yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Історія->Содержание->Художня література переживала період розквіту

Історія Польщі

Художня література переживала період розквіту

. Неабияке значення для літературного процесу мало те, що Станіслав Август підтримував і заохочував письменників, брав жваву участь в обговоренні літературних творів і проблем, особливо під час четвергових обідів. Провідним у літературі був напрям, який можна назвати просвітницьким класицизмом. На відміну віл західноєвропейського офіційно-помпезного класицизму з

252

Спроби порятунку Речі Посполитої

його відривом від дійсності, польський класицизм був тісно пов'язаний з повсякденним життям.

Найбільш знаним письменником того часу був Ігнацій Красіцький (1735-1801) -виходець із занепалої магнатської родини; він навчався у львівській єзуїтській колегії, варшавській духовній семінарії, у Римі. Здобуті знання висунули його в коло видатних суспільно-культурних діячів польського Просвітництва. Плідну письменницьку діяльність І. Красіцький поєднував з церковною як вармійський єпископ, а з 1795 р. -гнєзненський архієпископ. Його талант яскраво проявився насамперед у поемах. Зміст Мишеїди заснований на переказаній Ґаллом Анонімом легенді про князя полян Попеля, котрого після скинення з престолу Сємовітом переслідували миші й скусали до смерті; цей твір був сатирою на сучасне письменникові суспільне життя. Поема Монахомахія висміювала монахів, що борються між собою у псевдонауковому диспуті і доходять, при цьому, до бійки навкулачки. У відповідь на численні протести щодо антицерковного змісту цієї поеми І. Красіцький написав Антимономахію, де відмовився від нападок на монахів, але, разом з тим, схиляв їх задуматися над власним життям. Талант І. Красіць-кого як моралізатора розкрився у циклах віршів Байки і сентенції, Нові байки, Сатири. Виразно дидактичний характер мали його прозаїчні твори - Пригоди Миколая Досвядчинського, описані ніш самим і Пан Підстолій. Герой першого, після довгих мандрів по Польщі і Західній Європі, опинився в утопійній країні Ніпу, не заторкнутій цивілізацією, де відзначився як добрий господар і громадянин. У Пані Підстолії зображено шляхтича-господаря, який живе в Речі Посполитій і втілює в собі всі чесноти патріархального землевласника, водночас дотримуючися новочасних поглядів. Цей тип "освіченого сармата" відповідав уявленням шляхетських реформаторів про ідеального героя-патріота.

У творчій спадщині Юліана Урсина Нємцевича (1758-1841) - випускника Рицарської школи у Варшаві, активного учасника Чотирирічного сейму, особистого секретаря Т. Костюшка під час повстання 1794 р. (під Мацєйовіцами він, як і Т. Костюшко, потрапив до російського полону, разом з ним був в'язнем Петропавловської фортеці, супроводжував його в подорожі з Петербурга до Америки) - виділяється комедія Повернення посла, поставлена на варшавській театральній сцені 1791 р. У ній висміювалися противники реформ, яким протиставлялася корисна публічна діяльність головного персонажа. Францішек Заблоцький (1752-1821) уславився як дотепний автор багатьох переробок французьких комедій, а також оригінальних творів цього жанру - Франіп-волюцюга і Сарматюм, в яких висміяв погляди консервативно налаштованої шляхти.

До видатних творів Станіслава Трембецького (бл. 1739-1812) належать поетичні описи парків Повопзки і Софіївка; в останньому йдеться про парк, створений С.Щ. Потоцьким в його українських маєтках на Уманщині на честь своєї дружини -славнозвісної гречанки Софії. Чудові переклади з французької літератури, а також сатири, фрашки і героїко-комічну поему Органи полишив по собі передчасно померлий поет Томаш Каєтан Венгерський (1756-1787).

Сентиментальні твори писали головним чином поети, що гуртувалися в Пулавах навколо двору Адама Чарторийського та його дружини Ізабели з Флеммінґів. До провідних письменників цього кола належав Францішек Діонізій Киязьнін (1750-1807), автор переважно задумливих, любовних, релігійних і патріотичних віршів. Представником того ж кола був Францішек Карпінський (1741-1825), якого високо цінували за ідилії і любовні пісні та вірші релігійного змісту.

Мистецтво останньої третини XVIII ст. у своєму розвитку пройшло дві фази: до і після середини 70-х років. У першій фазі панувало рококо, в другій - класицизм.

