yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Педагогика->Содержание->Виховна година  «Дерево життя»

Социальная педагогика

Виховна година  «Дерево життя»

 

МЕТА ЗАНЯТТЯ:

ВИХОВНА - виховувати у студентів шанобливе ставлення до звичаїв, традицій свого роду, повагу до своїх родин та важливість родинних зв’язків, сприяти зміцненню добрих стосунків між дітьми та їхніми батьками.

ПІЗНАВАЛЬНА - поглибити знання студентів про погляди українського народу на шлюб та родину, формувати усвідомлення важливості щирих відносин у родині.

МЕТОДИЧНА - розвивати творчі здібності студентів, критичне мислення, формувати позитивний психологічний клімат у групі.

Методичні засоби та ресурси: Сцена оформлена у вигляді селянської хати. На заднику спадають три великих рушники, під ними стоять лави, прикриті ковдрами. Дві вази с соняшниками біля столу, де стоїть коровай на рушнику. На стіні висить плакат - родинне дерево життя. Біля стіни - виставки малюнків та книжок.

Коментар: для проведення заходу викладач пропонує студентам підготувати  фотоальбом  «Без сім’ї немає щастя на землі»

Форма проведення: Музично-літературний спектакль

Сцена оформлена у вигляді селянської хати. На задньому плані закріплені три великих рушники, під ними стоять лави, прикриті ковдрами. Дві вази с соняшниками біля столу, де стоїть коровай на рушнику. На стіні висить плакат - родинне дерево життя. Біля стіни - виставки малюнків та книжок.

ВЕДУЧА:

Скільки себе пам’ятаю, завше світили мені

Вікна в задумі розмаю і рушники на стіні.

В тиші світлиці урочій серцем читало дитя

Добрі Шевченкові очі і золоте вишиття.

Доброго вам здоров’я, любі гості! Добрий день хлопці та дівчата! Ласкаво просимо до нашої виховної години «Дерево життя», де ми з вами дізнаємось про народні звичаї та обряди рідного краю та родин, котрі мешкають в Україні. Низький уклін вам і в подарунок від нашої «світлиці» - цей рушник на щастя, на долю на довгій життєвій дорозі, та коровай, який є символом родини, її добробуту і щастя. Відвідайте, шановні гості, нашого хліба-солі та побажайте один одному добра, а ми заспіваємо для вас пісню «Сонячний віночок».  Послухайте її у виконані студентки ______________.

Виконується пісня  «Сонячний віночок»

ВЕДУЧА: В усіх народів світу існує повір’я: Той, хто забуває звичаї своїх батьків, карається людьми та Богом. Він блукає світом, немов якийсь блудний син, і ніде не може знайти собі притулку та пристанища, бо він загублений для свого народу.

Хто забуває минуле, той не вартий майбутнього - справедливість цього вислову перевірена часом. Прикро, коли народ забуває свої духовні традиції, народні звичаї, родинне коріння. Як зберегти і передати нащадкам усі ті найкращі знання, що були зібрані протягом століть українським народом? Що треба зробити сьогодні, аби й завтра лунала народна пісня, не висихало життєдайне джерело народної мудрості та сімейних цінностей?

Як Ви гадаєте, що Ви можете зробити для цього? (лунають відповіді із залу).

ВЕДУЧА: Ніхто з вас особисто ніколи не замислювався, для чого потрібна родина? Так ось, сьогодні я розповім вам багато цікавого й повчального, і ви поринете у дивовижний , загадковий, майже казковий світ нашого життя... Але ви не будете стоять осторонь, а допоможете мені розібрати­ся що до чого. Добре?

Хто відповість, що таке родина? З чого вона починається? (лунають відповіді із залу).

ВЕДУЧА: Ми зрозуміли, що родина - це засноване на шлюбі об’єднання людей, які мусять ділити радощі та смуток, разом долати будь - які перешкоди, уникати можливих загроз їх стосункам, вирішувати побутові проблеми.

На початку зустрічаються хлопець та дівчина, котрі побачили один одного та зрозуміли, що жити більше окремо не в змозі. Як називаються такі почуття? Закохалися.

Потім вони вступають в шлюб і починають жити разом. Де вони живуть разом? На вулиці чи в сараї? Хто повинен подбати про житло? (лунають відповіді із залу) .

Я запрошую хлопця і дівчину, аби відімкнути двері родинних осель. У кожного з вас по одному замку, але по три ключі. Хто з вас скоріше знайде вірний ключ, то й і отримає подарунок( Проходить гра).

Для родини характерна панівна роль голови двору. Хто може бути головним в родині? Чоловік або жінка, що дбає про родину.

ВЕДУЧА: Ось перед нами дерево життя родини, де біля самого кореня ми бачимо дівчину та юнака, які стали після шлюбу - жінкою та чоловіком, хто допоможе мені почати будувати родину? (наклеюють картинки).

ВЕДУЧА: Поняття родини є одним із центральних і за наших часів.

У сімейних обрядах переплелися дії, символи та атрибути, котрі захищають родину від злих сил, забезпечують їй добробут, сімейне щастя. Дотримування старовинних обрядів і ритуалів у родинному житті залежить від конкретного випадку. Давайте подивимось.

Запрошую дівчинку та парубка до себе. Як що молодята вступали в шлюб, під ноги їм розстеляли рушник. Хто знає для чого? Так , щоб сімейна дорога була довгою та щасливою. А що ще повинні були зробити молодята? Ступити на цей рушник, і хто перший ступить на весільний рушник, той..? Буде «головою» в подружньому житті. Спробуйте стати. Весело? Так. (Розігрують ставання на рушник).

