ГоловнаЗворотній зв'язок
Главная->Різні конспекти лекцій->Содержание->3 Точність у машинобудуванні та методи її забезпечення

Технологія машинобудування

3 Точність у машинобудуванні та методи її забезпечення

 

3.1 Точність обробки та критерії її оцінки

 

Технологія машинобудування розглядає точність як ступінь відповідності параметрів готового виробу розмірам, формі й іншим характеристикам , заданим у кресленні.

Точність виготовлення і шорсткість поверхонь призначає  конструктор, виходячи з вимог для забезпечення функціонального призначення виробу. Точність у машинобудуванні має велике значення для підвищення експлуатаційних якостей машин, збільшення їх довговічності, надійності, швидкісних та інших характеристик.

Наприклад, дослідженнями проф. А.О. Маталіна встановлено, що зменшення зазору в рухомих з'єднаннях з 20 до 10 мкм збільшує термін їх використання з 740 до 1200 годин.

Стосовно до поверхонь деталей машин точність оцінюється такими показниками:

- точністю розмірів;

 -точністю форми поверхні;

 -точністю взаємного розміщення поверхонь;

 -шорсткістю поверхні.

При оцінюванні точності розмірів використовують такі поняття:

 

НОМІНАЛЬНИЙ РОЗМІР – розмір, визначений конструктором  при проектуванні виробу й округлений до значення з нормального  ряду;

ДІЙСНИЙ РОЗМІР – розмір, отриманий в результаті обробки і виміряний із необхідною точністю;

КВАЛІТЕТ – сукупність допусків одного рівня точності для заданого діапазону розмірів. Існує 19  квалітетів (01,…17), при цьому точність знижується від квалітета 01 до квалітета 17.

Точність форми поверхонь та точність їх взаємного розміщення, якщо вона не обумовлена додатковими вимогами на кресленні, може бути у межах допуску на певний розмір.

У необхідних випадках конструктор може задати більш точні вимоги щодо значення цих параметрів якості виробу.

Нормування цих параметрів здійснюють у межах ГОСТ 24642-81 "Допуски формы и расположения поверхностей. Основные термины и

определения", а також ГОСТ 26643-81 "Допуски формы и расположения поверхностей. Числовые значения".

Основні відхилення форми циліндрічних поверхонь та площин поділяють  на такі види (дивись рисунок 3.1).

 

 

                              

 

 

     

 

 

   

                                          

                                                     

                                    

                                        

                                                                                                  

                 

 

      

Рисунок 3.1 -  Класифікація деяких відхилень форми поверхонь

 

Овальність (рисунок 3.2) – відхилення від круглості, при якому реальний профіль являє собою овалоподібну фігуру, найбільший і найменший діаметри якої знаходяться у взаємно перпендикулярних напрямках. Допуск на овальність може в деяких випадках перевищувати допуск на діаметр, наприклад, при виготовленні  тонкостінних  втулок, що деформуються при обробці, і набувати правильної форми при складанні.

Огранування (рисунок 3.3) – відхилення форми від круга, при якому реальний профіль являє собою багатогранну фігуру. Огранування  означає, що контур поперечного перетину  деталі складений  із  сполучених дуг різного радіуса. Огранування класифікується за кількістю граней. Зокрема, огранування з непарною кількістю граней характеризуються тим, що діаметри профілю поперечного перетину у всіх напрямках однакові (дивись рисунок 3.3).

Бочкоподібність, сідлоподібність та конусоподібність розглядають в поздовжньому перетині як відхилення твірних від паралельності (рисунки 3.4, 3.5, 3.6).

 

Рисунок 3.2 - Овальність             Рисунок 3.3 – Огранування

 

 

Рисунок 3.4 - Бочкоподібність

 

 

 

Рисунок 3.5 - Сідлоподібність

 

 

 

Рисунок 3.6 – Конусоподібність

Похибки форми площин найчастіше характеризуються такими показниками:

- відхиленням  від прямолінійності;

- відхиленням від площинності.

      Відхилення від площинності може бути у вигляді увігнутості або опуклості (рисунки 3.7, 3.8).

 

                     

                

Рисунок 3.7 - Увігнутість                Рисунок 3.8 - Опуклість

 

Відхилення взаємного розміщення поверхонь найчастіше оцінюють такими параметрами, як відхилення від перпендикулярності (дивись рисунок 3.9 а), паралельності (дивись рисунок 3.9 б), співвісності (дивись рисунок 3.9 в), торцеве биття, радіальне биття тощо.

           а)                                б)                          в)

 

Рисунок 3.9 –Види відхилень взаємного розміщення поверхонь

 

Одним із найважливіших завдань технолога є аналіз факторів, що викликають такі похибки обробки і розроблення заходів щодо їх усунення.

 

16