму, вони зостаються у ній, і вона може використовувати ці гроші.

            Існує два варіанти врахування амортизації:

            - за книгами бухгалтерського обліку, які передбачають рівномірне нарахування амортизації;

            - для податкових цілей — форма амортизації прискоре­на. Це дає фірмі можливість знизити оподаткування доходу і, як наслідок, суму своєї заборгованості. Податкова сума дозволяє збільшити чисті доходи фірми.

            Реальну суму амортизації можна визначити шляхом по­рівняння величини зносу на кінець і початок періоду дослі­джень. Різниця між цими показниками відображає грошові відбиття суми амортизації.

            Важливішим економічним бажанням у системі аморти­заційної політики є методи нарахування амортизації. Під методом нарахування амортизації розуміють розподілення вартості засобів праці по роках їхньої служби у повному еко­номічному порядку. В умовах, що передували становленню ринкових відносин, наша практика знала лише один такий метод — рівномірного нарахування амортизації з накопи­ченням її на особливому рахунку і наступному централізо­ваному перерозподіл за об'єктами введення в дію основних фондів. Даний метод побудовано на визнанні прямої залеж­ності між зносом та строком служби. В умовах відносної ста­більності цін на машини та обладнання, розцінок на будів­ничі роботи, низьких темпів інфляції — такий метод нара­хування амортизації має свої позитивні якості:

            - рівномірність надходження до амортизаційного фонду;

            - стабільність та пропорційність у нарахуванні аморти­зації на витрати виробництва та обігу;

            - простота й точність розрахунків;

            Але він має й недоліки:

            - по-перше, його застосування не завжди забезпечує пов­не перенесення вартості основних фондів на вироблений продукт;

            - по-друге, утворюється недоамортизація основних фон­дів, що являє собою пряму втрату вартості, тобто збиток;

            - по-третє, рівномірне нарахування амортизації нерідко не забезпечує концентрацію ресурсів, необхідних для замі­ни засобів праці.

            На сучасному етапі розвитку економіки простежуються зовсім інші умови господарювання: пройшов процес прива­тизації та роздержавлення власності, комерціалізації дер­жавних суб'єктів господарювання, лібералізації цін на базі кризових явищ в економіці, трансформуються засоби та ме­тоди господарювання. Все це викликає необхідність викорис­тання інших методів створення амортизаційних фондів — методів прискореної амортизації.

            Практика свідчить, що знос машин та обладнання зрос­тає в перший період їхньої експлуатації — період освоєння. Потім, упродовж відносно тривалого часу, простежується стабілізація величини зносу, після чого знос знову, але вже більшою мірою зростає. Є нерівномірним і моральний знос, який діє з особливою силою в перший період упроваджен­ня нових машин, коли вони не досягли ще достатнього ступеню зрілості і тому стають застарілими раніш, ніж всти­гають відновити свою вартість. Такій динаміці фізичного і морального зносу безперечно більш відповідають методи прискореної амортизації, які дозволяють списувати більшу частку вартості основних фондів упродовж перших років їхнього служіння.

            Методам прискореної амортизації віддають перевагу в деяких випадках формування амортизаційного фонду не тільки теоретично, але й на практиці. Прискорена аморти­зація більш точно відбиває процес зносу основних фондів, активізує виведення з експлуатації фізично зношеного й морально застарілого обладнання та інших видів основних фондів, відповідає розширенню самостійності суб'єктів гос­подарювання та розвитку ринкових відносин, завданню прискореного оновлення основних фондів. Перевагу при­скореної амортизації можна порівняти з безпроцентною позикою на технічний розвиток підприємства. В першій половині строку служби введених засобів праці штучно підвищуються витрати за рахунок підвищення амортизаційних відрахувань, відповідно занижується прибуток i податок на нього, у розпорядженні господарського суб’єкта залишається більше коштів для фінансування технічного розвитку. У другій половині строку служби простежується протилежна картина. Таким чином, прискорена амортизація має переваги перед іншими видами податкових пільг тому, що додаткові ресурси, які надаються підприємствам за рахунок її  застосування, згодом повертаються до держбюджету.

            Підхід  до застосування рівномірного  або прискореного методу нарахування амортизації  повинен бути диференційованим відносно різних галузей, окремих суб’єктів господарювання та виходити із завдань технічного прогресу, оновлення та підвищення ефективності використання основних фондів, забезпечення зростання продуктивності праці. Тобто в умовах необмежених можливостей застосування різноманітних  методів амортизацій господарський суб’єкт розробляє найбільш ефективну в конкретних умовах господарської діяльності  амортизаційну політику, яка передбачає оптимальне використання як методів рівномірного, так i методів прискореного нарахування амортизацій на різні  види основних фондів.

