yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Соціологія->Содержание->2.2 Фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування

Соціальне страхування

2.2 Фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування

В Україні найбільшого розвитку і відповідного правового оформлення набуло обов'язкове державне соціальне страхуван­ня.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування — це си­стема прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання со­ціального захисту, що включає матеріальне забезпечення гро­мадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Право на забезпечення державним соціальним страхуванням мають застраховані громадяни України, іноземні громадяни, осо­би без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні.

Державне соціальне страхування залежно від страхового випадку поділяється на такі види:

- пенсійне страхування;

- страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами,

  зумовленими народженням і похованням;

- медичне страхування;

- страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного

  захворювання, що спричинили втрату працездат­ності;

- страхування на випадок безробіття.               Загальнообов'язкове державне соціальне страхування

                         здійснюється за такими принципами:

—законодавчого визначення умов і порядку здійснення дер­жавного соціального страхування;

—обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору, та осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, громадян — суб'єктів підприємницької діяль­ності;

—надання права отримання виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням особам, зайнятим підприємницькою, творчою діяльністю тощо;

—обов'язковості фінансування страховими фондами витрат, пов'язаних із наданням матеріального забезпечення та со­ціальних послуг у обсягах, передбачених законами з окре­мих видів страхування;

—солідарності та субсидування;

—державних гарантій реалізації застрахованими громадяна­ми своїх прав;

—забезпечення рівня життя, не нижчого за прожитковий мінімум, встановлений законом, шляхом надання пенсій, інших видів соціальних виплат та допомоги, які є основним джерелом існування;

—цільового використання коштів загальнообов'язкового дер­жавного соціального страхування;

—паритетності представників усіх суб'єктів загальнообов'яз­кового державного соціального страхування в управлінні ним.

Загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню підлягають:

1)  особи, які працюють на умовах трудового договору (кон­тракту): на підприємствах, в організаціях, установах незалежно від їх форм власності та господарювання;

2)  особи, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі  працівники, які не є членами творчих спілок);

3) фізичні особи —суб'єкти підприємницької діяльності.

Громадяни України, які працюють за межами території Ук­раїни та не застраховані в системі соціального страхування краї­ни, в якій вони перебувають, мають право на загальнообов'яз­кове соціальне страхування в Україні за умови сплати ними стра­хових внесків, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Основні категорії соціального страхування:

Суб'єктами загальнообов'язкового державного соціального страхування є застраховані громадяни ( в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи), страхувальники і страховики.

Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюєть­ся загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Страхувальниками за загальнообов'язковим соціальним страхуванням є роботодавці та застраховані особи.

Страховиками є цільові страхові фонди з окремих видів стра­хування. Страхові фонди беруть на себе зобов'язання щодо збо­ру страхових внесків та надання застрахованим особам матері­ального забезпечення і соціальних послуг у разі настання стра­хових випадків.

Об'єктом загальнообов'язкового державного соціального страхування є страховий випадок, із виникненням якого застра­хована особа (члени її сім'ї, інші особи) має право на от­римання матеріального забезпечення та соціальних послуг.

Страховий стажце період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страху­ванню та сплачуються внески (нею, роботодавцем) на страхуван­ня. Особливості та розмір сплати страхових внесків роботодавцем і застрахованою особою визначаються законодавством. Страхо­вий стаж у перспективі замінить трудовий стаж. Він буде основ­ним критерієм оцінки практичної діяльності громадянина.

Страховий ризикобставини, внаслідок яких громадяни та/або члени їх сімей можуть втратити тимчасово чи назавжди за­соби до існування і потребують матеріальної підтримки або со­ціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.

Страховий випадок — подія, з настанням якої застрахована особа має право на отримання матеріального забезпечення чи соціальних послуг, передбачених законами України з окре­мих видів страхування.

До страхових випадків з соціального страхування нале­жать:

•   тимчасова непрацездатність;

•   вагітність і пологи, догляд за малолітньою дитиною;

•   інвалідність;

•   хвороба;

•   досягнення пенсійного віку;

•   смерть годувальника;

•   безробіття;

•   соціальні послуги та інші матеріальні витрати, пов'язані з певними обставинами;

•   нещасний випадок на виробництві;

•   професійне захворювання.

Основними джерелами коштів загальнообов'язкового дер­жавного соціального страхування є внески роботодавців та за­страхованих осіб.

Розміри внесків з кожного виду страхування визначаються виходячи з того, що вони повинні забезпечува­ти:

—надання особам матеріального забезпечення та соціальних послуг;

—фінансування заходів, спрямованих на профілактику стра­хових випадків;

—створення резерву коштів для забезпечення виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам;

—покриття витрат страховика, пов'язаних із здійсненням стра­хування.

Розміри внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування залежно від його виду щорічно встановлю­ються Верховною Радою України відповідно для роботодавців та застрахованих осіб водночас із затвердженням державного бюдже­ту, якщо інше не передбачено законодавством.

