yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Різні конспекти лекцій->Содержание->1.2. Інвестиційні ресурси підприємств та основи їхнього фінансування

Проектний аналіз

1.2. Інвестиційні ресурси підприємств та основи їхнього фінансування

            Усі напрямки і форми інвестиційної діяльності фірми здійснюються за рахунок сформованих нею інвестиційних ресурсів. Інвестиційні ресурси являють собою усі види грошо­вих та інших активів, залучених для здійснення вкладень в об'єкти інвестування. Стратегія формування інвестиційних ресурсів є важливим елементом не тільки інвестиційної, але і фінансової стратегії фірми. Розробка такої стратегії повин­на забезпечити безперебійну інвестиційну діяльність у передбачених обсягах; найбільш ефективне використання фінансових засобів, що спрямовані на цю мету, а також фінансову стійкість фірми у довгостроковій перспективі. Розробка стратегії формування інвестиційних ресурсів фір­ми здійснюється за наступними етапами:

            - прогнозування потреби у загальному обсязі інвести­ційних ресурсів;

            - вивчення можливостей формування інвестиційних ре­сурсів за рахунок різних джерел;

            - визначення методів фінансування інвестиційних про­ектів;

            - оптимізація структури джерел формування інвестицій­них ресурсів.

            Фінансовою основою інвестиційних ресурсів в умовах ринкових відносин є інвестиції. Перехід до регульованих ринкових відносин повинен докорінно змінити інвестицій­ну політику держави з метою підсилення її впливу на інвес­тиційний процес за допомогою ринкових регуляторів. Го­ловним об'єктом регулювання виступають інвестиції. Інвес­тиції, відповідно до закону України «Про інвестиційну діяльність», виражають усі види майнових та інтелектуаль­них цінностей, які вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, у результаті якої формується прибуток чи досягається соціальний ефект. Інвестиції є ба­гатогранною економічною категорією, яку класифікують за різними напрямками:

            1. За категоріями, для яких було одержано оцінки. А саме, речові (відбиті та не відбиті в людях) та неречові (відбиті та не відбиті в людях). Неречові інвестиції (витрати на досліджен­ня та розробки, освіту, фахову підготовку, медичне обслуго­вування, переміщення трудових ресурсів), як правило, від­биті в речовому капіталі, як матеріалізованому, так і не ма­теріалізованому в людини. Це дало змогу використовувати інші варіанти класифікацій на відбиті та не відбиті в людях. Речові інвестиції порівняно з неречовими є матеріальними, тілесними. Вони мають здібність віддзеркалювати у собі ре­чові якості або продуктивності матеріальних чинників виробництва. Речові інвестиції та капітал, не відбиті в людях, охоплюють чинники виробництва, які зараховують до «ба­гатства», — будови, споруди, землі та інші натуральні ресур­си, машини та устаткування довгострокового використання.

            2. Залежно від часу вкладання та випуску:

            а) багаторазові капіталовкладення — одноразовий ви­пуск продукції. Витрати у вигляді капіталовкладень ешелоновано в часі протягом певного періоду, а випуск продукції здійснюється в один момент часу. Такі риси притаманні ви­робничим процесам, що являють собою послідовність опе­рації обробки сировини для виробництва готової продукції;

            б) одноразові капіталовкладення — одноразовий випуск продукції. Витрати у вигляді капіталовкладень виникають в один-єдиний момент, і так само і продукція, що виробляєть­ся завдяки цьому капіталовкладенню;

            в) одноразові вкладення — багаторазовий випуск про­дукції.

            Витрати у вигляді капіталовкладень виникають у один момент часу, а продукція, вироблена за його допомогою, протягом усього строку служби;

            г) багаторазові капіталовкладення — багаторазовий ви­пуск продукції.

            Витрати у вигляді капіталовкладень розподілено в часі протягом довгострокового періоду, продукція виробляєть­ся за його допомогою безперервно протягом усього терміну його служби.

            3. Залежно від спонукальних мотивів:

            а) відтворювальні капіталовкладення, коли старе устат­кування, що стає непридатним унаслідок фізичного або мо­рального зносу, замінюють новим;

            б) чисті капіталовкладення, що йдуть на розширення виробництва, яке дозволяє підприємствам не відставати від зміни попиту в динамічних секторах народного господар­ства. Розширення виробництва може мати кількісний — за зростання споживання даної продукції, або якісний — у виг­ляді виробництва нового продукту на доповнення до існую­чого асортименту — характер;

            в) капіталовкладення для технічного оновлення устатку­вання, метою якого є зниження витрат виробництва (тех­нічне оновлення й відтворення основних фондів іноді спів­падають);

            г) стратегічні капіталовкладення — продукцію, що ви­роблено за їх допомогою, не можна точно виміряти прямим методом. Серед «захисних» капіталовкладень виділяють ті, що мають за мету на основі вертикальної інтеграції захища­ти підприємство від необхідності купувати низькоякісне або занадто дороге устаткування. Серед агресивних та захисних капіталовкладень особливе місце посідають витрати на нау­кові дослідження.