            Діючі в Україні «Положення про порядок нарахування амортизаційних відрахувань» та «Положення про порядок визначення амортизації  та віднесення амортизаційних відрахувань на витрати виробництва (обігу) передбачають можливість прискорення амортизації  активної частини основних фондів (машини, устаткування, транспортні засоби та інше), яке введено до дії  після 1991 року та використовується для підвищення виробництва засобів обчислювальної техніки, нових прогресивних матеріалів, обладнання, розширення експорту продукції. Перевага при застосуванні прискореної амортизації надасться тим підприємствам, які водночас здійснюють заходи щодо всебічної  заміни зношеної та застарілої техніки новою, більш прогресивною. Крім того, застосування прискореної амортизації дозволено малим підприємствам для стимулювання відновлення машин та устаткування.

            Дозволено перший рік експлуатації  нараховувати до 30 % первісної  вартості основних фондів з терміном служби більш ніж 3 роки. З часом межі застосування методів прискореної амортизації розширюються. Тому в наш час підприємствам харчування необхідно, приділяти особливу увагу прискореній амортизації шляхом розробки економічно обґрунтованої  амортизаційної  політики. При здійсненні  амортизаційної  політики слід врахувати наступні чинники:

            - науково-технічний прогрес у сучасних умовах прискорює моральний знос основних фондів та скорочує строки їхнього служіння, тому науково-технічний прогрес несе у собі об’єктивну тенденцію до підвищення норм амортизації та необхідності  переходу до методів прискорено амортизацій;

            - розвиток ринкових відносин веде до створення найбільш великих об’єднань у важкій промисловості, особливо у виробництві обладнання, де рівень концентрацій виробництва вищий в середньому, ніж у інших галузях, а конкуренція великим об’єднанням утруднена, тому зростання цін на виробниче обладнання випереджує підвищення цін на інші  товари. Внаслідок цього господарчі суб’єкти в усіх галузях намагаються підвищити величину амортизаційних відрахувань не тільки для того, щоб компенсувати це випереджуюче зростання цін на обладнання у даний момент часу. Для того щоб упередити наслідки цього зростання цін, треба максимально підвищити суму амортизаційних відрахувань у даний момент, щоб як скоріше перетворити їх в нове обладнання. Саме тим вони намагаються уникнути падіння реальної величини суми амортизації, що накопичується, яке відбувається внаслідок нарощення техніки;

            - завищення норм амортизації  хоч i приховує частину прибутку від оподаткування, але водночас є  великою вірогідність  негативних наслідків, пов’язаних з впливом інфляції.

            Таким чином, для розробки ефективної амортизаційної політики господарчому суб’єктові треба врахувати всі зовнішні  та внутрішні, як сприятливі, так i несприятливі чинники, та на базі цього виробити сугубо конфіденційний підхід до застосування різних методів амортизації  основних фондів. Тому більш детально проаналізуємо ефективність застосування найбільш поширених методів нарахування амортизації.

            Зупинимося на використанні деяких методів нарахування амортизації  та виявимо їх позитивні якості й недоліки в сучасних умовах господарювання. Це методи рівномірного нарахування амортизаційних відрахувань та прискореної амортизації. Розрахуємо середньорічну суму амортизаційних відрахувань основних фондів, первісну вартість яких визначаємо теоретично як 100 %,  ліквідаційну  вартість 7,8 %, строк служби 5 років:

            - за методом рівномірної амортизації амортизаційних  відрахування розподіляються рівномірно по роках всього строку служіння i становлять 18,44 % (100-7,8/5). Таким чином, використовуючи цей метод амортизації, підприємство може щорічно акумулювати в амортизаційному фонді 18,44 % вартості придбаної  машини;

            - сутність метода подвійного зниження балансової вартості полягає в тому, що підприємство може мати норми амортизацій удвічі  більші  ніж за рівномірний  метод: у нашому випадку норма амортизації  становить 40 % (100/5х2). Ці норми перемножують на залишкову вартість (недоамортизовану  частину машин та обладнання) i таким чином визначають суми амортизаційних відрахувань за кожен рік. За цим методом ліквідаційна вартість основних фондів не вилучається з їх первісної  вартості. Розрахунки занесено до табл. 4.1. Таким чином, використовуючи даний метод нарахування амортизації, підприємство за перші 3 роки акумулює  в амортизаційному фонді 78,4 % (40+ 24 + 14,4) первісної вартості  основних фондів (ОФ);

            - за методом суми років допускають, що основні фонди найбільш інтенсивно використовуються або за перші роки служби, або за останні.

