yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Педагогика->Содержание->«Мистецтво родинного спілкування»

Социальная педагогика

«Мистецтво родинного спілкування»

 

Мета: познайомити слухачів із структурою родини, стилями виховання та особливостями розподілу влади; розглянути дефекти родинного спілкування; виробити поради щодо формування педагогічної майстерності батьків.

Основні поняття: потреби, матріархат, патріархат, співробітництво, паритет, змагання, конкуренція, антагонізм, демократизм, лібералізм, авторитаризм, гіперопіка, дефекти спілкування, саботажники спілкування.

1. Вступ

Відвідуючи своїх друзів, знайомих, ми часто звертаємо увагу на те, що в одних почуваємо себе добре, затишно і спокійно, а в інших – некомфортно, кажемо, що там важка, гнітюча атмосфера. До такого висновку приходимо підсвідомо, без упередження. Чому так складається? Атмосфера родинного (сімейного) життя, атмосфера дому – це той дух, що панує в родині, є творінням взаємної любові й поваги членів родини, або, навпаки, – їх браком.

Любов у родині – це той домінуючий чинник, що керує кожним нашим словом, кожним вчинком. Не йдеться про пестливу любов, а про любов розумну, що диктує і формує режим життя дому, створює авторитет батька і матері, інших членів родини, спрямовує кожен крок для добра і благополуччя сім’ї.

Зрозуміло, що атмосфера родинного життя впливає на дітей і є вирішальним чинником у процесі їхнього виховання. У родинній атмосфері зберігаються сімейний уклад, духовність, культура, традиції – все те, що впливає на формування гармонійної особистості дитини.

2. Знайомство учасників тренінгу

3. Визначення очікувань учасників тренінгу. Вправа «Дерево очікувань»

4. Правила роботи. Вправа «Сімейний статут»

5. Мозковий штурм «Що для вас означає гармонійна родина?»

Ведучий запитує в учасників, що для них означає гармонійна родина. Усі відповіді записуються на фліп-чарті. Обговорення.

До уваги тренера:

Гармонійна родина дає:

-  відчуття належності до певної групи. Без цього людина почувається самотньою (реалізація потреби людських зв’язків);

-  відчуття і реальні докази значущості для інших. Без цього у людини розвивається почуття неповноцінності (реалізація потреби самоствердження);

-  змогу відчувати взаємне тепло. Інакше у людини виникає негативне ставлення до життя, схильність до песимізму, апатії (реалізація потреби прихильності);

-  формує відчуття власної неповторності. Якщо воно відсутнє, у людини виникає болісне відчуття власної сірості, веде до спалахів агресії (реалізація потреби самосвідомості);

-  зразок для наслідування, адже кожен повинен у щось вірити, любити, щоб визнавати і заперечувати. Інакше життя здаватиметься безглуздим (реалізація потреби орієнтації).

6. Інформаційне повідомлення «Структура родини»

Родина складається із певних структурних елементів:

-  влада та її розподіл (матріархат, патріархат);

-  комунікації – розподіл інформаційних потоків в родині;

-  рольова структура: Дорослий і Дитина, Жертва і Переслідувач, Рятівник і Батько.

Розподіл влади:

співробітництво – ґрунтується на взаєморозумінні і взаємній підтримці, яка допомагає якнайповніше реалізувати функції родини; і дорослий, і дитина відчувають свою особисту значущість;

паритет – рівні, «союзницькі», більш раціональні стосунки, які задовольняють усіх учасників спілкування; при цьому особиста значущість кожного трохи зменшується, емоційні контакти слабшають;

змагання – стосунки, які базуються на прагненні окремих членів родини перевершити один одного у якійсь справі; сприяє встановленню в сім’ї нервової, нестійкої атмосфери;

конкуренція – домінування стосунків, у яких переважає прагнення кожного довести свою зверхність над іншими за будь-яку ціну; емоційний комфорт одного досягається за рахунок психологічного дискомфорту іншого;

антагонізм – протистояння окремих членів сім’ї і небажання жодної сторони йти на компроміс.

Стилі виховання:

демократизм – ґрунтується на глибокій взаємній зацікавленості, допомозі й підтримці;

лібералізм – стиль виховання, при якому батьки, виправдовуючи свою позицію гаслом «вільного виховання», зовсім не займаються дітьми. При цьому можлива «гіперопіка», тобто надмірне опікування дитиною, коли вона не може самостійно і кроку ступити. Ще одна форма лібералізму – вседозволеність;

авторитаризм – батьки висувають суворі вимоги до всіх сфер життя дитини. Їхні судження безапеляційні, вони безцеремонно втручаються у всі дитячі справи, реальні потреби членів сім’ї ігноруються.

