yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Соціологія->Содержание->3.4.2 Допомога на період тимчасової непрацездатності

Соціальне страхування

3.4.2 Допомога на період тимчасової непрацездатності

Допомога з тимчасової непрацездатності надається застра­хованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі виникнення у неї одного з таких страхових випадків:

- тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на вироб­ництві;

- необхідності догляду за хворою дитиною;

- необхідності догляду за хворим членом сім'ї;

- догляду за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 16 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною;

- карантину, накладеного органами санітарно-епідеміологіч­ної служби;

- тимчасового переведення застрахованої особи відповідно до медичного висновку на більш легку, нижчеоплачувану роботу;

- протезування з перебуванням у стаціонарі протезно-ортопедичного підприємства;

- санаторно-курортного лікування.

Застрахованим особам, які працюють на сезонних і тимчасо­вих роботах, допомога з тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, надається не більш ніж на 75 календарних днів протягом календарного року.

Допомога на період тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, виплачується застрахованим особам ФСС ТВП, почи­наючи з шостого дня непрацездатності, за весь період до відновлення працездатності або до встановлення МСЕК інвалідності незалежно від звільнення застрахованої особи у період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Перші п'ять днів тимчасової непрацездатності внаслідок за­хворювання або травми оплачуються власником чи уповнова­женим органом за рахунок коштів підприємства, організації за основним місцем роботи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Допомога з тимчасової непрацездатності по догляду за хворою дитиною віком до 14 років виплачується застрахованій особі з першого дня за період, протягом якого дитина - за висновком лікаря - потребує догляду, але не більш ніж за 14 календарних днів. Допомога із тимчасової непрацездатності по догляду за хво­рою дитиною віком до 14 років, якщо вона потребує стаціонар­ного лікування, виплачується застрахованій особі з першого дня за весь час її перебування в стаціонарі разом із хворою дитиною.

Допомога з тимчасової непрацездатності по догляду за хво­рим членом сім'ї (крім хворої дитини віком до 14 років) надаєть­ся застрахованій особі з першого дня, але не більше ніж за 3 ка­лендарні дні, а у виняткових випадках з урахуванням тяжкості хвороби члена сім'ї та побутових обставин — не більш ніж за 7 календарних днів.

Допомога з тимчасової непрацездатності в разі захворюван­ня матері або іншої особи, яка фактично здійснює догляд за ди­тиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 16 років, надається застрахованій особі, яка здійснює догляд за ди­тиною, з першого дня за весь період захворювання в порядку та встановлених розмірах.

Допомога з тимчасової непрацездатності із догляду за хворою дитиною віком до 14 років, з догляду за хворим членом сім'ї та в разі захворювання матері або іншої особи, яка фактично здійснює догляд за дитиною віком до 3 років або дитиною-інва­лідом віком до 16 років, не надається, якщо застрахована особа перебувала в цей час у щорічній (основній чи додатковій) відпустці, додатковій відпустці у зв'язку з навчанням або творчій відпустці.

Допомога з тимчасової непрацездат­ності, якщо тимчасова непрацездатність застрахованої особи ви­кликана карантином, накладеним органами санітарно-епідемі­ологічної служби, надається з першого дня за весь час відсутності на роботі з цієї при­чини.

Допомога з тимчасової непрацездатності у разі тимчасового переведення застрахованої особи відпо­відно до медичного висновку на легшу, нижче- оплачувану робо­ту цій особі, надається з першого дня за час такої роботи, але не більше ніж на два місяці. Ця допомога обчислюється за загальними правилами, але на­дається у розмірі, який разом із заробітком за тимчасово вико­нувану роботу не може перевищувати суми повного заробітку до часу переведення.

Допомога з тимчасової непрацездатності в разі здійснення протезування за медичними показаннями у стаціонарі протезно-ортопедичного підприємства надається застрахованій особі з першого дня за весь період перебування на цьому підприємстві з урахуванням часу на проїзд до протезно-ортопедичного підприє­мства та назад.

Допомога з тимчасової непрацездатності в разі здійснення санаторно-курортного лікування надається застрахованій особі, якщо тривалість щорічної (основної та додаткової) відпустки недостатня для лікування і проїзду до санаторно-курортного закладу та назад.

