yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Педагогика->Содержание->Що повинен знати і уміти педагог для надання допомоги дитині, постраждалій від жорстокості і насильства

Социальная педагогика

Що повинен знати і уміти педагог для надання допомоги дитині, постраждалій від жорстокості і насильства

1.   Закони про захист прав дитини.

2.   Організації, куди можна звернутися для захисту дитини (органи внутрішніх справ, охорони здоров’я, опіки і опікування за місцем фактичного проживання дитини, громадські правозахисні організації).

3.   Установи надають психологічну допомогу дітям (ППМС-центри), номери «Телефонів Довіри».

4.   Послідовність своїх дій у разі жорстокості і насильства.

5.   Ознаки, характерні для різних видів насильства, у тому числі фізичні ушкодження і поведінкові відхилення.

6.   Особливості поведінки батьків або опікунів, що дозволяє запідозрити жорстокість по відношенню до дитини.

7.   Наслідки жорстокого поводження, насильства : психологічні, емоційні, інтелектуальні, поведінкові і ін.

8.   Правила організації спілкування, встановлення контакту, уміти уважно вислухати дитину, незалежно від того підтверджує або заперечує вона жорстоке поводження і спілкуватися з дітьми.

9.   Знати і уміти дати професійно грамотні рекомендації батькам, діти яких піддалися жорстокому поводженню або насильству з боку дорослих або однолітків.

10. Бути чесним з сім’єю, намагатися детально роз’яснити батькам причину розмови з ними.[12]

Послідовність дій педагога

Постаратися розговорити дитину, встановити контакт, довірчі стосунки з ним. Надати емоційну підтримку. Тут необхідно врахувати, що дорослий повинен продемонструвати по відношенню до дитини інтерес, дружелюбність, щирість, теплоту і емпатію. У такому разі дитина відчує, що ця людина дійсно чує і розуміє її думки і почуття. Оглянути ушкодження. Не відправляти додому, якщо вона боїться туди повертатися. Якщо немає можливості влаштувати її на нічліг до родичів або в інше безпечне місце необхідно звернутися:

1)  в міліцію або прокуратуру, якщо дії батьків є злочинними. Найчастіше має місце поєднання неналежного виконання обов’язків по вихованню дитини з жорстоким поводженням;

2)   в травмпункт або іншу медичну установу, щоб зафіксувати травми;

3)   в орган опіки і опікування за місцем фактичного проживання дитини, якщо батьки відносяться до групи ризику по алкоголізму, наркоманії або психічним захворюванням і неможливо їх навчити батьківським навичкам;

4)   на консультацію до психолога, соціального педагога з метою:

-         проведення діагностичного обстеження дитини й усієї сім’ї, з ціллю встановлення причин порушення у дитини (домашнє насилля, наркоманія, алкоголь, асоціальна поведінка батьків, психічне захворювання);

-         організація і проведення блока корекційних занять з дитиною й батьками з вивчення адекватної взаємодії в умовах домашнього виховання;

-         навчання батьків не насильницьким методом виховання, прийомів релаксації й способів зняття нервово-психічного напруження.[13]

Психолого-педагогічні правила організації спілкування між викладачем та студентом.

1. Будьте уважними до своїх студентів, відмічайте найменші зміни в їх поведінці, будь-які відхилення від норми. Пильної уваги  педагогів і батьків вимагають різкі «раптом» виниклі зміни в поведінці.

 2. Зрушення увагу на зміну успішності студентів (не може довгий час працювати без відволікань й помилок через швидкого наростаючої втоми).

3. Не можна квапитися з висновками, проявляйте терпіння, доброзичливість по відношенню до студентів. Постежте, поговоріть з батьками.

4. Будьте об’єктивні не лише в оцінці студентів, але і в ситуації, що склалася. Не піддайтеся емоціям, почуттям, які заважають вирішенню проблеми.

5. Завжди відчувайте психологічну атмосферу у групі. Для цього необхідно:

- спостерігати за дітьми і звертати увагу на їх поведінку;

- розуміти вираз очей студентів, їх міміку, жести;

- уміти співставляти психологічну атмосферу сьогоднішнього дня з учорашнім.

6. Щиро цікавтеся життям своїх студентів. Відносьтеся співчутливо до думок і бажань студентів : не чіпляйтеся, не намагайтеся переробити, не критикуйте, частіше хваліть!