           

            Річні  амортизаційні відрахування розраховують так:

            1) складають цілі  числа років служби (1+2+3+4+5);

            2) визначають дріб від ділення цілих чисел років служби та суми усіх років служби. При цьому дріб від ділення цілого значення останнього року служіння ставлять на перше місце, передостаннього — на друге i т. д. (5/15,4/15, 3/15, 2/15, 1/15);

            3) відповідну для кожного року дріб перемножують із первісною вартістю основних фондів i таким чином визначають суму щорічних амортизаційних відрахувань (табл. 4.2).

 

            Таким чином, за даним методом господарський суб’єкт протягом трьох років експлуатації  придбаного обладнання зосереджує в амортизаційному фонді 80 % (33,3+26,7+20,0) його первісної  вартості. Результати розрахунків узагальнено в табл. 4.3. Так, якщо амортизаційну політику господарського суб’єкта спрямовано на стабілізацію  щорічних амортизаційних відрахувань та їхню рівномірність, то підприємству слід застосувати перший метод — метод рівномірної   амортизації. Якщо господарський суб’єкт прагне оновлення й переозброєння основних фондів на базі використання  відповідних  джерел фінансування, тоді треба застосувати один з методів прискорено амортизацій. За перші два роки експлуатації  основних фондів суми амортизаційних відрахувань за методом подвійного зниження балансової вартості вищі ніж за методом рівномірної   амортизації  у 2,16 разів i у 1,3 разів відповідно, а за методом суми років — у 1,8 разів i 1,44 разів відповідно.

            Тобто господарчий суб’єкт за перший період часу експлуатації  (3 роки) основних фондів, застосовуючи один з методів прискореної амортизації, акумулює до 80 % первісної  вартості даної машини, а використовуючи рівномірний метод, лише 55,3 %, тобто на 24,7 % менше, що негативно вплине на можливості фінансування розвитку основних фондів за рахунок власних коштів.

 

            Крім того, слід врахувати вплив інфляції  на реальну величину амортизаційних відрахувань. Саме в сучасних умовах господарювання даний чинник займає одну з основних позицій у розробці амортизаційної  політики підприємства. В умовах інфляції  із-за заниженої первісної  вартості основних фондів відбуваються викривлення у нарахуванні їх зносу. Пояснення цього в тому, що в умовах інфляції  використання фактичних оцінок при нарахуванні амортизаційних відрахувань призведе до утворення інфляційного надприбутку. У результаті частина коштів економічно необґрунтовано вилучається у вигляді податку, а економічний потенціал підприємства знижується. Крім того, грошові кошти, що накопичуються в амортизаційному фонді, підлягають знецінюванню з часом, що особливо характерно для умов інфляційної  кризи. Саме в сучасній ситуації  найбільш сприятливо використовувати методи прискореної  амортизації, тому що майбутня вартість грошей набагато нижча від теперішньої.

            Виконано розрахунок загальної суми амортизаційних відрахувань за п’ятирічний період за трьома методами формування амортизаційного фонду з урахуванням дисконтування. Теоретично рівень інфляції  визначено як 150 % протягом року. При розрахунках використано наступну загальновідому формулу:

де PV – теперішня вартість грошей; FV – майбутня вартість грошей;  R – базовий рівень інфляції; N – кількість періодів.

            Результати розрахунку подано у табл. 4.4

            З таблиці видно, що реальна вартість амортизаційних відрахувань за рівномірним  методом значно нижча, ніж за прискореними та складає 56,1 % (29,24/47,524х100) у порівнянні  з методом суми років. Таким чином, використовуючи методи прискореної амортизації, господарчий суб’єкт. може хоч би частково зберегти кошти амортизаційного фонду від впливу інфляції  та, крім того, за перші три роки експлуатації  акумулювати до 99,3 % (79,1+22,5+6,7) за методом подвійного зниження балансової вартості,  загальної суми амортизаційних відрахувань.

 

Контрольні запитання

 

1. Сформулюйте основне завдання проектного аналізу.

2.Які методологічні принципи застосовуються при розрахунку грошових потоків проекту?

3. Що слід розуміти під безповоротними витратами?

4. У чому полягає цінність  проекту?

5. В чому полягає сутність концепції альтернативної вартості?

6. Що слід розуміти під неявними вигодами?

7. Які  чинники впливають на зміну вартості грошей у часі?

8. У чому полягає сутність процесу дисконтування? У яких випадках застосовують дисконтування?

9. Які види грошових потоків використовують у практиці проектного аналізу?