            4. Залежно від ціни продажу додаткової продукції:

            а) капіталовкладення є малими, якщо ціна продажу до­даткової продукції не залежить від їхнього розміру;

            б)  капіталовкладення є великими, якщо ціна продажу додаткової продукції залежить від розміру інвестицій.

            Слід відзначити, що наведена класифікація інвестицій не є єдиною. Інвестиції в об'єкти підприємницької діяль­ності здійснюються в різноманітних формах.

            1. За об'єктами вкладання коштів виокремлюють реальні та фінансові інвестиції.

            Реальні інвестиції — вкладання коштів у реальні активи, як матеріальні, так і нематеріальні (іноді вкладення коштів у нематеріальні активи, пов'язані з науково-технічним прог­ресом, характеризують як інноваційні інвестиції).

            Фінансові інвестиції — вкладення коштів у різноманітні фінансові інструменти (активи).

            2.  За характером участі в інвестуванні виокремлюють прямі та непрямі інвестиції.

            Прямі інвестиції — це безпосередня участь інвестора у виборі об'єктів інвестування та вкладання коштів.

            Непрямі інвестиції — це інвестування, опосередковане іншими особами, — інвестиційними або фінансовими посе­редниками.

            3. За періодом інвестування виокремлюють короткост­рокові та довгострокові.

            Короткострокові інвестиції — це вкладання капіталу на період не більше одного року (короткострокові депозитні вклади тощо).

            Довгострокові інвестиції — це вкладання капіталу на період більше за 1 рік. У практиці великих підприємств дов­гострокові інвестиції деталізують таким чином: а) до 2-х років; б) від 2-х до 3-х років; в) від 3-х до 5-ти років; г) по­над 5 років.

            4. За формами власності інвестора виокремлюють інвес­тиції приватні, державні, іноземні та спільні.

            5. За регіональними ознаками виокремлюють інвестиції в самій державі та за кордоном.

            Інвестиції доцільно вивчати не в статиці, а в динаміці, тобто в процесі зміни форм вартості та перетворення їх на кінцевий продукт інвестиційної діяльності даного періоду. Інвестування — це дія, спрямована на створення майбутніх чистих прибутків (соціальних ефектів). Інвестування може здійснюватися як з використанням грошових коштів, так і без нього. Виходячи з цього виокремлюють три види інвес­тування: пряме, проміжне, непряме.

            Пряме інвестування — це перетворення предмета праці на засоб виробництва, обходячи проміжний етап формуван­ня грошових коштів (капіталу).

            Проміжний механізм інвестування засновано на вико­ристанні власних грошових коштів (капіталу). Сутність да­ного механізму полягає втому, що суб'єкт господарювання фінансує розширення засобів виробництва за рахунок влас­них грошових коштів, які вилучено з одержаного прибутку. Цей механізм інвестування подібний до безпосереднього інвестування тим, що діє в межах однієї власності, але вда­ному випадку інвестування не здійснюється в натурально­му вигляді, а входить до «грошового» етапу. На практиці цей механізм діє наступним чином: у кінці кожного звітного періоду (року) певна частина прибутку не розподіляється. Вона залишається у власності суб'єкта господарювання та надходить до резервного рахунку. Згодом кошти, які акуму­люються на цьому рахунку, можуть бути використані на закупівлю додаткових засобів виробництва. Ця операція міс­тить у собі риси непрямого інвестування:

            - по-перше, рішення про нерозподілення частини при­бутку за своєю сутністю є адекватним заощадженню та ре­зервний рахунок відбиває процес поступового нагрома­дження грошового капіталу;

            - по-друге, використання резервних відшкодувань — це і є інвестування.

            Але той факт, що ця операція починається й проходить у межах одного суб'єкта господарювання (капіталу) без за­лучення зовнішніх ресурсів, дозволяє вважати даний ме­ханізм замкненим.

            Механізм непрямого інвестування засновано на подо­вженому обігу капіталу, оскільки в ньому присутні як міні­мум два власники: той, у кого формуються заощадження, та той, хто здійснює інвестування. Даний механізм проходить три етапи: утворення заощаджень у одних суб'єктів госпо­дарювання, виникнення потреб у інших суб'єктів господа­рювання та їх взаємодія.

            Головними етапами будь-якого інвестування є :

            - перетворення ресурсів на капітальні вкладення (витра­ти), тобто процес трансформування інвестицій у конкретні інвестиційні ресурси чи об'єкти інвестиційної діяльності;

            - перетворення вкладених коштів на приріст капітальної вартості, що характеризує кінцеве споживання інвестицій і одержання нової споживчої вартості;

            - приріст капітальних вартостей у формі доходу або со­ціального ефекту, тобто реалізація кінцевої мети інвести­ційної діяльності.

 

Контрольні запитання

 

1.    Розкрийте сутність стратегії діяльності під­приємства.

2.    У чому різниця між стратегією та інвестицій­ною стратегією підприємства?

3.    На які цілі зорієнтовано інвестиційну стра­тегію підприємства?

