yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Педагогика->Содержание->Підготовка студентів до сімейного життя

Социальная педагогика

Підготовка студентів до сімейного життя

 

Готуючись створити сім’ю, студенти повинні пам’ятати про те, що сімейне життя – це не тільки реалізація ідеальних уявлень про шлюб, які склалися у молодих людей до шлюбу, але і реальне життя двох, а пізніше й кількох людей, при всій його складності і багатогранності. Створення сім’ї є самим відповідальним кроком, який людина здатна робити у своєму житті і потребує від неї особистої зрілості. Перш за все, це стосується готовності брати на себе відповідальність за інших людей (членів сім’ї). Подружнє життя включає безперервні переговори, укладання угод, компроміси і, звичайно, подолання труднощів та вирішення конфліктів. Якщо не відбудеться взаємної адаптації, то подружжя стає на шлях розлучення навіть за наявності сильних любовних почуттів і необхідних матеріальних і житлових умов. Отже, молоді люди повинні чітко уявляти те, яким має бути їхнє майбутнє подружнє життя і відповідним чином готуватися до нього, особливо у дошлюбний та передшлюбний періоди. Для полегшення такої роботи  нами для студентів розроблено практичні рекомендації щодо самостійної підготовки до створення сім’ї. Висвітлення змісту цих рекомендацій і є метою нашої статті.

Результати аналізу наукової літератури [1-4] та емпіричного дослідження дозволили нам уточнити і визначити вимоги, яким повинен відповідати студент, готуючи себе до створення сім’ї. Зокрема, студент повинен володіти:

– навичками здорового способу життя (загартовуватися, займатися спортом, дотримуватися гігієни, позбавлятися шкідливих звичок). Це є основою підтримання та збереження фізичного та психічного здоров’я;

– здатністю планувати сімейний бюджет та матеріально утримувати сім’ю (бути працевлаштованим і спроможним вирішувати життєво важливі питання та розподіляти сімейний бюджет). Це є основою самостійності та відповідальності за сім’ю;

–  уміннями будувати міжособистісні стосунки зі шлюбним партнером;

– умінням спланувати народження здорової та бажаної дитини (уникати небажаної вагітності, попереджати захворювання статевої системи, вибирати сприятливий час для народження дитини).

На наш погляд, основними проблемами майбутнього подружжя на початковому етапі створення сім’ї є:

а) відокремлення від батьківської сім’ї та встановлення зовнішньої межі молодої сім’ї;

б) розподіл сімейних ролей та сфер відповідальності.

Ці проблеми ставлять перед молодим подружжям такі завдання:

–  досягнути фінансової та матеріальної незалежності від батьків;

–  посилити емоційний зв’язок у подружній підсистемі;

–  зберегти емоційний контакт з батьківською сім’єю;

–  встановити оптимальний баланс близькості та віддаленості;

–  з’ясувати круг осіб, які будуть допущені в сім’ю;

–  засвоїти подружні обов’язки;

–  узгодити систему цінностей, а також особисті та сімейні цілі;

–  з’ясувати сфери відповідальності та розподілити обов’язки;

–  пройти сексуальну адаптацію один до одного.

У процесі самостійної підготовки до створення сім’ї студентам потрібно чітко з’ясувати яким чином може проходити відокремлення молодої сім’ї від батьківської сім’ї. Адже, як свідчать дослідники Е. Г. Ейдеміллер, В. Юстіцкіс, Р. Р. Калініна та ін. [4; 5], погодившись з бажанням своєї дитини створити власну сім’ю, а також з  вибором нею шлюбного партнера, батьки не завжди готові надати новоствореній сім’ї повну автономність. Вони продовжують й надалі грати батьківську роль, вмішуючись у життя молодят. Батьки часто нав’язують молодій сім’ї норми та традиції, що вже існують в їхній родині. При цьому батьки мають змогу маніпулювати дітьми, зважаючи на їх фінансову та матеріальну залежність  від них.

Тому студенту належить зарання продумати шляхи фінансування своєї майбутньої сім’ї та варіанти розв’язання житлової проблеми. Крім цього важливо не втратити стосунки з батьками і зберегти емоційний контакт з батьківською сім’єю. Якщо у молодої сім’ї відсутнє своє житло і вона планує жити разом з батьками, то потрібно вміти пристосовуватися до їхньої думки і рахуватися з їхніми вимогами. Якщо молода сім’я претендує на автономність, то потрібно зважити свої можливості і встановити оптимальний баланс у стосунках з батьками. Результативність такої роботи значною мірою залежить від уміння і бажання молодих людей прислухуватися до думки батьків, не загострювати стосунки, аргументовано та логічно пояснювати свою точку зору, знаходити компроміс та ін.