ВЕДУЧА: Поява кожного нового члена родини - це визначна й радісна подія для всіх. Колись сім,я набувала чинності тільки тоді, коли в ній були діти. Сьогодні мало що змінилось: рано чи пізно молоді усвідомлюють потребу створити родину, народити дитину, якій хочеться дарувати тепло свого серця, радіючи кожному кроку маляти...

 

ВЕДУЧА: Кажуть «діти - то Божа роса», коли народжувалась дитина - на її честь стріляли з рушниці, аби Боги дізнались про таку визначну подію.

ВЕДУЧА: Скажіть - весілля святкують? Скільки разів на рік?/відповідь/ День шлюбу - «зелене весілля». Перед молодими ставлять зелену гілку. Через рік - «ситцеве весілля», подарунки із ситця. П’ятиріччя «дерев’яне весілля», дарують вироби з дерева. Десятиріччя має поетичну назву «День троянд», їх дарують подружжю, ними прикрашають приміщення. Є срібне весілля на 25-річчя, та золоте весілля на 50- річчя одруження. Все це - ювілеї весілля, які святкують в родині с дітьми, онуками, друзями.

А народження дитини святкують? Як часто святкують? (відповіді з залу). Для гостей на народження дитини влаштовується веселе застілля - нехай, мовляв, і в дитини буде така весела вдача і щаслива доля.

А після народження дитини, для чого її несуть до церкви, який обряд відбувається, хто знає? Хрещення. Хрестини - це комплекс обрядових дій, спрямованих на прилучення дитини до сім,ї, та християнського світу. Дитині дають ім’я та ще одних батька та матір. Як їх називають в сім’ї ? (відповіді із залу - кум та кума, хрещені батьки).

ВЕДУЧА: Найбільш відповідальним вважається звичай давати ім’я дитині. Це пов’язано з тим, що вдало обране ім’я має сприяти щастю та добробуту немовляти, саме воно визначатиме його долю. Інколи кажуть: забути рідну культуру - все одно, що втратити своє ім’я. І я запрошую дівчинку та хлопчика, щоб допомогли мені приколоти на дереві життя - продовження родини, від коренів до гілля.

(Наклеюють картинки).

ВЕДУЧА: Ось і створена нова сім’я, ширшим стало коло родичів, де з давніх-давен у народі побутують слова: свекруха, хто це? /мати чоловіка/; теща, хто це? / мати дружини/, а як звуть батьків дружини та чоловіка? /тесть та свекор/, а ким вони доводяться новонародженій дитині? /дідусями/ хто такий зять? /чоловік дочки/, а невістка? /дружина сина/. А якщо у молодят народжується дівчинка та хлопчик, ким вони один одному доводяться?/ братом та сестрою/ А чи добре коли в сім’ї  багато дітей? /відповіді із залу/ Тож наклеїмо на дерево життя всю родину-сім’ю  єдину!

Виконується пісня  «Моя Сім’я»

ВЕДУЧА: В усі часи оберегом для людини був одяг. Він прикривав не лише від холоду, а й від недоброго ока. Різні магічні знаки набували свого відображення в орнаменті українських вишиванок. Ці знаки символізували зображення землі й води, людей і тварин, птахів і рослин.

Вишиванка - символ здоров’я, краси, щасливої долі, родової пам’яті, любові, святості, оберіг. Народ ставився до вишиванки як до святині. В родинах вони зберігалися і передавалися з покоління в покоління, з роду в рід як родинні реліквії. За традицією, матері вишивали сорочки та рушники своїм дітям, дівчата, готуючи придане, вишивали своїм нареченим сорочки на знак вірності й кохання. Дівчата ж готували собі на весілля та до свята найкращі вбрання, вишиваючи нитками, сріблом, золотом, бісером, перлинами, коштовним камінням та іншім.

Для наших прабабусь і бабусь весільний рушник, вишиванка та коровай були не просто предметами, а знаками добра й сили, заступниками від нещасть - вони були оберегами.

Пісню про «ВИШИВАНКУ» вам заспіває ________. (Виконується пісня).

ВЕДУЧА: Символ домівки - родинне вогнище. Тому ми сьогодні запрошуємо дівчинку та хлопця розрізати стрічку та розпалити вогник єдиної сім’ї, якою ми живемо на рідній Україні.                  (Розрізають стрічку та запалюють вогник факела).

ВЕДУЧА: Бажаємо - щоб привітно родина стрічала, Вогнищем надії людей чарувала,        Щоб традиції народні завжди оберігали, до джерел родинних молодь залучали.

А всім гостям і нашим друзям щире спасибі, що до нас завітали, що участь у конкурсах приймали, що мені допомагали і артистам аплодували. До побачення! До нових зустрічей! Та не забувайте своїх коренів!

ЛІТЕРАТУРА

1. Виховні заходи. Сценарії / Упоряд. О.В. Гноїнська. – Х.: Ранок-НТ, 2007.-320с.

2. Журнал «Виховна робота в навчальних закладах», 2010 р.- № 14

3. Журнал «Виховна робота в технікумах, коледжах», 2007 р. - № 6

4. Агапова И.А., Давыдова М.А. Мы – патриоты! Классные часы и внеклассные мероприятия: 1-11 классы. – М.: ВАКО, 2006.  

5.  Щербань П. Концепція «Сім’я і родинне виховання» // Рідна школа. – 1996. – № 11-12. – С. 15-20.

 

Прилуцьке медичне училище (Чернігівська обл.)

 Нестеренко А, викладач

 

59