yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Віра та релігія->Содержание->2. МОНАРХІАНСЬКІ ЄРЕСІ III СТОЛІТТЯ.

Святоотецьке Богослівья IV століття

2. МОНАРХІАНСЬКІ ЄРЕСІ III СТОЛІТТЯ.

 

Учення Орігена кинуло виклик традиційному, з II століття існуючому модалізму. Модалізм і динамізм були двома крайніми напрямами  монархіанства – антитринітарного вчення про єдине начало у Божестві, що заперечувло відмінність іпостасей у Трійці, практично зливало три іпостасі в одну. При цьому монархіани-модалісти вчили, що Христос є Сам Бог-Отець, що прийняв плоть і потерпів заради нашого спасіння (т.з. патріпасіани), і, таким чином, в єдиному Бозі відсутні іпостасні Особи, а є лише форми Його прояву. Монархіани-динамісти ж, зі свого боку, учили не про трьох Осіб, а про три сили, властивості єдиного Бога, стверджували безіпостасний Логос і те, що Христос є просто людиною, в якій діяла особлива Божественна сила [8].

 

САВЕЛІЯНСТВО    

             

Незгода з Орігеном, який ввів субординаціоністську відмінність Сина і Отця, помножила число прибічників нового модалістского учення Савелія, птолемаідського  (у Єгипті) пресвітера (250-260 рр.)

Коли старі модалісти говорили, що Христос, або Син Божий є Бог-Отець, що втілився, вони впадали в грубу богословську помилку: разом з першою особою Св. Трійці вони зводили на землю все Божество, і знищували тим самим ту нескінченну відстань, яка існує між Богом, буттям надчуттєвим і скінченним, і світом, буттям кінцевим і обмеженим; з часу втілення їх Бог не живе поза світом, а вміщується в одній істоті – людині Ісусові, в якій і полягало все Божественне життя. Для подолання цієї помилки Савелій вводить новий термін “Сино-Отець”. Сино-Отець – ні Отець, ні Син, але в потенції містить в Собі і того, і іншого. Він може зробитися і Отцем, і Сином, не зливаючись, проте, з Ними.

За Савелієм, існує лише одна абсолютна Божественна істота, безмежна і нероздільна монада, що полягає сама в собі. Не пов'язана зі світом обмеженого буття, вона не має з ним зіткнення і живе в безмовності. Монада особистісна і розумна, вона є дух, що володіє повнотою змісту. Вона не може вічно залишатися в мовчанні; приходить час, коли вона народжує з себе Логос. Висловлювання Логосу є творінням світу. Через Логос монада вступає в контакт зі створеним світом; Логос є та сторона монади, якою вона обернена до світу. Змінюється скінченний світ, змінюється і Логос. Він приймає на себе три зовнішніх види або личини, в яких монада відкривається світу, стає доступною для його сприйняття. Логос набирає послідовно вигду Бога-Отця, Бога-Сина і Бога-Духа Святого. Ці види називаються модусами (звідси - модалізм). Кожен окремий модус не вичерпує всього змісту монади, а, невіддільний від неї, відображає у собі яку-небудь одну її сторону. Отець, Син і Св. Дух є частинами монади і, узяті окремо, не виражають її повноти. Як Бог-Отець монада відкрилася в синайському законодавстві, як Син вона з'явилася людям в Христі, як Дух Святий вона відкривається в благодатних дарах Св. Духа, в Церкві. Виявляючись послідовно в зміні трьох лиць Трійці, ці форми самоодкровення, або модуси, стоять між собою в тісному зв'язку і спадкоємстві: попередня форма готує подальшу і з настанням її вводить людей у вищий момент Одкровення і одночасно досконалості. Кожне лице як отримує свій початок в часі, так і повинне зникнути в певний момент світового життя. Світ не вічний, і тому не вічне і Одкровення Бога в ньому. Якщо лице Отця змінилося лицем Сина, то лице Духа Святого знищиться в кінці світу, разом з ним знищиться і Логос, тобто сторона монади, обернена до світу. Світ припиниться, і монада повернеться до первинної безмовності[5].

У системі Савелія монада, єдине Божество, сутність залишається завжди тотожною і незмінною; ті лиця, в яких вона виявляється для світу, є лише випадковими і не стосовними сутності формами її буття. Лиця неіпостасні, і свт. Василь Великий називає савеліянство “вигадкою безіпостасних лиць” [5]. Але при цьому три лиця, три модуси Божества рівні між собою, а, будучи випадковими формами незмінної і єдиної сутності монади, вони, ці модуси, єдиносутні.

Отже, Савелій в своєму псевдовченні про Трійцю протиставляє орігенівському субординаціонизмові ідею єдиносутностілиць. З цієї миті термін єдиносутність був знехтуваний Православ'ям на цілих 70 років; він вважався атрибутом модалістської єресі і отримав “право на проживання” в православному віровченні лише в Нікейському символі віри (за переказами, за підказки св. рівноапостольного Костянтина) [7].

 

 

 

7