ГоловнаЗворотній зв'язок
Главная->Соціологія->Содержание->Соціологія в Україні

Соціологія

Соціологія в Україні

У 80-ті роки ХІХ ст. у Женеві виник гурток українських вчених. Його представники друкували роботи із соціології в журналі "Громада". Створення цього гуртка сьогодні прийнято вважати першим кроком у формуванні української соціології.

Характерні риси української соціології:

1.      Зазнала сильного впливу західних соціологів (особливо О.Конта, Г.Спенсера, К.Маркса та ін.).

2.      Тісно пов’язана із суспільно-політичними проблемами, завданнями утвердження національної державності, боротьбою за незалежність і національно-культурне відродження.

3.      Виділення соціології із суспільно-політичної публіцистики (першими українськими соціологами стали суспільні діячі, а не вчені).

Першим важливим етапом формування української соціології став період другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Для соціології цього часу були характерні такі риси:

1.      Дослідження окремих соціологічних аспектів.

2.      Дефіцит новітньої соціологічної методології.

3.      Нерозвиненість системного бачення соціологічних проблем.

4.      Завершення формування української соціологічної традиції.

5.      Формування диференційованих, самодостатніх концепцій.

6.      Оформлення соціологічного апарату.

7.      Системна робота з вироблення методології і техніки досліджень.

8.      Вплив нових соціологічних ідей європейських вчених на українських соціологів.

Наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. свої оригінальні вчення про суспільство пропонували С.Подолинський, М.Драгоманов, М.Ковалевський, І.Франко, В.Липинський та ін.

У 20-ті роки ХХ ст. українська соціологія проходить процес інституалізації: створюються соціологічні навчальні і наукові заклади, здійснюються теоретичні і прикладні дослідження; видаються наукові праці.

У 30-і роки ХХ ст. соціологія була знищена як наука. Складові марксистської соціології (теорії формацій, класів і т.д.) стали розглядати в рамках філософської науки, на абстрактно-теоретичному рівні. На конкретне вивчення процесів, явищ соціального життя була накладена заборона. Соціальна міфологія була зведена в ранг науки, а реальна наука проголошена «буржуазною лженаукою».

Наприкінці 50-х – початку 60-х років ХХ ст. соціологія усе ще не визнавалася як наука і багато вчених розглядали її як частину філософського вчення, соціологічні дослідження часто відігравали обслуговуючу роль, ілюструючи досягнення соціального розвитку країни. Однак у цей час стали виявлятися і позитивні тенденції. Виникають спеціалізовані соціологічні заклади. Нашу країну відвідують закордонні соціологи і філософи. З заходу ввозиться нова соціологічна фразеологія. Проводяться соціологічні дослідження різних тематичних напрямків (наприклад, умови життя, залежність способу життя від соціально-побутових і соціально-демографічних факторів; методики планування на різних промислових підприємствах республіки; соціальні проблеми шлюбу і родини і т.д.).

Наприкінці 60-х – середині 80-х років ХХ ст. відбувається повернення до ідеології, що існувала до "відлиги". Критикуються роботи соціологів, з’являються обвинувачення щодо спеціалізованих соціологічних установ.

Наприкінці 80-х років ХХ ст. соціологія знову стала самостійною наукою. У цей час формується безліч різних соціологічних установ. Українські вчені проводять соціологічні дослідження в таких сферах:

1.            Вивчення соціальних проблем, соціальної структури, профорієнтації молоді (С.Макеєв, В.Черноволенко).

2.            Вплив ЗМІ на самовизначення молоді (Е.Головаха, В.Осовський).

3.            Використання математичних методів у соціологічних дослідженнях (А.Горбачик, В.Максименко).

4.            Вивчення історії соціології (А.Ручка, В.Танчер).

5.            Соціологія утворення, проблеми вищої школи (В.Бакіров, В.Волович, О.Якуба).

6.            Етносоціологія (Т.Рудницька, М.Шульга).

7.            Соціологія підприємництва (В.Ворона, В.Пилипенко).

На початку ХХІ ст. українська соціологія продовжує розвиватися як наука. Дуже важливу роль в цьому процесі відіграв указ Президента України від 25 квітня 2001 року "Про розвиток соціологічної науки в Україні". Цей указ передбачає:

1)           державні наукові програми в області соціології;

2)           створення банку соціологічних даних;

3)           розвиток соціологічних і соціально-психологічних служб на підприємствах, в установах, навчальних закладах;

4)           Поширення соціологічних знань серед населення.

 

8