10.Як впливає амортизація на грошові потоки проекту?

11. Які методи нарахування амортизації  застосовуються у проектному  аналізі?

12. У чому полягає сутність рівномірного нарахування амортизації? Розкрийте його позитивні та негативні риси.

13. У чому полягають позитивні аспекти застосування методів прискореної  амортизації. Схарактеризуйте відомі  Вам методи прискореної амортизації.

14. Як впливає інфляція на грошові потоки проекту? Як можна врахувати вплив інфляції  на проект?

15. Що визначає формула Фiшера?

 

ТЕСТИ

1. Цінність  проекту це різниця його:

            а) позитивних та негативних результатів;

            б) кінцевих i початкових потоків;

            в) доходів i собівартості.

2. Зроблені витрати, які неможливо відшкодувати прийняттям чи неприйняттям даного проекту, це:

            а) витрати проекту;

            б) безповоротні витрати проекту;

            в) собівартість проекту;

            г) неявні вигоди проекту.

3. Неодержані доходи від найкращого альтернативного використання активу, внаслідок чого відбувся неявний грошовий приплив, — це:

            а) витрати проекту;

            б) безповоротні витрати проекту;

            в) собівартість проекту;

            г) неявні вигоди проекту.

4. Визначальною рисою різних  економічних систем е те, яким чином враховуються при прийнятті рішень:

            а) витрати проекту;

            б) економічна ефективність;

            в) собівартість проекту;

            г) альтернативна вартість.

5. Вартість використовуваного певним чином ресурсу, що визначається цінністю, яку він міг би мати при використанні найкращим з можливих альтернативних способів, — це:

            а) реальна вартість ресурсу;

            б) фактична вартість ресурсу;

            в) собівартість використання ресурсу;

            г) альтернативна вартість ресурсу.

б. Рішення, прийняття одного з котрих виключає прийняття іншого, — це:

            а) взаємовиключні рішення;

            б) заміщувальні  рішення;

            в) умовні рішення;

            г) взаємодоповнюючі рішення;

            д) синергетичнi рішення.

7. Рішення, прийняття одного з котрих збільшує ефективність прийняття іншого, — це:

            а) взаємовиключні рішення;

            б) заміщувальнi рішення;

            в) умовні рішення;

            г) взаємодоповнюючі рішення;

            д) синергетичнi рішення.

8. Рішення, реалізація одного з яких є  необхідною умовою реалізації  іншого, — це:

            а) взаємовиключні рішення;

            б) замiщувальнi рішення;

            в) умовні рішення;

            г) взаємодоповнюючі рішення;

            д) синергетичнi рішення.

9. Рішення, прийняття одного з котрих є можливим лише за умови прийняття іншого, — це:

            а) взаємовиключні рішення;

            б) замiщувальнi рішення;

            в) умовні рішення;

            г) взаємодоповнюючі рішення;

            д) синергетичнi рішення.

10. Рішення, прийняття яких тим чи іншим чином сприяє досягненню різних цілей, — це:

            а) взаємовиключні рішення;

            б) замiшувальнi рішення;

            в) умовні рішення;

            г) взаємодоповнюючі рішення;

            д) синергетичні  рішення.

11. Процес, який характеризується підвищенням загального рівня цін в економiцi певної країни та зниженням купівельної  спроможності грошей, — це:

            а) девальвація;

            б) інфляція;

            в) криза;

            г) дефляція.

12. Приведення майбутньої  вартості витрат до початкового періоду називають:

            а) дисконтуванням;

            б) нарощуванням;

            в) визначенням простого відсотка;

            г) визначенням складного відсотка.

13. При внеску у 1000 гривень i позиковій ставці 20 % сума вiдсотка за рік становить:

            а) 150 грн.;

            6) 200 грн.;

            в) 250 грн.;

            г) 220 грн.

14. Через два роки особа одержить 121 гривню при 10 % складній позиковій ставці. Тоді сума внеску складатиме:

            а) 90 грн.;

            б) 100 грн.;

            в) 110грн;

            г) 120 грн.

15. Економічний зміст дисконтування пов’язаний з:

            а) визначенням майбутньої вартості грошових потоків;

            б) визначенням величини певних грошових потоків;

            в) щорічною оцінкою фінансових активів проекту;

            г) упорядкуванням грошових потоків різних років.

16. Ануїтет — це грошовий потік, коли:

            а) надходження вар’їрують по роках;

            б) надходження постійні  по роках;

            в) однакові надходження через однакові періоди часу;

            г) однакові надходження через довготривалі періоди часу.

