yandex rtb 1
ГоловнаЗворотній зв'язок
yande share
Главная->Різні конспекти лекцій->Содержание->      3.5.1.3 Похибка базування при використанні призм

Технологія машинобудування

      3.5.1.3 Похибка базування при використанні призм

 

Призми як встановлювальні елементи використовують у пристроях, призначених, як правило, для обробки радіальних елементів (шпонкових пазів, лисок, центрових та радіальних отворів та ін.) у деталях типу вал, втулка тощо.

Технологічними базами при використанні призм є циліндричні та торцеві поверхні заготовок. Як встановлювальний елемент призма має дуже важливу властивість - суміщувати вісь заготовки зі своєю віссю (дивись рисунок 3.25). При цьому для розмірів, що задані від осі заготовки, похибка базування відсутня, εбн = 0.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок 3.25 – Суміщення осей призми та заготовки

 

Основними характеристиками призми є її кут і довжина. Залежно від форми заготовки у пристрої може бути передбачено використання однієї або двох призм. У більшості конструкцій пристроїв із призмами циліндрична поверхня реалізує подвійну напрямну базу, але бувають і винятки, якщо у призму встановлюють коротку циліндричну поверхню заготовки (деталі типу диск).

Конструктор може визначити розмір радіального елемента за кількома схемами, наприклад, для лиски (дивись рисунок 3.26) це розміри h1, h2  або h3.

Технологу при проектуванні операції виготовлення такого елемента необхідно перевірити можливість виконання цього розміру в межах допуску. При цьому у першу чергу треба визначити розмір похибки базування з урахуванням допуску на розмір діаметра технологічної бази - ТD, та кута призми - α.

 

Рисунок 3.26 – Варіанти схем визначення розмірів при обробці лиски

 

Наприклад, для розміру h1 похибку базування εбh1 можна визначити з рисунку 3.27.

Рисунок 3.27 – До визначення похибки базування у призмі

 

                          εбh1 = h1/ – h1// = ОА1 –ОА2,

ОА1 = А1С1 + С1К1/sinα/2.

 

Враховуючи, що А1С1 = С1К1 = Dmax /2,

тоді ОА1 = Dmax /2 + Dmax /2 sinα/2,

 

ОА2 = А2С2 + С2К2/sinα/2;

 

Враховуючи, що А2С2 = С2К2 = Dmin /2,

 

ОА2 = Dmin/2 + Dmin /2 sinα/2,

тоді

εбh1 = Dmax /2 + Dmax /2 sinα/2 - Dmin/2 + Dmin /2 sinα/2.

Виконавши нескладні перетворення, отримуємо остаточно формулу для розрахунку εбh1:

                     .                                           (3.10)

Аналогічно можна визначити похибки базування і для розмірів h2 та h3:

                       ,                                                           (3.11)

                        .                                            (3.12)

Нескладний аналіз показує, що найбільшу точність призма забезпечує для розміру h3, а найменшу - для розміру h1.

Враховуючи, що похибка базування у призмі для розмірів, що збігаються з віссю призми залежить, від допуску на діаметр технологічної бази Тd, кута призми a, а також від схеми визначення розміру – Сх, тоді

можна її значення розраховувати за спрощеною формулою

 .                                  (3.13)

     Значення коефіцієнта К наведено у таблиці 3.1.

 

Таблиця 3.1 – Значення коефіцієнта К для розрахунку похибки базування у призмі

Розмір

Кут призми, α

600

900

1200

1800

h1

1,5

1,21

1,07

1,0

h2

1,0

0,7

0,58

0,5

h3

0,5

0,21

0,08

0

      Практичне використання розглянутих розрахунків дозволяє визначити найбільш точні схеми базування при обробці поверхонь у призмах (дивись рисунок 3.28).

 

                                           а)

 

                                           б)

Рисунок 3.28 – Деякі схеми базування з використанням призм

 

Наприклад, на рисунку 3.28 а треба визначити, який варіант розміщення кондукторної втулки у кондукторі (1,2 чи 3) забезпечить найменшу похибку виконання розміру Н.

Використовуючи формули 3.10 – 3.12 або 3.13, можна зробити висновок, що це буде варіант номер 3.

Аналогічне питання, але для кондуктора з двома кондукторними втулками продемонстровано на рисунку 3.28 б.

Точнішою буде схема, що зображена справа, оскільки похибки базування розмірів Н1 та Н2 будуть однаковими, а для лівої схеми вони значно відрізняються (дивись формули 3.10 та 3.12.

Велика кількість прикладів визначення похибок базування, які доцільно використовувати у практичній діяльності, наведена у довідниках [10, 13 та ін.].

 

23