ГоловнаЗворотній зв'язок
Главная->Філософія->Содержание->ЧАСТИНА І. ІСТОРІЯ СТАРОДАВНЬОЇ ФІЛОСОФІЇ

Історія філософії

ЧАСТИНА І. ІСТОРІЯ СТАРОДАВНЬОЇ ФІЛОСОФІЇ

Розділ 1. Філософія в Стародавній Індії та Стародавньому Китаї

Становлення індійської філософії

Специфіка сприйняття індійської філософії

Індійська філософія – одна з унікальніших філософій світу. Індія завжди пишалася своєю філософією і старанно оберігала її. Тому сприйняття індійської філософії сполучене з певною специфі­кою, котра, перш за все, виходить з установки про існування нездоланно­го бар'єру між так званою «західною» та «східною» культурами.

Один з авторів даної установки, видатний швейцарський філософ і психолог XX сторіччя К.-Ґ.Юнґ, намагався обгрунтувати цю розбіжність за допомогою відкритих ним термінів аналітичної психології – екстравер­сія та інтроверсія. «Інтроверсія, – писав він, – це стиль Сходу, а екстраве­рсія – стиль Заходу. На Заході інтроверсія сприймається як аномальне, хворобливе і взагалі неприпустиме явище. На Сході ж, навпаки, турбо­тливо випестувана нами екстраверсія вважається спокусою підвищеної чуттєвості, що досягає апогею в сукупності всіх людських страждань» .

Розподіл філософії за Східну та Західну є характерним для неісто–ричного підходу. Історія (час) долає таке просторове протиставлення, про що свідчить історико–філософський процес. Якщо сучасний представник західної філософії спробує зазирнути у світ філософії стародавньої Індії, десь у VI–V ст. до н.е., на своє здивування, він зустріне там майже всі фо­рми філософування, котрі вважає своїми власними: екзистенціальність, ні­гілізм, абстрактний суб'єктивізм, стихійний матеріалізм, діалектику, фено­менологію, тощо. Не треба забувати, що і сам К.–Ґ. Юнґ приходить до ви­сновку про необхідність зустрічі цих двох світів. Думка, до речі, не нова для

1 Юнг К.-Г. О психологии восточных религий и философий. – М, 1994. – С. 101–102.

Історія філософії

західної філософії. Вона була висловлена Геґелем ще в XIX сторіччі: «Це вірно також відносно шляху на схід, котрий є також шлях на захід»1.

Специфічною для сприйняття є і досить своєрідна стародавня ін­дійська хронологія. Взагалі питання про хронологію стародавнього світу дуже складне, оскільки вона відрізняється від її сучасного розуміння. Так, наприклад, індійський образ часу – це час феноменальний, і за своєю фо­рмою він циклічний. Точний відлік часу підпорядкований тут іншим за­конам, і дуже важко сьогодні встановити не тільки дату народження ін­дійської філософії, але й дату життя окремих філософів. Крім того, у будь–якому індійському філософському трактаті можуть бути викладені ідеї, котрі виникли ще до його написання, у сиву давнину. Можливо, така хро­нологія є не стільки індійською справою, скільки даниною ведичному язич­ництву, адже циклічність часового виміру є характерною ознакою язичниц­тва, і це перейшло індійцям у спадщину. Іноді для індійців (на противагу звичній для європейця акуратності встановлення дат) визначення дати вза­галі не заслуговує уваги, бо вони переконані в тому, що людина приходить у світ не один раз, і не один раз висловлює геніальну ідею.

До специфіки сприйняття індійської філософії треба віднести і мо­вний бар'єр. Мова, на якій викладені філософські тексти, – стародавній санскрит, тому духовність Індії в серединіXIX сторіччя відкривали не філософи, а філологи, котрі звертали свою увагу на порівняльний аналіз індо–арійських мов, а не на філософеми.

Спеціалісти–індологи радять починати знайомство з індійською фі­лософією через сприйняття специфічних і незвичних для західної мента­льності термінів–ідеологем, які складають доктринальний каркас системи:

1. Карма – закон універсальної причинності, що обумовлює людсь­ке існування. Вона означає «діло», «дію», що може дорівнювати «профе­сії». Причому «карма» означає дію взагалі і не тільки фізичну, а й верба­льну (словесну) і ментальну (психічний акт). Результат дії, висновок жит­тя, визначає параметри наступного життя живої істоти, котра мусить змі­нити життя, що скінчилося.

2. Сансара – безначальне і нескінченне чергування народжень та смертей, кругообіг живих істот під впливом закону карми, що регулюють етичні норми спілкування людей.

3. Майя («серпанкове покривало Майї») – загадковий процес, ілю­зорна примара реальності, котра лише видається реальністю, що поро­джує і підтримує вселенський лад і в такий спосіб здійснює «безконечний рух» колеса існування.

' Гегель Г. В. Ф. Энциклопедия философских наук. – Т. 1. – М., 1974. – С. 278. 10

 

2