yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Історія->Содержание->Обмеження реформ.

Історія Польщі

Обмеження реформ.

 Після виборів комуністи відчули себе впевненіше; збережений партійний апарат середньої і нижньої ланок посилив тиск на керівництво ПОРП, прагнучи зміцнити свої позиції. Проти політики лібералізації активніше стали виступати догматичні групи всередині ПОРП. Зі свого боку, прихильники подальшої демократизації вимагали поглиблення реформ і заміни кадрів на керівних посадах, відкидали радянську модель соціалізму як взірець для Польщі. В. Гомулка не мав міцних позицій в керівництві ПОРП і був змушений лавірувати між "натолінцями" і "пулавянами". Загалом він повинен був спиратися на партійний апарат, йдучи йому на поступки. На пленумі ЦК ПОРП (IX) в травні 1957 р. В. Гомулка оголосив головною перешкодою на шляху консолідації партії "ревізіонізм", тобто спроби "лібералів" вийти за рамки офіційного тлумачення доктрини марксизму-ленінізму. Загальна атмосфера в світовому комуністичному русі, що проявилася на міжнародній конференції в Москві у вересні 1957 p., спонукала комуністів правлячих партій до посилення боротьби з відхиленням ("ревізією") від офіційної доктрини. Керуючися настановами Мрскви, ПОРП могла усувати з керівних посад "пулавян". На пленумі ЦК ПОРП у жовтні 1957 р. на повний голос зазвучала критика "ревізіонізму", а слідом за тим відбулася заміна близько 800 партійних функціонерів, переважно з числа прихильників ліберальних реформ. Назовні результати внутрішньопартійної боротьби проявилися в гострих атаках на знаних учених і публіцистів, які обстоювали курс на демократизацію: цензура не пропускала в друк праці філософа Лєшка Колаковського, публіциста Віктора Ворошильського та ін. 2 жовтня 1957 р. секретаріат ЦК ПОРП ухвалив припинити видання популярного студентського тижневика "По просту", який найбільш послідовно викривав злочини періоду сталінізму, підносив питання демократизації. У відповідь на це у Варшаві пройшли кількаденні демонстрації студентів і школярів, які були розігнані спеціальними підрозділами міліції (ЗОМО), а близько 500 осіб - заарештовані. Того ж місяця за рішенням ЦК ПОРП було проведено "верифікацію" (перевірку) членів партії, внаслідок якої було виключено понад 200 тис. (16% складу), переважно з числа молоді та інтелігенції. На початку жовтня ЦК ПОРП провів нараду журналістів, на якій з різкою критикою ліберальних тенденцій у ЗМІ виступив В.Гомулка. У листопаді 1957р. з ПОРП вийшла група авторитетних письменників і публіцистів, розчарованих гальмуванням процесу змін (Є. Анджеєвський, С Диґат, П. Гертц, А. Важик та ін.). Хоча загальна атмосфера в країні ще залишалася ліберальною, але ці події показали, що була встановлена межа допустимих реформ. Разом із зміцненням позицій В. Гомулки в керівництві ПОРП відновлювався вплив бюрократичного партійного апарату та його консервативних елементів.

Переміни, які прискорилися після жовтня 1956 p., позитивно відбилися на економіці країни. "Господарський маневр", що несміливо розпочався ще 1954 p., приніс збільшення бюджетних коштів на розбудову інфраструктури, пов'язаної зі споживанням. Послабилося централізоване керівництво державними підприємствами, дозволялися "господарські експерименти", надавалася підтримка ремісництву, споживчій кооперації. Після 1956 р. проведено реорганізацію центральних і теренових органів державного управління. Кількість міністерств скоротилася з 38 до 25, скасовано галузеві управління. Але в системі державного планування і управління економікою суттєвих змін не відбулося. Рекомендації знаних економістів, зібраних в Економічній раді (3. Рибіцький, М. Калєцький), які полягали у відмові від "адміністрування" підприємствами і

574

В умовах комуністичного експерименту

запровадженні економічного механізму, не були взяті до уваги керівництвом ПОРП і урядом. Попри це, у 1956-1958 pp. приріст національного доходу випереджав зростання інвестицій, а середньорічний приріст реальної заробітної плати становив 8 %. Зміни політики щодо села, збільшення державних інвестицій у приватні селянські господарства (з 1,5 млрд. злотих у 1956 р. до 3,2 млрд. злотих у 1958 р.) дали ефект уже до кінця 50-х років, коли продукція сільського господарства за п'ять років зросла на 20,2 % (1956-1960 pp.). У другій половині 50-х років прискорилося житлове будівництво, поліпшилося постачання міста продуктами харчування, що створювало у багатьох людей відчуття "малої стабілізації"'.