Позитив сімейного спілкування:

-  інтимність, близькість партнерів завдяки спільним умовам життя, духовній та фізичній привабливості;

-  охоплює всі сторони життя людини поза її рольовим значенням;

-  комплексний процес, у якому неможливо відділити навчання, виховання і розвиток;

-  родина регулює різноманітні взаємини своїх членів із зовнішнім світом;

-  у сімейній взаємодії переважає особистісне начало;

-  можливість спілкуватися один на один;

-  максимальна тривалість міжособистісних стосунків;

-  стабільне соціальне середовище.

Негатив сімейного спілкування:

-  у сім’ї людина послаблює самоконтроль, не приховує роздратування, поганого настрою. Діапазон емоційних виявів у родині значно ширший, ніж в інших сферах спілкування;

-  обмежена взаємодія, оскільки члени сім’ї вже задовольнили свої комунікативні потреби;

-  спілкування в сім’ї відбувається на тлі щоденних побутових турбот, що нерідко знецінює його зміст;

-  відсутність знань та досвіду оптимальної організації стосунків;

-  недостатній рівень комунікативних вмінь;

-  недооцінка налагодження стосунків.

7. Вправа «Родинна абетка»

Усі учасники тренінгу об’єднуються у три групи та створюють «абетки» родинного спілкування. Обговорення.

Після цієї вправи кожен учасник отримує пам’ятку «Азбука для батьків» (додаток 1).

8. Вправа «Характеристика сім’ї»

Учасники працюють у двох групах і складають характеристику позитивної та негативної сім’ї. Обговорюючи результати роботи в групах, які виникали під час виконання завдання, на характеристики, яким батьки приділили найбільшу увагу, запитати про їхній емоційний стан.

9. Інформаційне повідомлення «Дефекти спілкування»

Дефекти спілкуванняце форми або особливості спілкування, що ведуть до непорозумінь або психічних травм, створюють бар’єри для подальшого спілкування, затримують розвиток або знижують «якість життя».

Дефекти родинного спілкування:

-  порушення, що зумовлюються орієнтацією на обмежені результати: маніпуляції, самоствердження, зняття психічної напруги за рахунок інших, пошук союзників. Не кожна людини може визнати, що невдача – це результат її власних дій;

-  порушення, що виникають внаслідок впливу минулих обставин на ситуацію спілкування: культивування власних почуттів або потрібних почуттів в іншій людині, отримання додаткових переваг у зв’язку з минулими помилками партнера, прагнення помститися;

-  порушення, що виникають внаслідок різних індивідуальних особливостей тих, хто спілкується (наприклад, різні домінуючі канали сприйняття інформації – візуали, аудіали, кінестетики);

-  порушення, що виникають внаслідок недооцінки вікових особливостей дітей;

-  порушення, що виникають під впливом буденності;

-  порушення, що виникають на рівні техніки взаємодії.

Саботажники спілкування:

-  погрози – викликають страх, почуття підлеглості, образу, ворожість (якщо ти цього не зробиш…);

-  накази – виявлення влади над іншою людиною (я тобі забороняю…);

-  критика з переважанням негативізму (ти – ледар…);

-  образливі прізвиська (упертий віслюк…);

-  слова, що навішують на співрозмовника додаткові обов’язки (ти не повинен так гніватися…);

-  репліки-пастки (те, що я тобі пропоную, тобі сподобається…);

-  допит (чого це ти так пізно...);

-  схвалення з пасткою (у тебе так гарно виходить мити посуд…);

-  безапеляційне твердження щодо мотивів поведінки (ти ніколи не мав бажання цим займатися…);

-  несвоєчасні поради (чому ти не зробила так, як я говорила…);

-  звернення до авторитету логіки (це логічний наслідок твоєї поведінки…);

-  змагання (хіба твої неприємності можна порівняти з моїми…);

-  спроби заспокоїти співрозмовника запереченням (не нервуйся…).

10. Вправа «Кордон»

Учасники стають у центрі кімнати. Тренер зачитує твердження, а учасникам пропонується мають зробити крок вліво, якщо вони погоджуються, або стоять на місці, якщо сумніваються, крок вправо, якщо не погоджуються із цим твердженням. Твердження добираються на тему родинних взаємин, сімейного виховання (з урахування особливостей учасників тренінгу).

11. Інформаційне повідомлення «Педагогічна майстерність батьків»

Спрямованість – внутрішня спонука діяти певним чином.

