ГоловнаЗворотній зв'язок
Главная->Філософія->Содержание->Три шляхи пізнання

Історія філософії

Три шляхи пізнання

Вже зазначалося на впливі міфологічно–образних засобів на всі теоретичні по­ложення філософії Бекона. Але особли­во яскраво це виявилося у визначенні шляхів пізнання. Звільнившись від вад

свідомості важливо обрати і істинний шлях дослідження. Досліджуючи попередній досвід Ф. Бекон доходить висновку, що існують три можливі і основні шляхи пізнання – павука, мурахи і бджоли.

«Шлях павука» являє собою спробу виведення істини із теоретич­ної, умоглядної сфери свідомості. Бекон характеризує цей шлях як поспі­шне, необгрунтоване піднесення від первинних фактів до «найзагальні­ших аксіом», а потім виведення із них знання, що вже не має такого зага­льного характеру. У добутку такий шлях призводить лише до дуже нега­тивних наслідків.

Помилки тих дослідників, які здійснюють пошук таким чином по­лягають у тому, що, вивівши «найзагальніші аксіоми», вони надалі не зважають на той досвідний матеріал, який став основою для узагальнення. Таким шляхом рухався у власних побудовах ще Арістотель. Його ж впли­ву зазнала і значна частина схоластичних методів дослідження.

За загальним ставленням критика «шляху» павука у Бекона перетво­рилася на критику спекулятивного раціоналізму і антиемпіричного способу мислення. Водночас, Ф. Бекон не заперечує тієї значної користі, якої надали схоласти, удосконалюючи саме засоби теоретичної аргументації.

«Шлях мурахи» – це є шлях, яким рухалися прибічники накопи­чення виключно відчуттєво–досвідного матеріалу. Такий спосіб пізнання властивий науковцям, які працюють на теренах дослідження природи –розрізненим наукам. Вони не спроможні вийти за межі власного емпірич­ного матеріалу та побачити власну галузь у системі наук.

І лише третій шлях – «шлях бджоли» – є дійсно науковим. Він по­єднує переваги перших двох, але переборює їхні недоліки. Піднесення від

249

Історія філософії

відчутгевого досвіду до теоретичних аксіом (середніх аксіом) є станом неперервним. Цей шлях дійсно нагадує виробництво меду (теорії) з нек­тару та пилку (відчуттєво–досвідного матеріалу). Як нектар ще не є ме­дом, так і дані відчуттів є лише передумовою дійсної теорії.

 

73