yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Соціологія->Содержание->8.2 Напрями реформування соціального страхування

Соціальне страхування

8.2 Напрями реформування соціального страхування

 

Реформування системи соціального страхування передбачає запровадження п'яти окремих програм обов'язкового держав­ного страхування (пенсійного, медичного, у зв'язку з тимчасо­вою втратою працездатності, на випадок безробіття, а також при нещасному випадку на виробництві та професійному захворю­ванні).

Виокремлення таких видів соціального страхування сприяє підвищенню ефективності організації захисту від кон­кретних соціальних ризиків. У цьому випадку забезпечується по­вне врахування природи соціального ризику, облік фінансових витрат, однорідність інтересів застрахованих осіб.

Вже запроваджено чотири види загальнообов'язкового дер­жавного соціального страхування:

у зв'язку з тимчасовою втра­тою працездатності і витратами, зумовленими народженням та похованням;

від нещасного випадку на виробництві і професій­ного захворювання, що спричинили втрату працездатності;

на випадок безробіття;

пенсійне.

Організаційно-фінансові системи страхування від безробіття і від тимчасової непрацездатності в Україні вже існували, тому принциповим моментом реформи було формування соціального страхування від нещасних випадків на виробництві (у 2001р.).

В Україні з 2004 р. запроваджується трирівнева пенсійна модель як ос­нова для реформування діючої пенсійної системи у складі:

—со­лідарної системи;

—системи обов'язкового накопичення;

—системи добровільно­го накопичення.

Солідарна система (перший рівень) має бути збережена, однак істотно реформована. Відносний розмір і важ­ливість кожного рівня будуть залежати від економічних та фінан­сових чинників.

У солідарній системі повинні бути проведені такі зміни:

—перегляд порядку нарахування пенсій і залежність їх розміру від стажу та попереднього заробітку;

—припинення виплат пільгових пенсій за рахунок солідарної системи;

—урахування всього трудового стажу й зароблених пенсійних внесків при визначенні розміру пенсії;

—запровадження єдиного коефіцієнта для обчислення розмі­ру пенсії;

—перекладання на державний бюджет фінансування виплат особам, які мають соціальні пенсії;

—запровадження нових підходів до фінансування й визначен­ня розміру пенсій за інвалідністю;

—підвищення мінімального розміру трудової пенсії;

—скасування максимального розміру трудової пенсії;

—запровадження індексації пенсії у відповідності до темпів поточної інфляції;

—перегляд фінансового забезпечення виплати пенсії сільським пенсіонерам;

—здійснення повного персоніфікованого обліку трудового стажу та зароблених страхових внесків.

Призначення пільгових пенсій суперечить засадам пенсійної реформи, оскільки розмір трудової пенсії, що виплачується як із со­лідарної, так із накопичувальної систем, має залежати від роз­міру відрахувань та тривалості трудового стажу. Тому такі пенсії в перспективі потрібно виплачувати з професійних та корпора­тивних недержавних пенсійних фондів.

Потребує вирішення питання пенсійного страхування осіб, які отримують пенсії у разі інвалідності та втрати годувальника.

Нарахування цих пенсій не відповідає загальним принципам пенсійної системи, тобто не залежить від розміру відрахувань та тривалості трудового стажу.

Необхідно пенсії за інвалідністю та у разі втрати годувальника перевести до окремої програми со­ціального страхування.

Ряд вчених-економістів пропонують такі заходи подальшого розвитку системи соціального страхування в Україні:

—створення достатньої економічної основи забезпечення відшкодування основних фінансових ризиків, що вимагає встановлення обґрунтованого розміру тарифів страхових внесків, поступового перетворення страхових фондів у фінансово-кредитні страхові компанії;

—поступового запровадження триканальної схеми надхо­дження коштів до страхових фондів, згідно з якою значна частина навантаження повинна припадати на роботодавця, а менша-розподілятися між працівником та державою;

—розширення гарантій забезпечення страхових виплат шля­хом створення соціального арбітражу, що дозволило б за допо­могою страхових судів перевіряти правомірність дій страхових організацій, вирішувати конфлікти між суб'єктами страхуван­ня;

—докорінного реформування управління фондами соціального страхування за принципом трипартизму;

створення сприятливих умов для розвитку добровільного страхування, в тому числі на комерційних засадах.

У ході проведення реформи соціального страхування відбу­деться формування системи медичного страхування.

Існують певні обставини, що істотно ускладнюють його запровадження. Таке реформування системи охорони здоров'я на страхових за­садах потребує додаткових фінансових ресурсів. Система медич­ного страхування може призвести до зростання загальних ви­датків та можливостей для зловживань, коли порушуються взаєморозрахунки між фінансуючими установами та установами охорони здоров'я. Однак реальної альтернативи медичному страхуванню сьогодні немає і тому необхідно його поступово запроваджувати.

Удосконалення соціального страхування на випадок безро­біття повинне бути спрямоване в першу чергу на забезпечення безробітних роботою, створення нових робочих місць, стимулю­вання заняття підприємницькою діяльністю, підвищення роз­міру соціальних виплат із безробіття.

У подальшому реформуванні системи соціального страхуван­ня необхідно вирішити ряд організаційних питань.

Потребують оптимізації операції зі сплати страхових внесків до соціальних фондів.

У світовій практиці ця проблема вирішується шляхом передачі права на збір страхових внесків податковій службі або іншій структурі з можливим введенням єдиного соціального по­датку.

Так, у Російській Федерації запроваджено такий податок, який надходить до федерального бюджету.

В Україні проводиться експеримент з передачі виконання спільних для всіх страхових фондів функцій однією структурою — Пенсійним фондом України в Запорізькій, Луганській та Львівській областях. До таких функцій відносять збір страхових внесків, облік платників та сум, що від них надійшли.

Запровадження єдиного соціального податку потребує узго­дження бази нарахувань за внесками до всіх соціальних фондів, кількості й розміру страхових тарифів.

Необхідно детально роз­робити порядок його надходження на рахунки визначеного дер­жавного фонду або іншої структури, де він буде розподілятися і перераховуватися на рахунки фондів соціального страхування, з яких здійснюватимуться безпосередні виплати застрахованим осо­бам.

Введення єдиного соціального податку є одним із перспек­тивних напрямів удосконалення системи соціального страхуван­ня в Україні, що вирішуватиметься як в інтересах платників стра­хових внесків, так і застрахованих осіб.

 

8.3 Контрольні запитання

1 Які існують проблеми соціального страхування в Україні в умовах трансформаційних перетворень?

2 Які види державного обов'язкового соціального страхування вже запроваджено?

3 Які особливості реформованої пенсійної системи України?

4 Які напрями подальшого удосконалення пенсійного страхуван­ня?

5 Які проблеми та напрями удосконалення соціального страхуван­ня з тимчасової втрати працездатності?

6 Що необхідно змінити в системі соціального страхування від нещасного випадку на виробництві?

7 Які існують заходи щодо покращання соціального страхування на випадок безробіття?

8 Що стримує запровадження медичного страхування?

9 Чи є досконалою організаційна структура системи соціального страхування?

10 Що таке єдиний соціальний податок та які його переваги?

 

 

76