Допомога з тимчасової непрацездатності застрахованій особі, яка направляється на санаторно-курорт­не лікування після перенесених захворювань і травм безпосеред­ньо із стаціонару лікувального закладу за рахунок страхових коштів ФСС ТВП, надається лише за час проїзду до санаторно-курортного закладу та назад. Якщо таке лікування здійснювалося за рахунок власних коштів за­страхованої особи або інших джерел, допомога з тимчасової непра­цездатності надається за весь період перебування у санаторії з ура­хуванням часу на проїзд у порядку та встановлених розмірах.

Допомога з тимчасової непрацездатності застрахованій особі, яка виховує дитину-інваліда віком до 16 років, надається за весь період санаторно-курортного лікування дитини-інваліда (з ура­хуванням часу на проїзд до санаторно-курортного закладу та назад) за наявності єдиного висновку про необхідність сторон­нього догляду за нею.

Допомога з тимчасової непрацездатності не надається:

- у разі одержання застрахованою особою травм або її захво­рювання при вчиненні нею злочину;

- у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров'ю з метою ухилення від роботи, тих чи інших обов'язків або симу­ляції хвороби;

- за час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи;

- за час примусового лікування, призначеного за постановою суду;

- у разі тимчасової непрацездатності у зв'язку із захворюван­ням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, нарко­тичного, токсичного сп'яніння або дій, пов'язаних із таким сп'янінням;

- за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв'язку з  навчанням.

Застраховані особи, які в період отримання допомоги з тим­часової непрацездатності порушують режим, встановлений для них лікарем, або не з'являються без поважних причин у призна­чений строк на медичний огляд, у тому числі на лікарсько-кон­сультативну комісію (ЛКК) чи МСЕК, втрачають право на цю допомогу з дня допущення порушення на строк, що встанов­люється рішенням органу, який призначає допомогу з тимчасо­вої непрацездатності.

Допомога з тимчасової непрацездатності виплачується застрахованим особам залежно від страхового стажу у таких розмірах:

60% середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, які мають страховий стаж до п'яти років;

80% середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, які мають страховий стаж від п'яти до восьми років;

100% середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, які мають страховий стаж понад вісім років;

100% середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, віднесеним до І - IV категорій осіб, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи; одному з батьків або особі, що їх замінює та доглядає хвору дитину віком до 14років, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи; ветеранам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Отже, розмір допомоги з тимчасової непрацездатності зале­жить від трьох показників:

-  середньої заробітної плати;

-  страхового стажу;

-  кількості днів непрацездатності:

 

П = З  Д  К,

де   П— сума допомоги ;

       З — середньоденна заробітна плата особи;

       Дкількість робочих днів непрацездатності, що припадають на період відпустки;

               К – коефіцієнт страхового стажу ( 60 % , 80 % , 100 % ).

 

Страховий стаж визначається як період, протягом якого осо­ба підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню з тимчасової втрати працездатності і сплачує або за неї сплачуються страхові внески до ФСС ТВП.

До страхового стажу зараховуються періоди:

-  тимчасової втрати працездатності;

-  перебування у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами;

- перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнен­ня нею трирічного віку;

-  отримання виплат за окремими видами загальнообов'язково­го державного соціального страхування, крім пенсій усіх видів.

До страхового стажу зараховується загальний трудовий стаж особи до набрання чинності Законом України від 18 січня 2001 р. №2240-111.

Особливістю допомоги з тимчасової непрацездатності є по­рядок оплати перших п'яти днів.

Згідно із Законом України від 11 січня 2001 р. № 2213-ІІІ перші п'ять днів тимчасової непраце­здатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з не­щасним випадком на виробництві, оплачуються власником або уповноваженим ним органом за рахунок коштів підприємства, організації за основним місцем роботи.

Оплата днів тимчасової непрацездатності особі проводиться у формі матеріального забезпечення, що повністю або частково компенсує втрату заробітної плати за робочі дні відповідно до графіка роботи, що припадають на дні тимчасової непрацездатності.

Вихідні, святкові та неробочі дні тимчасової непрацездатності не оплачуються.

 

 

16