Наступна проблема молодої сім’ї, вирішення якої потребує відповідної підготовки від молодої людини, це проведення розподілу сімейних ролей та сфер відповідальності. Психологічна сутність цієї проблеми полягає в тому, що кожен з членів подружньої пари є індивідуальністю, а отже з індивідуальною своєрідністю психічного складу, що виявляється у різному відношенні до оточуючого світу, праці, інших людей та самого себе. Відповідно це може породити певні проблеми в узгодженні системи цінностей, сфер відповідальності тощо. Отже, самостійна підготовка студента має включати вивчення сімейного кодексу України і, зокрема, прав та обов’язків членів сім’ї. Важливо усвідомити те, що кожен з подружжя повинен турбуватися про сім’ю. При цьому дружина та чоловік зобов’язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім’ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Вони відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім’ї за свою поведінку в сім’ї.

Зважаючи на те, що інтегральним показником динаміки життєво важливих для сім’ї функцій, який виражає якісний аспект соціально-психологічних процесів в будь-якій сімейно-шлюбній взаємодії, є «психологічне здоров’я сім’ї», виникає потреба у вивченні студентами змісту цього поняття. Перш за все, студентам потрібно знати, що до показників, за якими потрібно оцінювати психологічне здоров’я сім’ї, фахівці відносять: подібність сімейних цінностей; функціонально-рольову узгодженість; соціально-рольову адекватність, або міру здійснення очікувань членів сім’ї стосовно один одного; відсутність протиріч між роллю і особистістю; адаптивність або міра пристосування до соціально-психологічного клімату родини, прагнення зберегти комфортні сімейні стосунки; емоційну задоволеність шлюбом, сімейними стосунками; спрямованість на сімейне довголіття, усвідомлене прагнення до нових сімейних цілей та ін.

Потрібно пам’ятати, що психологічне здоров’я сім’ї на думку дослідників Т. В. Андрєєвої, О. І. Бондарчука,  прямо пропорційно залежить від психологічного клімату сім’ї, що є стійким емоційним настроєм, результатом особливостей і якості взаємостосунків членів сім’ї [1; 2]. Психологічний клімат сім’ї змінюється і залежить від самих членів сім’ї. Він може бути сприятливим, несприятливим (конфлікти, сварки, знервованість), суперечливим (повна злагода, чи сварки). Характерні ознаки сприятливого сімейного мікроклімату – згуртованість членів сім’ї, доброзичливість, почуття захищеності, терпимість, взаємна повага, взаємодопомога, чуйність, співчуття, прагнення допомагати один одному, співпереживання, відповідальність за сім’ю та кожного її члена. Велике значення для психологічного клімату сім’ї має доброзичливе внутрішньосімейне спілкування. Сімейний мікроклімат, на який впливають стійкий позитивний емоційний настрій, взаєморозуміння, взаємодопомога, доброзичливість, позначається на настрої членів сім’ї, загальному стилі їхнього життя. Взаєморозуміння в шлюбі передбачає взаємоповагу чоловіка та дружини, їхню здатність точно розуміти один одного, ставати на точку зору партнера, розуміти причини й цілі його вчинків. Щодо взаємодопомоги у шлюбі, то вона виявляється в здатності правильно і своєчасно реагувати на слова, на прохання, надавати допомогу у важких ситуаціях, в умінні разом відпочивати, знімати напругу, втому, стрес.

У такій сім’ї наявне бажання разом проводити вільний час, вихідні дні, відпустку. Вона відкрита як для внутрішньосімейного (між подружжям, подружжям і дітьми, подружжям і батьками), так і для позасімейного (з друзями, сусідами, знайомими) спілкування, створює душевний комфорт, рятує від нервових перевантажень. Знервованість, відсутність побутових вигод, постійна роздратованість, грубість, сварки, чвари, піклування лише про власний комфорт, відсутність милосердя у членів сім’ї призводять до негативного емоційно-психологічного мікроклімату. Такі життєві умови подружжя, а також дітей зумовлюють депресивні стани, емоційне перенапруження, дефіцит позитивних емоцій, стресові ситуації. До останніх можуть призводити невміння раціонально вирішувати матеріально-економічні та житлово-побутові проблеми, сексуальна дисгармонія, конфліктність, що прогресує на основі алкоголізму, аморальної поведінки, наявності у членів сім’ї таких якостей особистості, як ревнощі, надмірна образливість, егоїзм, небажання поступатись власними інтересами, зручностями заради ближнього.