Типи неоптимальної спрямованості:

-        на себе; на справу; на ідею; на реакцію оточення; на доведення раніше зробленого висновку; на швидке вирішення ситуації; на момент.

Найефективнішою і оптимальною є спрямованість на створення перспективи розвитку дитини.

Спеціальні знання: психологічні; педагогічні;загальна ерудиція батьків.

Педагогічні здібності батьків: максимальне прагнення допомогти дитині; слідування за емоціями дитини; самототожність; безоціночне ставлення до дитини; прагнення відчути те, що відчуває дитина.

Після інформаційного повідомлення батькам роздаються аркуші паперу на яких зазначені поради «Робити чи не робити?» (додаток 2).

12. Підсумок заняття. Притча «Все у твоїх руках» (додаток 3)

Додаток 1

Азбука для батьків (Мосійчук В. М.)

Пам’ятайте, що дитина – дзеркало життя своїх батьків.

Пам’ятайте, що навчання – один із найважчих видів праці і що розумові сили та можливості дітей не однакові.

Будьте милосердні до своїх дітей. Найпростіший метод виховання – побити дитину і цим її образити, озлобити або зламати. Забудьте про опіку, крик, насильство й наказовий тон. Вони викликають опір дітей, психічні травми, пригнічують бажання й інтерес до навчання, змушують шукати порятунку в брехні.

Запам’ятайте, що над виконанням усіх домашніх завдань учні першого класу повинні працювати не більше як 1 годину, 2-го класу – 1,5 години, 3-4 класів – до 2 годин, 5-6 класів – до 2,5 годин.

Навчіть дітей користуватись годинником і не дозволяйте їм засиджуватись за виконанням домашніх завдань понад міру. Адже це відіб’ється на їхньому здоров’ї та розумовому розвитку.

У вихідні та святкові дні діти від виконання домашніх завдань звільняються.

Не змушуйте дитину писати спочатку в чернетках, по кілька разів переписувати виконане нею домашнє завдання – це призводить до перевтоми й викликає відразу до навчання.

Не хвилюйтесь, якщо ваша дитина не принесе таку оцінку, яку вам хотілося б, за виконану роботу. По-перше, оцінка відіграє виховну роль, а по-друге, це не остання робота і не остання оцінка.

Перевіряйте виконані дітьми домашні завдання, особливо на першому етапі навчання. Проте вашими оцінками мають бути такі: «Я задоволений», «Я не задоволений». Можна додати слово «дуже» і будьте впевнені – завтра ваша дитина докладе всіх зусиль, щоб ви нею були задоволені.

Здоров’я дитини – крихка кришталева куля, яку тримають три атланти: спадковість, спосіб життя й виховання. Організуйте правильний режим життя, раціональне харчування, навчання і відпочинок дітей.

Організовуючи різноманітні ігри й відпочинок дітей, приділяйте увагу фізичному розвитку, особливо розвитку дрібних рухових м’язів – від цього залежить почерк дитини, якість малювання, креслення, гра на музичних інструментах тощо.

Обов’язково помічайте й заохочуйте навіть малопомітні успіхи дітей у навчанні й поведінці, використовуйте для цього слова схвалення, поцілунки, різні види морального і матеріального заохочення.

Дитина, яка зазнає менше образ, виростає людиною, яка усвідомлює власну гідність.

Батько та мати – найкращі вихователі й повинні впливати на поведінку своїх дітей, як казав А. С. Макаренко, навіть тоді, коли їх немає вдома.

 

 

Додаток 2

Поради батькам «Робити чи не робити?»

Робіть!

-        Втішайтесь своєю дитиною.

-        Прибираючи чи готуючи їжу, щось наспівуйте. Коли малюк може вас чути, розмовляйте вголос (це допоможе йому навчитися говорити).

-        Якщо ви побачили, що дитина щось робить, розпочніть «паралельну розмову» (коментуйте її дії).

-        Розмовляйте з дитиною турботливим, заспокійливим, підбадьорливим тоном.

-        Коли дитина з вами розмовляє, слухайте її співчутливо і уважно.

-        Визначте чіткі та тверді умови для дитини.

-        Заохочуйте в дитини прагнення ставити запитання.

-        Не скупіться на нагороду – похвалу чи поцілунок.

-        Будьте терплячими.

-        Щодня читайте дитині.

-        Будьте прикладом для дитини: хай він бачить, яке задоволення ви отримуєте від читання газет, журналів, книг.

-        Не втрачайте почуття гумору.

-        Проблем батьків і дітей немає там, де батьки та діти дружать і мають спільні заняття.

Не робіть!