253

Історія Польщі

Рококо в архітектурі було поширене головним чином в сакральному будівництві. До пам'яток цього типу відносяться костели - Домініканський у Варшаві, у Тшемєшні, Колі, Будславі, монастирський комплекс у Борунах та ін. Єдиною значною світською спорудою цього стилю був палацовий комплекс магната Єжи Вандаліна Мнішека, зведений у Дуклі. Перебудові був підданий інтер'єр Уяздовського королівського замку у Варшаві, що його здійснили за проектами Якуба Фонтана (1710-1773), Домініко Мерліні (1730-1797), Ефраїма Шрьодера (1727-1783).

 

Рис. 29. Південний фасад Палацу на воді у варшавських Лазєнках. 1784 р. (сучасний вигляд)

Поширення класицизму в архітектурі відбувалося під впливом французького і, меншою мірою, англійського зодчества. У 1772-1790 pp. в садах Уяздовського замку під керівництвом Домініко Мерліні був зведений ансамбль будівель і парку, названий Лазєнками. Найвизначнішою спорудою ансамблю є палац, де розміщені картинна галерея і Столова зала, в якій проходили четвергові обіди у короля. Інтер'єр палацу зроблено за проектом Яна Хрістіана Камзетцера (1753-1795). До будівель ансамблю належать також Білий дім, Велика офіцина (флігель), амфітеатр, оранжерея. Парк включав у себе стави, водяний каскад, триарковий міст, на котрому встановлено пам'ятник Янові III. У стилі класицизму було споруджено, особливо у Варшаві, чимало магнатських палаців, міщанських домів, а в провінції- шляхетських осель. Цей же стиль захопив певною мірою і сакральне будівництво. Так, у Варшаві Шимоном Ботумілом Цугом був зведений протестантський собор за взірцем давньоримського Пантеону.

У галузі скульптури відзначилися Андре ле Брун, автор більшості скульптур, виконаних у королівській майстерні, та Якуб Мональді (1730-1798), якому належать композиції, створені на замовлення короля та інших осіб.

Живопис був представлений кількома визначними іменами. Марчелло Баччіареллі (1731-1818) керував королівською малярською майстернею, був автором 22 портретів правителів Польщі, багатьох портретів Станіслава Августа, його родини та сучасників. Спільно з Яном Бохумілом Плершем (1732-1817) він розписав Лазєнківський палац. Живописцем Варшави йменують Бернардо Белотто, званого також Каналетто (1721-1780), автора понад 20 реалістичних полотен, виконаних після 1768 р. й експонованих

254

Спроби порятунку Речі Посполитої

1777 р. в Королівському замку. Полотна подають панораму Варшави, зображують її палаци, костели, повсякденне життя її вулиць.

За характером творчості близьким до Каналетто був Ян Пйотр Норблін (1745-1830), який майстерно малював сцени з життя Варшави, містечок і сіл, історичні й сучасні йому події, зокрема пов'язані з Чотирирічним сеймом, Торговицькою конфедерацією і повстанням під проводом Т. Костюшка.

Якісно новий етап розвитку переживав театр. Провідну роль у тевтральному житті відігравав Національний театр, створений за ініціативою Станіслава Августа. Його діяльність мала яскраво виражений дидактичний, антисарматський характер: завданням театру було викривати консервативні шляхетські пересуди, спрямовувати глядачів на усвідомлення необхідності суспільних перемін, відображати останні. Першим директором театру був Францішек Богомолец (1720-1784), який ставив й власні вистави, що контрастно протиставляли позитивних і негативних героїв. Від 1783 р. театром керував (з перервою у 1785-1789 pp., коли він очолював власний театр) Войцєх Богуславський (1757-1829), прозваний "батьком польського театру". Він був автором багатьох драматичних творів, які здебільшого були переробками з іноземної літератури. Йому також належить лібретто опери Позірне диво, або краков'яни і ґуралі. Опера на музику Яна Стефані (1746-1829) - чеха-пражанина, котрий від 1771 р. жив у Варшаві, - була поставлена 1794 р.

Першим відомим оперним лібретто польською мовою був текст опери Філософ, що змінився, поставленої гетьманом великим литовським Міхалом Казімєжем Оґінським (1730-1800) у місті Слонімі 1771 p., який написав до неї музику. 1778 р. у Варшаві була поставлена опера Ощасливлені злидні на музику Мацєя Камєнського (1734-1821), словака за походженням. Він же написав музику ще для кількох опер. У 1790-х роках Міхал Клеофас Огінський (1765-1833) створив свої перші полонези, що здобули велику популярність у цілій Європі; писав він також мазурки, марші, вальси, вокальні твори, поклав початок польській повстанській пісні, перші зразки якої створив 1794 р.

255

Історія Польщі

 

89