yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Соціологія->Содержание->5 етап. ХХ – початок ХХІ століття

Соціологія

5 етап. ХХ – початок ХХІ століття

Функціоналізм.

Вивчення механізмів і структур, що забезпечують стійкість соціальної системи. Елементи функціоналізму можна зустріти в роботах О.Конта, Г.Спенсера, Э.Дюркгейма. У цьому напрямку працювали А.Р.Радклифф-Браун, Б.К.Маліновський, Т.Парсонс, Р.Мертон.

Теорія соціальної дії.

Розгляд соціальної системи як стійкого комплексу повторюваних і взаємозалежних дій. Цю теорію запропонував і всіляко розвивав Т.Парсонс.

Теорії соціального конфлікту.

Розуміння конфлікту як рушійної сили соціального розвитку.

Теорія класів К.Маркса.

Нерівність є результатом становища, при якому люди, що контролюють суспільні цінності (багатство і владу), мають можливість одержувати для себе вигоди. Тому в суспільстві існує нерівність. Воно поділяється на класи, які вороже налаштовані один до одного. Саме боротьба між ними і забезпечує розвиток.

Концепція суспільної згоди Л.Козера.

У кожному суспільстві існують елементи соціального конфлікту, що сприяють руйнуванню або посиленню соціальних зв'язків:

-   у ригідних (закритих) суспільствах конфлікти поділяють людей на дві ворожі групи, класи; підривають основи колективної згоди;

-   у плюралістичних (відкритих) суспільствах конфлікти знаходять своє вирішення, соціальні інститути оберігають суспільну згоду; конфлікти відкривають шлях до інновацій.

Теорія конфлікту Р.Дарендорфа.

Соціальний конфлікт – це наслідок протистояння відносинам панування і підпорядкування. Придушення соціального конфлікту приводить до його загострення, а "раціональна регуляція" до "контрольованої еволюції". Ліберальне суспільство може залагодити конфлікти на рівні конкуренції між індивідами, групами, класами.

Теорія соціального обміну.

Засновником даної теорії є Дж. Хоманс.

Вивчає зв'язки між макро- і мікрорівнями соціальної реальності. Вважає основою соціальних відносин обмін різноманітними видами діяльності. За цією теорією люди взаємодіють між собою на основі аналізу власного досвіду, потенційних нагород і покарань. Існує дві складових теорії:

1.      У поведінці людини переважає раціональний початок, що націлює її на отримання певних вигод (гроші, товари, послуги, престиж, повага, дружба, любов і т.д.);

2.      Процес соціальної взаємодії пояснюється як постійний обмін між людьми різними вигодами.

З обмінних відносин виростають структурні утворення (соціальні інститути й організації).

Психоаналітичні теорії.

1.      З.Фрейда.

Головну роль у житті людей відіграють несвідомі імпульси, найчастіше в основі людської діяльності знаходиться сублімація (перетворення) сексуальної енергії; а в процесі взаємодії людей відтворюється їхній дитячий досвід.

2.      К.Хорні.

З ворожого середовища виростає "основний страх", що викликає появу захисних механізмів для його придушення, виявляються такі процеси як "наркотизація страху" – вона буває безпосередньою (алкоголь і т.п.) і опосередкованою (гучна діяльність), – втеча від ситуацій, що викликають страх. Відповідно до цих процесів виділяється чотири неврози:

-          невроз схильності (любов, похвала);

-          невроз влади (влада, престиж, володіння);

-          невроз покірності (конформізм);

-          невроізоляція (втеча від суспільства).

3.      Е.Фромма.

Виділяв три підходи до вивчення суспільства:

-              психологічний (З.Фрейд);

-              економічний (К.Маркс);

-              ідеалістичний (М.Вебер).

Усі вони, відповідно до цієї теорії, невірні. Підходи ці треба розглядати в сукупності. Коли певному класу загрожує небезпека нових економічних тенденцій, він реагує на цю загрозу психологічно й ідеологічно. Причому психологічні зміни, обумовлені такою реакцією, сприяють розвитку економічних тенденцій всупереч інтересам цього класу. Тобто соціальні умови впливають на ідеологічні явища через соціальний характер (але цей характер не є результатом пасивного пристосування до соціальних умов).

Теорія радикального гуманізму.

Її запропонував Е.Фромм. Існують такі основні складові даної теорії:

1)           Виробництво повинне служити людині, а не економіці;

2)           Відносини між людиною і природою повинні будуватися не на експлуатації, а на кооперації;

3)           Антагонізми необхідно замінити відносинами солідарності;

4)           Вищою метою всіх соціальних заходів повинні бути людське благо і попередження людських страждань;

5)           Не максимальне, а тільки розумне споживання служить здоров'ю і благополуччю людини;

6)           Кожна людина повинна бути зацікавлена в активній діяльності на благо інших людей, залучена до неї.

Символічний інтеракционізм.

Аналіз соціальних взаємодій на основі символічного змісту, що вкладають у свої конкретні дії люди.

Дж.Г.Мід. Основні символи – це мова і жести. Соціальне життя залежить від здатності людини уявляти себе в інших соціальних ролях.

М.Блумер, Т.Шибутані, Т.Партленд – представники двох американських соціологічних шкіл: чикагської й айовскої. Першу школу цікавить процесуальна сторона взаємодії в суспільстві, другу – стабільні символічні структури. Соціальний процес цим соціологам уявляється як зміна соціальних значень, що залежать більше від суб'єктивної взаємодії, ніж від об'єктивних причин.

Феноменологічна соціологія.

Її засновник А.Шюц. Розглядає суспільство як явище створене і таке, що постійно відтворюється в духовній взаємодії індивідів (міжіндивідуальні комунікації).

Неомарксизм.

Д.Лукач, А.Грамші, франкфуртська школа, фрейдомарксисти, марксисти-екзистенціалісти у своїх роботах намагалися з'єднати основи діалектики з гуманізмом.

Марксисти-соціентисти історичний матеріалізм пристосовують до соціологічної науки.

Р.Мілс, Н.Бірнбаум, А.Гоулнер – неомарксисти, що вивчають проблеми "третього світу", капіталізм як світову систему, фемінізм і т.п.

Ю.Хабермас джерела соціально-політичних протиріч і їхнє вирішення розглядав по-новому.

 

7