17. Підприємство одержало позику на 1 рік у розмірі  100 тис. гри з умовою повернення 120 тис. грн. — позикова ставка складатиме:

            а) 9%;

            6)10%;

            в)15 %;

            г) 20%.

 

18. Різниця між грошовими надходженнями та витратами проекту — це:

            а) грошовий потік;

            6) позитивний грошовий потік;

            в) негативний грошовий потік;

            г) дисконтова ний грошовий потік.

19.Фактичнi чисті грошові кошти, що надходять у фірму чи витрачаються нею протягом певного періоду, — це:

            а) загальний грошовий потік;

            6) операційний грошовий потік;

            в) фінансовий грошовий потік;

            г) чистий грошовий потік.

20.Надходження та витрати грошових коштів, пов’язані зі змінами власного та позикового довгострокового капіталу, — це:

            а) загальний грошовий потік;

            6) операційний гроновий потік;

            в) фінансовий грошовий потік;

            г) чистий грошовий потік.

21.Фактичні  надходження або витрати грошових коштів у результаті поточної  діяльності  фірми — це:

            а) загальний грошовий потік;

            6) операційний грошовий потік;

            в) фінансовий грошовий потік;

            г) чистий грошовий потік.

22. Загальні зміни у залишках грошових коштів фірми за певний період характеризують:

            а) загальний грошовий потік;

            6) операційний грошовий потік;

            в) фінансовий грошовий потік;

            г) чистий грошовий потік.

23. Грошові потоки, що стосуються  інвестиційного  проекту, називають:

            а) загальними грошовими потоками;

            6) додатковими грошовими потоками;

            в) кумулятивними грошовими потоками;

            г) чистими грошовими потоками.

24.Чистi грошові потоки протягом тривалого періоду називають:

            а) загальними грошовими потоками;

            6) додатковими грошовими потоками;

            в) кумулятивними грошовими потоками;

            г) чистими  грошовими потоками.

25. Амортизацію відносять до:

            а) явних надходжень;

            6) альтернативних надходжень;

            в) неявних надходжень.

26. При внеску 1000 гривень i позиковій ставці 20% сума вiдсотка за 2 роки становить:

            а) 220 грн.;

            6) 240 грн.;

            в) 400 грн.;

            г) 440 грн.

27.Через два роки особа одержить 242 гривні при 10 % складній позиковій ставці. Тоді сума внеску складатиме:

            а) 200 грн.;

            6) 210 грн.;

            в) 215 грн.;

            г) 220грн.

28. Амортизаційного  відрахування розподіляються рівномірно по роках всього періоду служби засобів праці при:

            а) рівномірному методі нарахування амортизації;

            6) методи подвійного зниження балансової вартості;

            в) методі суми років.

29. Інфляція впливає на величину амортизаційних відрахувань шляхом:

            а) підвищення їхньої реальної вартості;

            6) зниження їхньої  реальної вартості;

            в) не впливає  зовсім.

30. При здійсненні  амортизаційної політики  слід ураховувати:

            а) рівень розвитку підприємства;

            6) рівень кваліфікації  праці;

            в) рівень НТП, розвиток ринкових відносин.

31. Ви одержали позику на 1 рік у розмірі  20 тис. грн. з умовою повернення 24 тис. грн.-позикова ставка складатиме:

            а) 9 %;

            6)10%;

            в)15 %;

            г) 20%.

32. Якщо позикова ставка складатиме 10 % річних, тоді при одержанні позики у 1000 гривень на З роки треба сплатити за весь період використання позики:

            а) 200 грн.;

            6) 221 грн.;

            в) 300 грн.;

            г) 331 грн.

33. Принцип альтернативної вартості передбачає урахування:

            а) основних вигод проекту;

            6) неявних вигод проекту;

            в) явних вигод проекту.

34. Амортизація впливає на податкові зобов’язання шляхом:

            а) їхнього зниження;

            6) їхнього підвищення;

            в) не впливає зовсім.

35. Вигоди, що не мають прямої грошової оцінки, відносять до:

            а) основних вигод проекту;

            6) неявних вигод проекту;

            в) явних вигод проекту.

36.Нестабільність або невизначеність у майбутньому визначають як:

            а) інфляцію;

            6) деномінацію;

            в) ризик.

37. Залежність між реальною та грошовою ставкою доходу визначають за допомогою:

            а) нормального розподілу вірогідностей;

            6) функції  Лапласа-Гауса;

            в) формули Фiшера.

38. Перевага, віддана наявним грошам перед іншими цінностями та ризикованими вкладеннями:

            а) інфляція;

            6) схильність до ліквідності;

            в) схильність до ризику.

 

 

14