yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Історія->Содержание->Загаїьні умови.

Історія Польщі

Загаїьні умови.

 Економічне пожвавлення й політичні зміни останнньої третини XVIII ст. супроводжувалися культурним піднесенням. Величезний вплив на розвиток польської культури справляли ідеї Просвітництва, котрі з середини XVIII ст. проникали із Заходу, переважно Франції і зводилися до раціоналістично-критичного наукового пояснення природних і суспільних явищ, духовного світу людини. На відміну від західних просвітників, які своїм важливим завданням вважали боротьбу з абсолютизмом, польські його прихильники повинні були боротися проти "золотих шляхетських вольностей", за зміцнення держави, захист її від внутрішньої та зовнішньої загрози.

У стильовому відношенні польські просвітницькі ідеї, як і на Заході, втілювалися в класицизмі та сентименталізмі. Класицизм відрізнявся простотою і гармонією засобів втілення, впливом античних взірців. Сентименталізм наголошував на передачі глибини людських почуттів. В окремих галузях культури ще доволі сильними залишалися позиції рококо - останньої стадії бароко.

Виявом зростання значення культури в житті держави було встановлення 1766 р. медалі Merentibus ("Заслуженим"), яка вручалася за заслуги в галузі мистецтва і науки, а також розвитку промисловості.

У розвитку культури неабияку роль відігравала національна періодика, що випускалася у Варшаві і викривала сарматизм як стиль життя і систему поглядів, популяризувала досягнення в галузі літератури, науки і мистецтва. У 1765-1784 pp. за взірцем англійського Spectator двічі на тиждень виходив Monitor. З 1761 р. друкувалися Wiadomosci Warszawskie (від 1777 р. цей часопис мав назву Gazeta Warszawska). У 1770 p. почало видаватися наукове за змістом Зібрання різного роду відомостей у галузі вільних наук, філософії, природного права, історії й моральної політики. На 1770-1777 pp. припадає вихід літературного часопису Zabawy Przyjemne і Pozyteczne {Приємні і корисні розваги) - неофіційного органу учасників четвергових обідів у королівському

250

Спроби порятунку Речі Посполитої

палаці за участю короля, на яких найчастіше дискутувалися проблеми літератури, читалися твори, проводилися поетичні турніри тощо. Популярним науково-політичним часописом-місячником був Pamietnik History czno-Polityczny (Історично-політична памятка, 1782-1792). На початку 1791 p. почала виходити Gazeta Narodowa і Obca (Газета національна та іноземна), яка відзначалася високим рівнем подачі інформації.

Великі зрушення відбулися в освіті. У 1765 р. Станіслав Август заснував у Варшаві Рицарську школу, звану також Корпусом кадетів. Вона стала першим у Речі Посполитій державним середнім закладом. Школа готувала молоді офіцерські кадри, з часом набула загальноосвітнього характеру, у зв'язку з чим її учні підготовлялися до участі в суспільному житті та для державної служби. За ЗО років свого існування вона випустила до 650 вихованців, серед них було багато тих, хто відзначився на суспільно-політичній і культурній ниві.

Значну роботу в сфері освіти провела Едукаційна комісія (повна назва Комісія національної едукації Комісія національної освіти), створена за постановою сейму 1773 р. Матеріальною основою для її функціонування служили доходи з переданих їй сеймом маєтків, якими у Речі Посполитій володів єзуїтський орден, розпущений 1773 р. за наказом папи римського. До Комісії входили чотири сенатори і чотири сеймові посли. Основну ж її роботу проводили ті, хто до цього керівництва не входив. До них, зокрема, належав Г. Коллонтай. Комісія підлягала сейму й загальному королівському наглядові. Вона опрацювала державний освітній кодекс, в якому викладено організаційну структуру польської освіти, взяла під свій контроль Краківську і Віденську академії, йменовані Головними школами, всі середні навчальні заклади (їх було 74, до них належали і 4 військові школи), у тому числі єзуїтські колегії, які перетворилися у світські школи, а також значну кількість приходських шкіл. У реформуванні, що його Комісія здійснювала, її члени виходили з переконання, що освіта, наука і виховання повинні відповідати потребам країни й народу. У світлі просвітницьких засад до програм вищої і середньої освіти були включені предмети з точних і природничих наук, а також - історія, польська та іноземні мови. З академій і середніх шкіл вилучалися схоластика, викладання теології, обмежувалася латина. Громадянське обличчя студентів та учнів мав формувати предмет "моральна наука" - різновид світської етики. Вчителями призначалися переважно світські особи. Нагляд за школами Комісія доручила візитаторам. Особливо важливим було реформування закостенілих у схоластиці Краківської і Віденської академій. У першій з них його провів у 1777-1786 pp. Г. Коллонтай, у другій - у 1781-1797 pp. - Марцін Почобутт-Одляніцький (1728-1810). Едукаційна комісія зробила безуспішні спроби заснувати університети у Варшаві ("Universitas Poniatoviana") і Познані, Медичну академію у Варшаві і Академію наук за взірцем Англійського королівського наукового товариства.

