yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share

Святоотецьке Богослівья IV століття

3.3. ШЕСТОДНIВ

 

Свт. Василь Великий в своїх «Бесідах на Шестоднiв», полемізуючи з античними космогонiями, що виводять світ з існування вічних першооснов або взагалі вчать про вiдсутнiсть початку Всесвіту, стверджує і відстоює істину створення світу Богом. “Творіння неба і землі не саме собою сталося, як уявляв собі дехто, але мало причину в Бозі” [1]. Світ має початок, і навіть гаданий безладний круговий рух небесних тіл не спростовує цього. Адже і рух по кругу починається – з деякої невідомої точки кола. Те, що почалося, закінчиться, те, що повинне закінчитися, почалося. Світ, що складається зі створiнь, що народжуються і руйнуються, існує в часі. І час самий був створений Богом як деяке середовище для матеріального світу. Будучи причиною всякого спадкоємства і зміни, час завжди є плинним і поспiшним.

Бог творить світ на початку, і на початку тимчасовому. Але початок часу не є ще час, “і навіть не щонайменша частина часу” [1]. Початок є простою і непротяжною точкою на часовій осі, і до неї можна прийти, рухаючись від даного моменту назад. Якщо Бог створив небо і землю “на початку”, то це означає, що “дія творіння миттєва і не підлягає часовi” [1]. Бог своєю волею творить світ раптом і миттєво, а не в часі. Час починається лише з існуванням світу, і його свт. Василь визначає як “продовження, спiвпротяжне  становi світу” [1].

Світ невидимий створений раніше світу видимого, речового. До часу, поза часом Бог творить ангелів. Адже ангели незмінні, і тому їх буття не вимагає часу. Вони були приведені до буття словом Божим. Будучи незмінними, вони не були створені немовлятами, аби потім дорослішати і удосконалитися в тому, що здобувається Св. Духом. Дух з ними завжди в досконалій мірі, святість присутня в самій їх сутностi, і тому вони несхильнi до гріха. Вже до початку світу видимого ангели живуть в блаженстві і духовній радості.

Світ видимий Бог наводить з небуття в буття відразу, проте удосконалення  його відбувається не відразу. Свт. Василь вважає зайвим міркування про сутнiсть неба і землі. Вчення ж про без`якiсний субстрат (про первинну матерію) як першооснову світу він відкидає: без`якiсним є небуття, ніщо; якості невід'ємні від буття. А сутнiсть  речей, їх природа для нас взагалі незбагненна. Первiсний світ не був ще влаштований, але не тому, що матерія і форма реально роздiленi. Адже Бог створив все піднебіння і всю землю, “не в половину кожне, але все небо і цілу землю, - саму сутнiсть, узяту разом з формою”. Просто первiсна земля була наразi в потенційному, нерозкритому стані, готова, за Божим велінням, виробити на світло свої витвори.

Перший день створення перебуває осібно, як би поза часом. Це деякий вічний круговоротний день, як і день восьмий, - “початок днів, цей сучасний світлу святый Господній день, прославлений воскресінням Господа” [1]. Цього дня Бог словом вклав в світ “благодать світла”. Творче Боже слово набирає вигляду деякого природного закону, що залишається на землі і повідомляє їй силу народити і приносити плоди. Як дзига, запущена одного разу, обертається далі сама, “так і послідовний порядок природи, отримавши початок з першим велінням, тягнеться на весь подальший час, поки не досягне загального закінчення всесвіту” [1]. Природа створених істот, приведена в рух першим велінням, рівномірно проходить через стани народження і руйнування. Світ є єдиним гармонійним цілим при всій різнорідності свого складу, бо пов'язаний з Творцем “деяким нерозривним союзом любовi в єдине спілкування” [1]. Види і роди буття незмінно зберігаються, породжене. Уподібнюється породжуючому, і в кожному роді або виді, рослинному і тваринному, зберігається своя насінна сила. Кожна створена річ в цілому створінні виконує “свій особливий закон”.

Улаштування рослинного світу вiдбулося якби деякими миттєвими спалахами. “Нічого цього раніше не було на землі, і все в одну мить часу прийшло до буття, з властивістю, що належить кожному, яка пiзнається за властивою для кожного ознакою” [1]. При цьому голос веління, що є радше жестом спрямування волi , устремлінням волі, короткий, хоча думка, що полягає у велінні, складна і рiзноманiтна.

Улаштування тваринного світу мало специфіку. Породжуючи тварин, земля не щось приховане і таке, що передіснує в ній виводить, але у велінні Божому отримує силу виробити те, чого не має. Тому тварини виникають через самозародження.

Створений світ прекрасний, і його краса, видовище космосу надихає розум до роздуму про Творця і Художника всього. “Скрізь видно якусь невимовну мудрість”, - вигукує свт. Василь. -  …Якщо тимчасове таке, яке ж вічне? Якщо видиме так прекрасне, то як невидимее ?”. Весь світ – до комара, бджоли, мурашки і навіть каменя, - свідчить про Бога, про Його творчу силу і мудрість.

Порядок всесвіту є ієрархією досконалості. І на вершині її перебуває людина.

 

 

 

 

 

29