yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Віра та релігія->Содержание-> 2.2.КАТЕХИЗАЦІЯ  І ПРАВИЛО ВІРИ                 

Святоотецьке Богослівья IV століття

 2.2.КАТЕХИЗАЦІЯ  І ПРАВИЛО ВІРИ                 

 

«Катехитичні повчання» є, перш за все, дидактичним твором, в якому свт. Кирило не лише виступає як проповідник, але і дає зведення догматичних і моральних істин, необхідних для повчання тих, що приходять до віри, –катехуменів і освічуваних.

Катехумени входили до складу Церкви, який, окрім них, містив ще два чини – предстоятелів і вірних. Прийняття в число катехуменів здійснювалося з великою обачністю за наявності: дозволу єпископа, певного випробування в благочесті, поручництва вірних. На кандидатив  катехумени покладалися руки, їх осіняли хресним знаменням і над ними виголошувалася молитва. Покладання рук робить християнином, але християнин не є ще вірний. Звання християнина передувало навіть званню катехумена.

Катехумени підлягали церковному нагляду і дисципліні. На богослужбових зборах за них промовлялась особлива молитва. І справами покаяння і всією своєю поведінкою вони повинні були засвідчувати твердість і непохитність свого вибору, свого наміру стати вірними.

    Особливе приготування до хрещення зазвичай починалося з початком Великого поста і тривало 40 днів. У цей період катехумени ставали освічуваними (ті, що підлягали хрещенню), і їхні імена заносилися в церковні диптихи. Освічувані перебували в обов'язковому строгому пості і стриманості, словом і справою виражали відчуття покаянної скрухи. Над  ними здійснювалися заклинання (екзорцизми), що полягають в молитвах, осіненні хресним знаменням і вдихання. Вдихання було символом від гріхів дією Св. Духа. Заклинання виводили освічуваного з царства віку сього, з-під влади демонів, робили їхній розум храмом Божим. І в цей час освічуваним викладалося вчення віри, пояснювалися Символ віри і Молитва Господня.

Катехизація і просвіта як підготовка до св. Хрещення були своєрідними disciplina arcana (таємною наукою). Освічуваний повинен був тримати  в строгій таємниці те, що викладається йому. Таємниця повчання перед хрещенням дотримувалася не лише відносно зовнішніх, але і відносно інших катехуменів. Катехизація і просвіта були поступовими. Поспішність була небезпечна, бо від передчасного слухання могло настати затьмарення розуму.

Перед хрещенням катехизація має переважно догматичний зміст. “Велике придбання – вивчення догматів, і потрібна для цього трезвенна душа”, - говорить свт. Кирило [1]. Джерелом богословських знань є Священне Писання. У четвертому катехитичному повчанні свт. Кирило дає канон книг Писання. Сказавши про боговдохновенність Перекладу семдесяти (Септуагінти), Кирило називає канонічними 22 книги Старого завіту, і 26 книг (окрім Апокаліпсису) Нового завіту. Старозавітні неканонічні книги, що визнаються іншими отцями і вчителями корисними для приватної настанови, він вважав неприйнятними: “Що не читається в церкві, того не читай і наодинці” [2].

Символ як коротке висловлення істин віри, що наводиться свт. Кирилом в «Катехетичних повчаннях», не є Нікейським символом [1]. Свт. Кирило не прагне до вичерпної повноти висловлення Православної віри, але зберігає точність. На кожний вислів символу може бути дане підтвердження з Писання. Текст символу не зібраний в одному місці, а розкиданий по різних повчаннях – можливо, з міркувань disciplinae arcanae . У відновленому вигляді Єрусалимський символ віри має наступне звучання [2]: “Віруємо (IV) в Єдиного Бога (VI), Отця (VII), Вседержителя (VIII), Творця неба і землі, видимих же всіх і невидимих (IX). І в Єдиного Господа Ісуса Христа (X), Сина Божого Єдинородного, від Отця народженого Бога істинного, раніше всіх віків, через Нього все сталося(XI). Втіленого і олюдненого від Діви і Святого Духа (XII). Розіпнутого і похованого (XIII). Воскреслого в третій день і такого, що зійшов на небеса, і посів одесную Отця(XIV) і прийшовшого в славі судити живих і мертвих, Його ж царству не буде кінця (XV). І в Єдиного Святого Духа, Паракліта, що говорив через Пророків (XVI-XVII). У Єдину, святу, Соборну Церкву (XVIII). І в єдине хрещення покаяння в залишення гріхів (I-III), воскресіння плоті і в життя вічне (XVIII)”.

Втім, догматичний огляд, представлений свт. Кирилом в «Катехитичних повчаннях», ширше за символ. Окрім згаданих міркувань про Божественні Писання, учення про Св. Трійцю і викуплення, в огляд догматів входить вчення про людину, про душу і тіло, про моральне життя.

Існує два рівні віри: 1) “віра догматична, згода душі”, яка від людини. Вона є способом здобувати іншу віру. І 2) “Дар благодаті, що подається Христом”, яка є дієвою вище за людську міру, осяває душу, дарує їй споглядання Бога і передзнання відплати .

 

 

21