Значно менше Комісія спромоглася здійснити в галузі організації приходської освіти: для цього не вистачало ні кадрів, ні коштів. У 1775 р. при Комісії було створено Товариство складання підручників для початкових шкіл (Towarzystwo do Ksiqg Elementamych) на чолі з її керівним діячем І. Потоцьким. Товариство проіснувало 17 років і зробило чимало в цій галузі. Увінченням її видавничої діяльності був Буквар для національних приходських шкіл.

У той час, коли в Речі Посполитій спостерігалося піднесення національної освіти, на польських землях, котрі 1772 р. відійшли до Пруссії й Австрії, а також у Сілезії, яка до і після 1772 р. належала Пруссії, відбувалося згортання польського шкільництва. У цих землях проходило онімечення останнього, особливо в землях, якими володіла Пруссія: тут від 1760-х pp., згідно з розпорядженнями ФрідріхаП, німецька мова активно запроваджувалась у польські школи, окремі польські школи були закриті.

251

Історія Польщі

Як і освіта, наука все більше набирала світського характеру, поривала з теологією. В її основи проникали раціоналізм та емпіризм, матеріалістичні погляди. Відбувся рішучий поворот до коперниківської геліоцентричної системи. У 1791 р. при Краківській Головній школі Ян Снядецький (1756-1830) створив обсерваторію, в якій проводив важливі спостереження за рухом малих планет (планетоїдів). Видатним математиком був Міхап Губе (1737-1807), що працював у галузі диференційного числення. Ян Снядецький теж розробляв алгебраїчні питання і складав та видавав математичні посібники. Визначним хіміком був професор Краківської академії Ян Яськевич (1749-1809), який, зокрема, перший у Польщі підтримав квантитативну теорію французького вченого Антуана Лорана Лавуазье. Як хімік, уславився Єнджей Снядецький (1768-1848) - перший упорядник польської хімічної термінології. Пйотр Осінський у Варшаві створив першу в Польщі хімічну лабораторію. Великі заслуги в галузі природознавства належать Киїиштофові Клюку (1739-1796) - авторові чудового опису польської флори і фауни та посібника Ботаніка для національних шкіл. Онуфрей Копчинський (1735-1817) видав Граматику для національних шкіл, в якій була Грунтовно систематизована граматика польської мови, вказано на можливості користування нею в тих галузях науки, де панувала латина. Заслуги в розвитку географії мали Іґнацій Заборовський, Францішек Сярчинський, картографії - Юзеф Александр Яблоновський, Антоній Ріцці Заноні, Король де Пертес. Відомими медиками були професори Краківської академії Анд.жей Бадурський (1740-1789) і Рафал Червяковський (1743-1816).

Розвиток історіографії був в основному пов'язаний з ім'ям Адама Нарушевича (1733-1796). Після закінченні філософського у Вільні і теологічного в Ліоні факультетів А. Нарушевич, будучи єзуїтом, викладав риторику у Віденській академії, риторику й історію - в Рицарській школі, історію - у Варшавській єзуїтській колегії. З 1775 р. він був єпископом, у 1781-1786 pp. - секретарем Постійної ради. Був наближеною особою до короля, брав активну участь у згаданих четвергових обідах, редагував видання ''Приємні і корисні забави" Належав до прихильників державних реформ, включно з Конституцією 3 травня. Проникливим вивченням історії зайнявся за намовлянням Станіслава Августа. Найзначнішим історичним твором А. Нарушевича стала Історія польського народу від початку християнства (тт. 2-7 видані у 1780-1786 pp., т. 1 - у 1824 p.). Твір не закінчено, події в ньому доведені до 1386 р. То був перший науковий виклад історії Польщі. У його написанні А. Нарушевич керувався поглядами на методи, предмет і цілі історії як науки, які сформулював в адресованому королеві Меморіалі щодо писання національної історії (1775). Старій історіографії А. Нарушевич протиставив теоретичні засади раціоналістичного розуміння історії, відкинув безпосередні впливи провидіння на історичні події, розглядав історію як світську науку, що має пізнавальні й морально-політичні цілі, підкреслив необхідність засновувати історичні дослідження на історичних джерелах, встановлювати їхню достовірність. Розуміння значення джерел А. Нарушевичем виявилося особливо в тому, що за його ініціативою і керівництвом була складена величезна збірка копій документів з політичної історії Польської держави і Речі Посполитої, які переважно в оригіналі зберігалися в різних рукописних зібраннях. Збірка, назва якої Акти королів і польського народу, від імені головного "винуватця" її появи згодом отримала назву "Теки Нарушевича". На 1796 р. було 206 томів (тек) цієї збірки, згодом їх кількість збільшилася до 230.

 

88