ГоловнаЗворотній зв'язок
Главная->Філософія->Содержание->Латинська патристика

Історія філософії

Латинська патристика

Латинська (західна) післянікейська пат­ристика представлена низкою видатних діячів, серед яких особливе місце за­ймає постать Августина. Його творчість – то вершина латинської патристики,

проте, поява такої визначної особистості була підготовлена всім попере­днім розвитком як античної і християнської філософських традицій, так і безпосередньо працями Марія Вікторіна і Амвросія Медіоланського.

167

Історія філософії

Марій Вікторій (IV ст.) – відомий ритор, перекладач, знавець Арісто­теля і Порфірія, що прийняв християнство вже у зрілому віці, стає неопла­тонічним наставником Августина. Його історичне значення полягало в тім, що він одним з перших став свідомо наближувати Першоєдине неоплатоні­зму з християнською Особистістю єдиного Бога, а також у спробах розгля­дати Божество не в ізоляції від світу, але у Його вічній рухливості.

Амвросій Медіоланський (бл. 334–397 pp.) з усіх латинських отців це­ркви був найгармонійнішим у своєму мисленні. Він поєднав у собі чесноти римського громадянина з глибокою вірою, грецьке знання богослов'я з ла­тинським пасторським почуттям. Походить з сім'ї патриціїв. У молоді роки вивчав право і риторику; обіймав державні посади. У 374 р. приймає хре­щення і посвячення в єпископи, яке розцінює як умову служіння знедоле­ним. Займається філософським самовдосконаленням і поглиблює свої бого­словські знання в ім'я проповідницької діяльності (відома його роль у наве­рненні Авґустина). У своїх творах («Про віру», «Про душу», «Шестоднєв» тощо) він продовжує традицію каппадокійців і використовує методи Оріге­на для тлумачення Писання. З іншого боку, трактат «Про обов'язки свя­щеннослужителів» увібрав у себе вплив Цицерона і стоїчну традицію. Поет і композитор, він стає творцем латинських церковних гімнів – співів, що об'єднували у богослужінні увесь віруючий народ.

Діяльність Марія Вікторина і Амвросія сприяла трансформації не­оплатонічних ідей у християнську філософську свідомість, побудові ла­тинської богословської лексики. Все це було духовно–теоретичним під­ґрунтям для становлення найвидатнішої фігури латинської патристики –Авґустина Аврелія.

 

49