Страхові внески залежно від виду встановлюються на кален­дарний рік у відсотках:

—для роботодавців – до сум фактичних витрат на оплату праці та інших виплат найманим працівникам;

—для фізичних осіб – до сум оподатковуваного доходу (при­бутку).

За загальнообов'язковим соціальним страхуванням надають­ся такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг:

1) пенсійне страхування:

—пенсії за віком, за інвалідністю внаслідок загального захво­рювання;

—пенсії у зв'язку із втратою годувальника;

—медичні профілактико-реабілітаційні заходи;

—допомога на поховання пенсіонерів;

2) медичне страхування:

—діагностика та амбулаторне лікування;

—стаціонарне лікування;

—надання готових лікарських засобів та виробів медичного призначення;

—профілактичні та освітні заходи;

—забезпечення медичної реабілітації осіб, які перенесли особ­ливо тяжкі операції або мають хронічні захворювання;

3) страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням:

—допомога з тимчасової непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною);

—допомога у зв’язку з вагітністю та пологами;

—допомога при народженні дитини та на догляд за нею;

—допомога на поховання;

—забезпечення оздоровчих заходів;

4) страхування від нещасного випадку на виробництві та про­фесійного захворювання:

—профілактичні заходи щодо запобігання нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням;

—відновлення здоров'я та працездатності потерпілого;

—допомога із тимчасової непрацездатності внаслідок нещас­ного випадку на виробництві та професійного захворюван­ня;

—відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаних з виконанням ним своїх трудових обов'язків;

—пенсія за інвалідністю внаслідок нещасного випадку на ви­робництві або професійного захворювання;

—пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер вна­слідок нещасного випадку на виробництві або професій­ного захворювання;

—допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасно­го випадку на виробництві або професійного захворювання;

5) страхування від безробіття:

—допомога у зв’язку з безробіттям;

—відшкодування витрат, пов'язаних із професійною підготов­кою або перепідготовкою та профорієнтацією;

—матеріальна допомога безробітному та членам його сім'ї;

—дотація роботодавцю для створення робочих місць;

—допомога на поховання безробітного.

Управління соціальним страхуванням містить такі види діяльності: планування, акумуляцію та облік коштів, нарахуван­ня та виплату матеріального забезпечення, звітність, контроль, розгляд спірних питань.

Управлінню соціальним страхуванням властиві загальні риси та принципи, які характерні для управлін­ня в цілому.

Управління окремими видами загальнообов'язкового дер­жавного соціального страхування здійснюють страхові фонди.

Ці органи проводять збір та акумуляцію страхових внесків, кон­троль за використанням коштів, забезпечують фінансування соціальних виплат та здійснюють інші функції згідно із затверд­женими статутами. Страхові фонди є некомерційними самовряд­ними організаціями. Вони не можуть займатися іншою діяльні­стю, крім тієї, для якої вони створені.

Управління страховими фондами здійснюється на паритетній основі державою та представниками суб'єктів соціального стра­хування.

Це означає, що застраховані особи і роботодавці як учас­ники системи несуть відповідальність за управління страховим фондом. Сутність самоврядування в системі соціального страху­вання полягає у виділенні органів управління цієї системи із органів безпосереднього державного управління. Органи соціаль­ного страхування мають юридичну самостійність, але держава несе відповідальність за цю сферу суспільної діяльності. Вона створює правову основу шляхом прийняття законодавчих та нормативних актів, здійснює нагляд і контроль, беручи участь на заса­дах партнерства в управлінні фондами соціального страхування.

Управління фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюють правління та виконавчі ди­рекції страхових фондів.

Правління страхового фонду:

•   затверджує документи, що регламентують внутрішню діяльність фонду, у тому числі виконавчої дирекції;

•   подає у встановленому порядку пропозиції щодо встанов­лення розмірів внесків для забезпечення відповідного виду соціального страхування;

•   затверджує проекти річних бюджетів фонду та звіти про їх виконання, порядок використання коштів бюджету фонду;

•   створює резерви коштів для забезпечення виплат та надан­ня соціальних послуг застрахованим особам;

•   спрямовує та контролює діяльність виконавчої дирекції фонду та її робочих органів тощо.

Виконавча дирекція страхового фонду є виконавчим орга­ном правління фонду. Робочими органами виконавчої дирекції є її відділення, страхові каси.

Нагляд за діяльністю фондів здійснює Наглядова рада, до складу якої входять у рівній кількості представники від застра­хованих громадян, роботодавців та держави. Рада здійснює кон­троль за виконанням статутних завдань та цільовим використан­ням коштів відповідним фондом із загальнообов'язкового дер­жавного соціального страхування.

Державний нагляд здійснює уповноважений Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади. Держава здійснює контроль за дотри­манням страхувальниками та страховиками законів України, інших нормативно-правових актів.

 

 

7