4.    На основі яких напрямків базується форму­вання інвестиційної стратегії підприємства?

5.    Назвіть умови визначення періоду форму­вання інвестиційної стратегії підприємства.

6.   Які напрямки має інвестиційна стратегія підприємства?

7.   Які критерії використовують під час визна­чення ефективності інвестиційної стратегії підприємства?

8.   Що слід відносити до інвестиційних ресурсів підприємства?

9.    Розкрийте сутність стратегії формування ін­вестиційних ресурсів підприємства.

10.  Назвіть та схарактеризуйте етапи формуван­ня інвестиційних ресурсів підприємства.

11.  Що є фінансовою основою інвестиційних ресурсів?

12. Які напрямки класифікації інвестицій ви знаєте?

13. Схарактеризуйте етапи інвестування.

 

ТЕСТИ

1. Формування довгострокових цілей діяльності підприємства і розробка шляхів їхньої реалізації — це:

            а) стратегія підприємства;

            б) тактика підприємства;

            в) управління підприємством;

            г) інвестиційна стратегія підприємства.

2. Формування системи довгострокових цілей інвестиційної діяльності підприємства і вибір найбільш ефективних шляхів їхнього досягнення — це:

            а) стратегія підприємства;

            б) тактика підприємства;

            в) управління підприємством;

            г) інвестиційна стратегія підприємства.

3. Розробка інвестиційної стратегії фірми в основному орієнто­вана на:

            а) довгострокові перспективи;

            б) тактичні цілі;

            в) оперативні цілі.

4. Формування інвестиційної стратегії фірми базується на прог­нозуванні:

            а) кон'юнктури інвестиційного ринку;

            б) інвестиційного клімату;

            в) умов здійснення інвестиційної діяльності;

            г) усі відповіді правильні.

5. Для оцінки ефективності інвестиційної стратегії використову­ють критерії:

            а) узгодженість інвестиційної стратегії з зовнішнім середови­щем;

            б) сприятливість інвестиційного клімату;

            в) рівень економічного розвитку регіону здійснення;

            г) наявність демократичних процесів.

6. Вкладення коштів у різноманітні фінансові інструменти — це:

            а) фінансове інвестування;

            б) реальне інвестування;

            в) непряме інвестування.

7. Фінансовою основою інвестиційних ресурсів є:

            а) інвестиції;

            б) капіталовкладення;

            в) прибуток;

            г) амортизація.

8. За об'єктами вкладання коштів інвестиції підрозділяють на:

            а) малі та великі;

            б) реальні та фінансові;

            в) довгострокові та короткострокові;

            г) прямі та непрямі.

9. За характером участі в інвестуванні інвестиції підрозділяють на:

            а) малі та великі;

            б) реальні та фінансові;

            в) довгострокові та короткострокові;

            г) прямі та непрямі.

10. За періодом інвестування інвестиції підрозділяють на:

            а) малі та великі;

            б) реальні та фінансові;

            в) довгострокові та короткострокові;

            г) прямі та непрямі.

11. За формами власності інвестора інвестиції підрозділяють на:

            а) приватні, державні, іноземні та спільні;

            б) реальні та фінансові;

            в) інвестиції в самій державі та за кордоном;

            г) прямі та непрямі.

12. За регіональними ознаками інвестиції підрозділяють на:

            а) приватні, державні, іноземні та спільні;

            б) реальні та фінансові;

            в) інвестиції в самій державі та за кордоном;

            г) прямі та непрямі.

13. Залежно від ціни продажу додаткової продукції інвестиції підрозділяють на:

            а) малі та великі;

            б) реальні та фінансові;

            в) довгострокові та короткострокові;

            г) прямі та непрямі.

14. Дія, спрямована на створення майбутніх чистих прибутків (соціальних ефектів) шляхом вкладання деяких коштів, — це:

            а) капіталовкладення;

            б) інвестування;

            в) кредитування.

15. Перетворення предмета праці на засоб виробництва, обходячи проміжний етап формування грошових коштів (капіталу), — це:

            а) капіталовкладення;

            б) пряме інвестування;

            в) непряме інвестування.

16. Інвестування, опосередковане іншими особами — інвестицій­ними або фінансовими посередниками — це:

            а) довгострокове інвестування;

            б) короткострокове інвестування;

            в) непряме інвестування.

17. Вкладання капіталу на період не більше одного року — це:

            а) довгострокове інвестування;

            б) короткострокове інвестування;

            в) непряме інвестування.

18. Вкладання коштів у реальні активи — це:

            а) довгострокове інвестування;

            б) реальне інвестування;

            в) непряме інвестування.

19. Усі види грошових та інших активів, залучених для здійснення вкладень в об'єкти інвестування, являють собою:

            а) матеріальні ресурси;

            б) інвестиційні ресурси;

            в) фінансові ресурси;

            г) залучені ресурси.

20. Якщо ціна продажу додаткової продукції залежить від розміру інвестицій, інвестиції називають:

            а) довгостроковими;

            б) малими;

            в) непрямими.

 

4