yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Соціологія->Содержание->6.3. СУТНІСТЬ, МЕХАНІЗМ І ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ СОЦІАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ

Соціологія.

6.3. СУТНІСТЬ, МЕХАНІЗМ І ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ СОЦІАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ

Соціальне управління як діяльність виникло тоді, коли стала реальною потреба у спільній праці людей. На початку XXI cт., коли суспільство як соціальна система дуже ускладнюється, проб­лема соціального управління, його організації, механізму, підвищення ефективності стає найважливішою, від її розв’язання багато в чому залежить майбутнє суспільства.

У чому ж сутність соціального управління? Яким є його механізм? Які функції виконує соціальне управління?

Соціальне управління — це можливість і здатність певного суб’єкта впливати на суспільство (або на його окремі спільності) з метою упорядкування, збереження якісної специфіки, стабільного функціонування, розвитку та удосконалення.

Необхідність соціального управління визначали практично всі соціологи, політики і філософи, але сутність його визначали по-різному. Карл Маркс розглядав соціальне управління насамперед як регулювання відносин власності, без чого, на його погляд, неможливі соціальний прогрес і добробут людини. Дійсно, соціальне управління в певному аспекті регулює відносини власності, але його суть і зміст значно ширші.

Макс Вебер, обґрунтовуючи раціональний тип організації, на якій базується сучасне виробництво, розкрив необхідність і сутність механізму контролю і стимулів у відносинах та діяльності індивідів і груп, що стали важливою методологічною основою концепції соці- ального управління. Подальший розвиток цієї концепції вітчизняними і зарубіжними соціологами забезпечує наукове пізнання, аналіз і використання механізму соціального управління (див. схему 47).

Схема 47

Управління всією соціальною сферою життєдіяльності здійснює держава, її певні заклади та органи. Однак у соціальному управлінні беруть активну участь організації громадянського суспільства: профспілки, органи самоврядування трудових колективів та ін. Соціальне управління з боку держави і з боку організацій громадянського суспільства має спільні складові (див. схему 48), жодну з яких неможливо ігнорувати.

Схема 48

Основні складові соціального управління реалізуються в тому або іншому обсязі в малих, середніх, великих соціальних утвореннях, а також на державному рівні. Дуже важливо, щоб кожну складову реалізували освічені, грамотні, досвідчені фахівці, в іншому випадку соціальне управління ефективним не бу­де. М. С. Грушевський у праці «На порозі нової України. Гад­ки і мрії» зробив дуже важливий для сучасності висновок про те, що перед українською державою стоять грандіозні завдан- ня «створення умов для активної праці, а не для рант’єрів-капіта­лістів»[7].

Соціальне управління в будь-якому суспільстві виконує дуже важливі функції, які забезпечують життєдіяльність суспільства і кожного громадянина, їх розвиток, безпеку і т. д. (див. схему 49).

Схема 49

Цей перелік функцій соціального управління, попри його неповноту, дає уявлення про його обсяг та різноманітність завдань.

Соціальне управління — найбільш складна діяльність з організації, регулювання і контролю економічної, соціальної, політичної і духовно-культурної сфер життєдіяльності суспільства, окремих соціальних спільностей і індивідів, його головна мета — забезпечення стабільного функціонування і ефективного розвитку соціальної системи.

Питання для самоконтролю

1. У чому сутність соціології економіки?

2. Що таке економіка як соціальний інститут?

3. Які функції виконує економіка як соціальний інститут?

4. Чому праця є базовим соціальним інститутом?

5. Функції праці як базового соціального інституту.

6. У чому полягає сутність мотивації і стимулювання трудової діяльності?

7. Чим зумовлена необхідність і в чому сутність соціального управління?

8. Якими є основні складові соціального управління?

9. Які функції виконує соціальне управління?

Література

1.    Андрущенко В. П. та ін. Соціологія: Підручник. — К.—Х., 1998.

2.    Грушевський М. С. На порозі нової України: Гадки та мрії. — К., 1992.

3.    Полторак В. А. Соціологія: основи соціології праці та управління. — К., 1992.

4.    Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв­ня 1996 р. — К., 1996.

5.    Гурне Бернар. Державне управління. — К., 1993.

6.    Райт Глен. Державне управління. — К., 1994.

7.    Заславская Т. И. Социология экономической жизни. — Новоси­бирск, 1991.

ТЕМА 7
СОЦІОЛОГІЯ ПОЛІТИКИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

На певному етапі розвитку суспільства, коли засоби виробництва дозволяють здійснити перший поділ праці, виробити додатковий продукт, виникає приватна власність, що зумовлює появу соціальних спільностей з відмінними, а то й прямо протилежними інтересами. Для регуляції відносин та зв’язків між такими спільностями вже недостатньо усталених норм моралі, традицій, звичаїв тощо. Природно виникає потреба в нових формах організації та регулювання поведінки соціальних спільностей, зв’язків і відносин між ними, тобто таких формах публічної влади, яка ніби стоїть над спільностями і над суспільством. Отже, виникає політика як контрольно-регулятивна сфера життєдіяльності суспільства. Так у чому ж полягає сутність політики? Що є предметом соціології політики?

 

20