Крім цього, студенту важливо знати, що ознаками стабільної сім’ї є: наявність житла та належних побутових умов; задоволеність подружжя розподілом господарсько-побутових обов’язків в сім’ї; відсутність фінансових труднощів; здоров’я всіх членів сім’ї; взаємна довіра та повага між членами сім’ї; взаємодопомога та взаємопідтримка між членами сім’ї; відповідність поведінки членів сім’ї очікуванням кожного з них; високий рівень емоційної взаємодії подружжя; відсутність ревнощів; відсутність зловживань спиртними напоями та іншими шкідливими речовинами; задоволеність членів сім’ї результатами сімейно-шлюбної взаємодії. Побудувавши стабільну сім’ю, людина має можливість отримати психологічний захист та розрядку, особливо у важкі періоди життя. Допомагаючи іншим, кожен член сім’ї має можливість отримати таку допомогу й сам.

Студенту потрібно чітко уявляти, а отже вивчати сутність та зміст основних функцій сім’ї. На думку Р. Р. Калініної [5], сім’я як суспільне явище виконує дві групи функцій:

1) соціальні, тобто є функції, що покладаються на неї суспільством (для чого суспільству потрібен такий соціальний інститут, як сім’я, що суспільство від нього чекає);

2) психологічні, тобто функції, як їх сприймають члени сім’ї (для чого люди створюють сім’ю, чого вони від неї чекають, на задоволення яких індивідуальних психологічних потреб направлені їх взаємини).

До соціальних можна віднести наступні функції:

-    функція репродукції як підтримка біологічної безперервності суспільства;

-    функція виховання як підтримка культурної безперервності суспільства.

До психологічних функцій можна віднести:

-  функція кооперації як співробітництво і взаємодопомога членів сім’ї, підтримка один одного в якихось починаннях, справах, у вирішенні тих або інших проблем, з якими стикається кожен член сім’ї впродовж життя;

-    функція інтимності як засіб задоволення потреби у взаємній любові, емоційній близькості, емоційній прихильності, особистісно орієнтованому спілкуванні членів сім’ї, у взаєморозумінні;

-    функція рекреації, або відновна функція, як можливість моральної і психологічної підтримки один одного, можливість зняти напругу, одержану поза сім’єю;

-    функція самоактуалізації як надання кожному члену сім’ї можливості якнайповнішого виявлення і розвитку свого особистісного потенціалу, особистісного зростання.

Дослідники по-різному називають вказані вище функції, проте, що стосується змістовної інтерпретації, то їхня думка в основному збігається.

Отже, студентам для ефективної самостійної підготовки до створення сім’ї важливо: засвоїти основи шлюбу та сім’ї; знати особливості підбору майбутнього шлюбного партнера; усвідомлювати важливість своєї ролі як суб’єкта розвитку власної психологічної готовності до створення сім’ї. Зважаючи на це, перспективою для подальших досліджень може стати розробка для студентів методичних посібників і буклетів з психології шлюбу та сім’ї.

 

Література

1.      Андреева Т. В. Семейная психология: Учеб. Пособие. – СПб.: Речь, 2004. – 244 с.

2.      Бондарчук О. І. Психологія сім’ї: Курс лекцій. – К.: МАУП, 2001. – 96 с.

3.      Гребенников И.В. Основы семейной жизни. – М.: Просвещение, 1991.– 248 с.

4. Эйдемиллер Э. Г., Юстицкис В. Психология и психотерапия семьи. – СПб: Издательство «Питер», 1999. – 656 с.

5. Калинина Р. Р. Введение в психологию семейных отношений.–СПб.: Речь, 2008. – 351 с.

6. Олифирович Н. И., Зінкевич-Куземкина Т. А., Велента Т. Ф. Психология семейных кризисов. – СПб.: Речь, 2006. – 360 с.

7. Основы психологии семьи и семейного консультирования: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / Под общ. ред. Н. Н. Посысоева. – М.: Изд-во ВЛАДОС-ПРЕСС, 2004. – 328 с.

8. Кочкарова Ф. Я. Психологическая готовность студентов-юристов к созданию семи. Дис. канд. психол. н: 19.00.07. – Карачаевск: Карачаево-Черкесский Государственный университет, 2006. – 141 с.

9. Ковалёв С. В. Психология современной семьи. Книга для учителя. – М.: Просвещение, 1988. – 208 с.

10. Дружинин В. Н. Психология семьи. – Екатеринбург: Деловая книга, 2000. – 208 с.

11. Кошонько Г. А. Психологічні особливості становлення сімей майбутніх офіцерів: Автореф. дис… канд. психол. н.: 19.00.09 / Національна академія ДПСУ ім. Б. Хмельницького. – Хмельницький, 2005. – 20 с.

 

Слов’янский технікум Луганського національного аграрного університету

        Попова О. М., практичний психолог

 

11