Новий п'ятирічний план економічного розвитку на 1956-1960 pp. був розроблений із запізненням. Він мав "перехідний характер" і ставив за мету поліпшення матеріального становища людей в "існуючих умовах" і водночас - "створення передумов для подальшого розвитку соціалістичної економіки". Останнє передбачало поступове збільшення коштів на інвестиції, як і сталося в 1958-1960 pp. Наприкінці п'ятирічки польське керівництво було змушене координувати свої економічні плани й політику з проголошеним у СРСР курсом на "будівництво комунізму". Від Польщі вимагали посилити галузі, пов'язані переважно з виробництвом зброї. Економічна політика ПОРП зазнавала тих самих ідеологічних обмежень, що й соціальна та культурна.

Особливо позитивно "відлига" позначилася на розвитку культури. Масово видавалися твори заборонених раніше авторів, переклади зарубіжної літератури, з'явилися більш об'єктивні праці з історії Польщі, гуманітарних наук. Відхід від творчості, обмеженої у попередній період жорсткими канонами "соціалістичного реалізму", сприяв появі нових мистецьких течій, що зближали їх зі світовим культурним процесом. Державні інституції віддавали перевагу творам проофіційного спрямування, але не чинили перешкод формальним експериментам, особливо в музичному та образотворчому мистецтві. Керівництво ПОРП без ентузіазму спостерігало за проникненням до Польщі через радіо і телебачення взірців західної молодіжної масової культури, але не вживало репресивних заходів для їх заборони.

Послаблення міжнародної напруженості після 1956 р. і "лібералізація" в Польщі спричинили коливання в середовищі польської еміграції на Заході. Частина емігрантів повірила у можливість мирної трансформації устрою при збереженні влади в руках комуністів, вона виступила за розвиток контактів з країною, сподіваючися "підштовхнути" реформи і підтримати "лібералів". Зі свого боку, Варшава робила певні кроки для нейтралізації еміграційних середовищ: кілька знаних особистостей повернулися до Польщі і були помпезно зустрінуті тут (публіцист С. Цат-Мацкевич, письменниця 3. Коссак-Щуцка). Ознаки "відлиги" схилили більшість членів еміграційної Тимчасової ради національної єдності в листопаді 1956 р. позитивно оцінити переміни в Польщі і виступити із закликом до США надати їй економічну допомогу (уряд США невдовзі надав Польщі перший кредит). У міру зміцнення позицій комуністів в країні та появи ознак гальмування "лібералізації"" серед еміграції поширилися настрої розчарування.

Натомість почав зростати вплив еміграційних осередків, які діяли незалежно від лондонських центрів і враховували зміну загальної ситуації в світі, а також реформаторські тенденції в комуністичному русі. Якщо лондонські на інші еміграційні осередки залишалися на позиціях визволення Польщі з-під диктату Москви в результаті міжнародного конфлікту, то паризьке видавництво "Інститут літерацкі" з часописом "Культура", керованим Єжи Гєдройцєм, і редакція Радіо "Вільна Європа", очолювана Яном Новаком-Єзьоранським, переорієнтувалися на діяльність т.зв. "довгого тривання". Вони виходили з того, що тогочасна ситуація в Європі потриває ще довго, тому треба

575

Історія Польщі

налаштовуватися на уважне вивчення суспільних процесів в Польщі і комуністичному таборі, щоб сприяти поширенню серед населення країн радянського блоку тих настроїв, які згодом забезпечать поступові демократичні зміни. Тому Радіо "Вільна Європа" підтримало (ненадовго) В. Гомулку. Є. Ґєдройць і редакція паризької "Культури" у 50-х роках розробили концепцію створення "нейтральної смуги" між Заходом і Сходом, до якої б увійшли європейські країни радянського блоку і який би став підсумком розрядки міжнародної напруженості. Надалі передбачалася еволюція цих країн на засадах "третього шляху", який би провадив до демократичних змін в дусі "соціалізму з людським обличчям". Поступово ідеологи "Культури" і Радіо "Вільна Європа" дійшли висновку про необхідність ерозії комуністичної системи зсередини через пропаганду і поширення західних демократичних цінностей серед населення. У 60-х роках публіцисти "Культури" висунули ідею утворення незалежних держав з радянських республік України, Білорусі та Литви, що повинно було стати запорукою утвердження демократії, свободи і безпеки на європейському континенті. У зв'язку з цим один з провідних ідеологів "Культури" Юліуиі Мєрошевський писав: "Оскільки згода і єдиний фронт поневолених народів становить основну умову ліквідації (...) російського імперіалізму, [ми] повинні не тільки запевнити українців і литовців, що не претендуємо на повернення Вільна і Львова, але й не вдамося до збройного захоплення цих міст, якщо б навіть за даних умов обставини нам сприяли" (1974 p.).

 

190