 

Принципи допомоги жінкам жертвам зґвалтування:

1. Повага

-  оцініть довіру, яку надає жертва, звертаючись за допомогою;

-   забезпечте конфіденційність;

-  враховуйте культурні особливості жертви.

2. Підтвердження

-  правоти клієнтки і необхідності виразити свої почуття;

- реальності, що жертва залишилася в живих і має досить сил, щоб впоратися з травмою;

-  природності і адекватності її почуттів;

- позитивного сенсу проявів психологічного захисту.

3. Переконання

-  що жертва не винна;

- що вона здолає свої переживання, страхи і нічні кошмари, що є «оплакуванням втрати»;

-  що теперішній стан пройде, якщо з’явиться надія;

-  що вона має для подолання необхідні сили і ресурси;

- що їй самій слід визначати, що, коли і кому розповідати про те, що сталося.

4. Надання різноманітних можливостей

-  передайте їй ініціативу в процесі консультування;

- дайте необхідну інформацію, не примушуючи нести відповідальність за подію;

-  не стверджуйте, що потрібне лікування;

- не цікавтеся деталями того, що сталося, якщо це не потрібно в терапевтичних цілях.[30]

Рекомендації для батьків (матері), чия дитина піддалася насиллю в сім’ї.

1.   Намагайтеся викликати на довірчу розмову про те, що сталося і часу події.

2.   Постарайтеся своєю поведінкою вселити віру у свої сили, майбутнє.

3.   Запевніть в конфіденційності розмови, і в тому, що дитина потім сам вирішить, що, коли і кому вона розповість про те, що сталося.

4.   Скажіть дитині про необхідність виражати свої почуття і що це природно. Кожен має право на будь-які почуття, які у нього виникають.

5.   Допоможіть визначити основну трудність, проблему.

6.   Зменште відчуття провини, переконайте, що дитина не винна в тому, що сталося.

7.   Сприяйте підвищенню самооцінки.

8.   Знайдіть в ситуації якомога більше позитивних моментів (залишилася жива).

9.   Допоможіть дитині усвідомити наявність у неї резервних можливостей, разом з нею знайдіть вихід із положення, що склалося.

10. Переконайте дитину, що вона обов’язково здолає свої переживання, а стан, в якому вона знаходиться, пройде, але для цього потрібний час.

11. Підкажіть дитині «Як» і «Що» вона повинен робити, «Як реагувати», поки не зможе мобілізувати свої власні сили.

12. Вітайте позитивне спілкування з однолітками і значимими дорослими, заохочуйте відвідування секцій, гуртків і не дозволяйте повністю ізолюватися від свого постійного оточення, близьких людей.

13. Запропонуйте дитині різні матеріали для творчості, що дозволить виразити почуття, зняти напругу.

Для того, щоб підтвердити чи спростувати це припущення, ми пропонуємо елементарну діагностику дитини, що піддалася насильству.[22]

Емоційний стан: низька самооцінка, пасивність; понижений емоційний фон, апатія, страхи; занепокоєння, підвищена тривожність;    депресивні стани, печаль.

Поведінка:             опозиційна; запобіглива, регресивна; невідповідна віку відповідальність; саморуйнівна поведінка (спричинення каліцтв самим собі, суїцидальні думки); виникнення різного роду відхилень в поведінці: агресія, дезадаптація, адитивна, девіантна, делинквентна поведінка.

Інтелект: зниження або повна втрата інтересу до школи; затримка або різке зниження рівня інтелектуального розвитку; зниження пізнавальної мотивації і, як наслідок, стійка шкільна неуспішність; порушення мовного розвитку; загальмованість у відповідях, при виконанні завдань; труднощі запам’ятовування, концентрації уваги.

Взаємовідносини з оточенням:            невміння спілкуватися з людьми, дружити; відсутність друзів або надмірна нерозбірлива дружелюбність; прагнення будь-якими способами, аж до нанесення самоушкоджень, притягнути до себе увагу дорослих, або уникнення дорослих, підозрілість і недовіру до них; вимога ласки і уваги або замкнутість, прагнення до самоти; агресивність і імпульсивність по відношенню до дорослих, однолітків; роль «цапа - відбувайла»;

Фізичний стан: маленький зріст, недостатня вага; гігієнічна занедбаність, неохайний вигляд; психосоматичні захворювання, неврози; постійний голод і/або спрага; мастурбація.

Якщо вищезгадані ознаки у більшості своїй були виявлені в поведінці дитини, ми пропонуємо наступний алгоритм дій дорослого.

 

14