-        Не перебивайте дитину, не говоріть, що ви вже зрозуміли, не відвертайтесь, поки дитина не закінчила розповідати.

-        Не змушуйте дитину робити те, до чого вона не готова.

-        Не вимагайте одразу дуже багато.

-        Не слід постійно виправляти дитину, повторюючи: «Не так! Перероби!».

-        Не кажіть: «Ні, вона не червона». Краще сказати просто: «Вона синя».

-        Не треба піддавати критиці дитину навіть сам на сам, тим більше не слід цього робити у присутності інших людей.

-        Не треба встановлювати для дитини багато правил: вона перестане звертати на них увагу.

-        Не перестарайтеся,ь створюючи дитині дуже багато стимулів або вражень: іграшок, поїздок тощо.

-        Не виявляйте надмірного занепокоєння з приводу кожної зміни в дитині: невеликого руху вперед або, навпаки, деякого регресу.

Принципи відповідального батьківства

-        Любіть свою дитину.

-        Приймайте дитину такою, якою вона є.

-        Вірте своїй дитині. Довіряйте дитині.

-        Вірте у те, що дитина може самостійно подолати життєві перепони.

-        Показуйте дитині, що вона є для вас важливою.

-        Дайте зрозуміти дитині, що її справи є важливими для вас.

-        Допомагайте дитині виконати те, чого вона ще не вміє.

-        Дозволяйте дитині робити свій вибір, приймати власне рішення.

-        Засуджуйте не саму дитину, а її вчинок.

-        Прислухайтеся до думки дитини.

-        Будьте ввічливі з дитиною.

-        Проводьте разом з дитиною вільний час.

-        Допомагайте дитині розвивати її здібності.

-        Забезпечуйте основні життєві потреби дитини.

 

Додаток 3

Притча «Все у твоїх руках»

В одному старовинному місті жив Майстер, у якого було багато учнів. Найздібніший з них одного разу задумався: «А чи є питання, на яке наш Майстер не зміг би дати відповіді?» Він пішов на квітучий луг, піймав найкрасивішого метелика і сховав його між долонями. Метелик чіплявся лапками за його руки, і учневі було лоскотно. Посміхаючись, він підійшов до Майстра і запитав:

 – Скажіть, Майстре, який метелик у мене в руках: живий чи мертвий?

Він міцно тримав метелика в зімкнутих долонях і був готовий у будь-яку мить стиснути їх заради своєї істини.

Не дивлячись на руки учня, Майстер відповів:  – Все в твоїх руках.

 

Література

1.   Батіщева Г. О. Робота соціальних служб для молоді з молодою сім’єю : методичні рекомендації / Г. О. Батіщева, З. Г. Зайцева. – К. : А.Л.Д., 1996. – 154 с.

2.   Берто Д. Семейные межпоколенные трансмиссии : опыт сравнительного анализа / Д. Берто // Психоанализ и наука о человеке. – М. : Прогресс, 1996. – С. 139-152.

2.      Богданович Л. А. Супружеская жизнь: гармония и конфликты / Л. А. Богданович. – М.: Профиздат, 1990. – 345 с.

3.      Бондарчук О. Психологія сім’ї : курс лекцій / О. Бондарчук. – К. : МАУП, 2001. – 95 с.

4.      Витек К. Проблемы супружеского благополучия / К. Витек. – М. : «Прогресс», 1988. – 136 с.

5.      Войтко В. І. Етика сімейних відносин / В. І. Войтко. – К., 1981. – 327 с.

6.      Дружинин В. Психология семьи / В. Дружинин. – М. : КСП, 1996. – С. 15-18.

7.      Дьоміна І. С. Діти – турбота спільна / І. С. Дьоміна. – К., 1985. – 452 с.

8.      Кравченко Т. Виховний потенціал сім ї в сучасних умовах / Т. Кравченко // Соціальна психологія. – 2006. – № 2 (16). – C. 142-150.

9.      Семиченко В. А. Психологія та педагогіка сімейного спілкування / В. А. Семиченко, В. С. Заслуженюк. – К. : Веселка, 1998. – 210 с.

10.  Социально-психологические основы семейной жизни. – К. : Наукова думка, 1990. – 323 с.

11.  Херсонский Б. Г. Психология и психопрофилактика семейных конфликтов / Б. Г. Херсонский, С. В. Дворяк. – К. : «Здоровье», 1991. – 351 с.

12.  Цимбалюк І. Психологія спілкування : навч. посіб. / І. Цимбалюк. – К. : ВД Професіонал, 2004. – 303 с.

 

Глухівське медичне училище

Шендрікова О.А. заступник директора

з виховної роботи

 

57